Рішення № 54826535, 29.07.2013, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1532/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.,

при секретарі Кітреску О.М.

за участю :

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про

стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок вчинення злочину відповідачем.

В позовній заяві позивач зазначила, що 3 липня 2010 року, приблизно о 1 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 керуючи ??автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Київській в м. Кілія Одеської області, де в районі будинку № 84, в результаті порушень вимог Правил дорожнього руху виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення з мопедом марки «Мустанг», який рухався в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_2 В результаті зіткнення ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден і дрібних забитих ран обличчя, саден верхніх і нижніх кінцівок, забитої рани лівої пахової області, двох великих скальповано забитих ран внутрішньої поверхні правого стегна, а також закритого перелому середньої третини лівої стегнової кістки, які за умовами розладу здоров'я не викликали небезпечних для життя явищ і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. В порушення вимог п. «а», «б», «в», «д», «е» п. 2.10 Правил дорожнього руху відповідач ОСОБА_1 не зупинив керований ним автомобіль, змістив автомобіль з місця дорожньо-транспортної пригоди, не прийняв можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, не викликав швидку медичну допомогу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду в органи міліції, втік з місця події, тим самим свідомо залишив ОСОБА_2 без допомоги, хоча вона знаходилася в небезпечному для життя становищі і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.

Як зазначила позивач, на лікування отриманих внаслідок ДТП травм вона витратила 66543,71 гривень. Крім того, протиправними діями відповідача їй завдано моральну, оскільки ОСОБА_2 зазнала фізичного та душевного болю, їй було завдано тілесних ушкоджень, порушено нормальний спосіб життя і вона була змушена докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладах охорони здоровя. На даний час позивач знаходиться на піку працездатного віку, однак у звязку з ДТП та суттєвим погіршенням здоровя не може забезпечувати себе. На дату скоєння ДТП позивач була приватним підприємцем, могла самостійно заробляти собі на життя, зараз цього вона робити не може. Оцінює завдані їй моральні страждання у розмірі 50000 гривень.

На підставі викладеного позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 66543,71 гривень матеріальної та 50 000 гривень моральної шкоди, завданої злочином.

25.07.2013 року за вх. № 8822/13 позивачем було подане клопотання про проведення судового розгляду за її відсутності в звязку з тим, що вона є інвалідом та пересувається на милицях.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що розмір позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, предявлених до стягнення позивачем, є значно завищеним, а надані на обґрунтування її розміру докази є неналежними. Пояснив, що вже відшкодував лікувальному закладу кошти, витрачені на лікування потерпілої та згоден добровільно відшкодувати позивачу, яка є потерпілою від злочину, суму у розмірі 50 гривень.

Оголосивши позовну заяву та заслухавши заперечення відповідача, в ході дослідження обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Вироком Кілійського районного суду по справі № 1-220/11/12 від 19.01.2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 286 ч.1, ст. 135 ч.1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки.

Як встановлено вказаним вироком суду, - 3 липня 2010 року, приблизно о 1 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 керуючи ??автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Київській в м. Кілія Одеської області, де в районі будинку № 84, в результаті порушень вимог Правил дорожнього руху виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення з мопедом марки «Мустанг», який рухався в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_2 В результаті зіткнення ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден і дрібних забитих ран обличчя, саден верхніх і нижніх кінцівок, забитої рани лівої пахової області, двох великих скальповано забитих ран внутрішньої поверхні правого стегна, а також закритого перелому середньої третини лівої стегнової кістки, які за умовами розладу здоров'я не викликали небезпечних для життя явищ і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Зазначеним вироком суду було задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з ОСОБА_1П на користь Кілійської центральної районної лікарні 5089,02 гривень, витрачених на лікування потерпілої.

Як зазначено у висновку експерта № 196 від 27.09.2010 року, який міститься в матеріалах кримінальної справи 1-220/11/12: « 03.07.2010 року надійшла до хірургічного відділення в 00 годин 50 хвилин зі скаргами на біль в області нижніх кінцівок, наявність ран. Загальний стан хворої середньої тяжкості, на обличчі дрібні забиті рани. На внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна рубана рана, з помірною кровотечею. Деформація верхньої третини лівого стегна. Локально: ліве стегно деформоване, патологічна рухливість. Визначається крепатація обломків. Діагноз: закритий перелом середньої третини лівого стегна зі зміщенням обломків. Значні скальповані рани верхньої третини правого стегна. Травматичний шок 1-2 ступеня.

