Ухвала суду № 54826619, 23.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6849/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення аліментів на утримання колишньої дружини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на аліменти,

встановила:

ОСОБА_2 у грудні місяці 2014 року звернулась до суду з вимогою про зміну розміру аліментів, що стягуються за рішенням Київського райсуду м. Одеси від 17.12.2012 року з ОСОБА_3 на її позивачки - утримання у розмірі 2500 грн. Позивачка вимагала ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на її утримання у розмірі 6000 грн. щомісячно, посилаючись на погіршення стану свого здоровя і підвищення цін на ліки. В порядку ст. 31 ЦПК України позивачка зменшила свої вимоги і в судовому засіданні просила стягнути з відповідача аліменти на її ОСОБА_2- утримання у розмірі 4000 грн. щомісяця.

Представник відповідача позов не визнав і надав зустрічні вимоги про припинення стягнення зі ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_2, посилаючись при цьому на відсутність матеріальної можливості у ОСОБА_3 сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини.

Рішенням суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання колишньої дружини відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1981 року по 2009 рік. Рішенням Київського райсуду м. Одеси від 17.12.2012 року зі ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_2 у розмірі 2500 грн. ОСОБА_3 аліменти сплачує щомісячно, заборгованості не має.

ОСОБА_2 пояснила, що за станом здоровя вона є інвалідом 2-ї групи, потребує постійного лікування, що інших доходів крім пенсії у розмірі 1670 грн. не має, що аліменти у розмірі 2500 грн. не покривають її потреби на придбання ліків, оплату житла, харчування. Позивачка стверджує, що ОСОБА_3 приховує розмір своїх доходів, він має багато нерухомості, у відповідача відсутні інші утриманці, що ОСОБА_3 має можливість сплачувати їй аліменти у розмірі 4000 грн. щомісячно, що забезпечить їй належний рівень життя.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилалась на такі докази: свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про стягнення аліментів від 17.12.2012 року, пенсійне посвідчення, товарні чеки на придбання ліків, довідку з місця проживання, довідку про розмір вартості комунальних послуг з утримання квартир, виписку з медичної карти, витяги з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що ОСОБА_3 є керівником і одним із засновників СТОВ «Агрофірма «Нива+», одним із засновників ТОВ «Люстдорф», одним із засновників ТОВ «АГРО-НИВА».

ОСОБА_3, не визнаючи позов ОСОБА_2, заявив зустрічні вимоги про припинення права ОСОБА_2 на отримання від нього ОСОБА_3 аліментів, що стягуються на виконання судового рішення від 17.12.2012 року у розмірі 2500 грн. щомісячно, посилаючись на відсутність можливості надавати колишній дружині матеріальну допомогу. Позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_2 не потребує матеріальної допомоги оскільки, крім отримуваної пенсії у розмірі 1670 грн., вона здає в оренду належне їй нерухоме майно і отримує від цього дохід, і на момент звернення до суду з вимогами про збільшення розміру аліментів ОСОБА_2 мала статус фізичної особи підприємця.

ОСОБА_3 також посилався на погіршення свого матеріального становища порівняно з 2012 роком, оскільки за станом здоровя він вже не працює директором СП ТОВ «Люстдорф», протягом довгого часу перебував на стаціонарному лікуванні, медичною комісією визнаний інвалідом 2-ї групи.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 посилався на такі докази: ухвалу Київського райсуду м. Одеси про визнання мирової угоди, укладеної ОСОБА_3 і ОСОБА_2 5.07.2007 року щодо розподілу спільного майна подружжя, медичні документи щодо стану здоровя, довідки про середню заробітну плату, копії витягів з ЄДР, довідку МСЕК про те, що медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 визнаний інвалідом 2-ї групи безстроково, товарні чеки на придбання ліків.

При вищенаведених обставинах суд першої інстанції правильно вважав, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

У ч. 3 ст. 76 СК України визначено, що після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина, може надавати матеріальну допомогу.

У даному випадку у 2012 році рішенням суду з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_2 були стягнуті аліменти з підстав, що ОСОБА_2 була непрацездатною (інвалід 2-ї групи) і потребувала матеріальної допомоги, а ОСОБА_3 мав можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги або платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу (ч.3 ст. 82 СК України).

Дослідивши надані сторонами письмові докази суд дійшов вірного висновку, що платник аліментів ОСОБА_3 неспроможний надавати матеріальну допомогу колишній дружині ОСОБА_2 доходи платника аліментів у 2014 році стали значно меншими, ніж були у 2012 році, платник аліментів з червня 2015 року є також інвалідом 2-ї групи і потребує за станом здоровя постійного медичного лікування.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги первісного позивача не підлягають задоволенню, а зустрічний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий ОСОБА_4

Судді ОСОБА_5

М.М.Драгомерецький