27.07. 2010 року рентгенограма лівого стегна. Оскольчатий перелам нижньої третини стегна зі зміщенням на 2/3 ширини кістки.

12.08.2010 року рентгенограма лівого стегна. Оскольчатий перелом стегна в нижній третині зі зміщенням на ширину кістки.

03.08.2010 року етапний епікриз. Знаходиться на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 03.07.2010 року з діагнозом значна рвана рана правого стегна зі зміщенням обломків. Рана стегна загноїлася, некроз країв рани. Часткові нефректомії. Утворився значний дефект шкіри. Скелетне витягування функціонує добре. При очищенні рани буде направлена в обласну клінічну лікарню для оперативного лікування.

25.08.2010 року загальний стан задовільний. Витягування демонтовано. Направлена в ОКЛ.

Діагноз заключний клінічний: перелом лівого стегна, рвана рана правого стегна та правої пахової області» /аркуші кримінальної справи 87-88/.

Як зазначено у додатковому висновку експерта № 251 від 28.12.2011 року, який міститься в матеріалах кримінальної справи 1-220/11/12: «Знаний час ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Кілійської ЦРЛ. Потім в ПП «Лікувальний Бессарабський діагностичний центр», де була прооперована з приводу перелому лівої стегнової кістки. Після операції, протягом 2011 року знаходилась на амбулаторному лікуванні. Стан не поліпшувався. Знаходилась в гіпсі тривалий час в лежачому положенні. Після зняття гіпсу зявились трофічні рани на лівому стегні, які довго не загоювались. На даний час рани лівого і правого стегна затяглись. Скарги на біль в лівій нозі при навантаженні, відсутність згинів в лівому коліні. Знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені ЦРЛ з 26.08.2011 р. по 10.09.2011 року з діагнозом консолідований перелом лівого стегна МОС. Стала розгинальна контрактура лівого колінного суглоба. Надано довідка Ізмаїльської МСЕК від 14.11.2011 року, де зазначено: група інвалідності третя, патологія опорно-рухового апарату. В медичній карті амбулаторного хворого є запис: 04.01.2011 року рентгенограма лівого стегна МОС консолідованого оскольчастого перелому середньої третини стегнової кістки. Тривалий час перебувала під наглядом травматолога в райполіклініці. 14.10.2011 року травматолог: множинні ПХ/рубці на лівому стегні, укорочення лівої ноги на 5 см, нога розвернута зовні. Рухи в лівому колінному суглобі. В лівому г/с суглобі обмежені. Діагноз консолідований перелом середньої третини лівого стегна. Укорочення лівої нижньої кінцівки на 5 см. Фіброзний анкілоз лівого колінного суглоба, лівого гомілкостопного суглоба. Порушення функції опори і ходьби другого ступеня. Направлена на МСЕК. На контрольних рентгенограмах від 20.08.2011 року лівого стегна рентгенкартина без змін. Надана медична карта стаціонарного хворого № 360 з БЛДЦ с. Шабо, де зазначено, що ОСОБА_2 знаходилась на лікуванні з 25.08.2010 року по 09.10.2010 року з діагнозом: значна інфікована ранева поверхня правого стегна. Закритий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням обломків. Порушення трофікірестцевого відділу. Струс головного мозку. Ожиріння другого, третього ступеню. Проведено лікування: консервативне та оперативне. 28.0.2010 року операція відкрита репозиція обломків лівої стегнової кістки МОС. У ОСОБА_2 мається обмеження згинання в лівому колінному суглобі. Пересувається на милицях /аркуші кримінальної справи 272-273/.

Як вбачається з довідки, виданої без номеру 11.09.2010 року ПП «Фірма «Бессарабський лікувально-діагностичний центр», ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась в зазначеному закладі на стаціонарному лікуванні з 25.08.2010 року з діагнозом «Значна інфікована рана правого стегна. Закритий оскольчатий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням обломків. Затрати на лікування складають 40 000 гривень /а.с. 8/. Зазначена довідка підписана директором та лікарем центру та засвідчена печаткою «Для довідок»» і містить штамп закладу.

З наданих ОСОБА_2 чеків вбачається понесення нею в період з 08.07.2010 року по 23.08.2010 року витрат на придбання медичних препаратів та перебування в лікарні на загальну суму 461, 95 гривень /а.с. 9-10/.

Разом тим, як вбачається з фіскальних чеків на придбання палива, наданих позивачем, з них неможливо встановити кому саме відпускалось зазначене паливо та на які цілі /а.с. 11/.

Як вбачається з довідки, виданої без дати та номеру ПП «Фірма «Бессарабський лікувально-діагностичний центр», ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась на прийомі у лікаря-травматолога закладу 20.08.2011 року. Діагноз: «Зрісшийся перелом лівої стегнової кістки МОС. Розгинальна контрактура лівого колінного суглоба. Рекомендовано оперативне лікування усунення контрактури суглоба. Вартість оперативного лікування 25 000 гривень /а.с. 12/. Зазначена довідка підписана директором та лікарем центру та засвідчена печаткою «Для довідок»» і містить штамп закладу.

При розгляді справи судом враховано відповідні положення діючого законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 1166 - 1168 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З наведених положень законодавства вбачається обовязок особи, діями якої спричинено шкоду, відшкодувати її в разі, якщо що вона не доведе, що шкоду завдано не з її вини, тобто має місце закріплений в законодавстві принцип «презумпції вини відповідача».

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає доведеним факт завдання матеріальної шкоди позивачу у вигляді понесених ОСОБА_2 витрат в сумі 461, 95 гривень на придбання медичних препаратів, підтверджених чеками та 40 000 гривень, витрачених під час знаходження на лікуванні в ПП «Фірма «Бесарабський лікувально-діагностичний центр» в період з 25.08.2010 р. по 09.10.2010 року, всього на суму 40461,9 гривень, оскільки факт знаходження позивача на лікуванні підтверджено відповідною довідкою та відображено у висновку експертизи № 251 від 28.12.2011 року. При цьому посилання відповідача, що він відшкодував лікувальному закладу витрати, понесені на лікування позивача, яка є потерпілою від злочину, суд не приймає до уваги оскільки ним лише відшкодовано кошти, понесені державним закладом охорони здоровя і присуджені до стягнення за вироком суду, та не компенсовані витрати, які поніс позивач в звязку з порушенням його прав.

Надані позивачем фіскальні чеки на придбання палива, суд не приймає їх до уваги в якості належних доказів на підтвердження понесених позивачем витрат, повязаних з лікуванням /а.с. 11/, оскільки з них неможливо встановити - кому саме відпускалось зазначене паливо та на які цілі.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача вартості подальшого лікування в сумі 25 000 гривень суд виходить з наступного:

У відповідності до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки з висновків експертиз та довідки ПП «Фірма «Бессарабський лікувально-діагностичний центр» встановлено, що позивач потребує подальшого оперативного лікування усунення контрактури суглоба, вартість якого становить 25 000, суд вважає вказані позовні вимоги обґрунтованими, в звязку з чим присуджує до стягнення з відповідача вказану суму додаткових витрат, які обумовлені каліцтвом, спричиненим протиправними діями відповідача.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. та п. п . 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, зазнаних позивачем та інших обставин.

Суд вважає доведеним факт завдання протиправними діями відповідача моральної шкоди позивачу, що виразилась у спричиненні йому фізичного болю внаслідок отриманої травми, те, що шкоду завдано злочинними діями відповідача і враховуючи, що завдані тілесні ушкодження спричинили стійку втрату працездатності позивача, призвели до незворотних наслідків у вигляді укорочення нижньої кінцівки, що потягло інвалідність, те, що внаслідок лікування та тривалого перебування в лежачому положенні у позивача розвинулось ожиріння та зявились трофічні рани на стегні, що вбачається з висновку експерта, враховуючи наявність постійного болю в пошкодженій кінцівці, беручи до уваги, що до цього часу внаслідок отриманих травм позивач пересувається за допомогою костилів, суд вважає такими що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача спричиненої моральної шкоди у сумі 25 000 гривень.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1195 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3,

Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, 65461,95 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, всього 90 461,95 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 904,6 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3