Рішення № 5482610, 02.07.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.09р.Справа № 32/132-09 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельник», м. Кривий Ріг

До : Товариства з обмеженою відповідальністю «Красний Двір», м. Кривий Ріг ( відповідач-1 ) та Акціонерного товариства відкритого типу «Криворізький домобудівельник», м. Кривий Ріг ( відповідач-2 )

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні позивача : гр. ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача : Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», м. Кривий Ріг

Про: визнання договорів недійсними та т.і.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Толстогузов Б.О. (дов. № 48-08 від 25.12.08 р.) ;

Від відповідача-1: Донченко О.С.(дов. від 05.06.09р.);

Від відповідача-2: Величко Н.А. ( дов. № 1/1 від 05.01.09 р. ) , Завертайний І.Б. ( ліквідатор ) ;

Від третьої особи-1 : ОСОБА_6 ( дов. від 04.08.08 р. ) ;

Від третьої особи-2 : не зявився

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Домобудівельник»( позивач ) з урахуванням уточнень від 15.06.09 р. звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Красний Двір»( відповідач-1 ) та АТВТ «Криворізький домобудівельник»( відповідач-2 ) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07.04.08 р. № ВКІ № 980263 та № ВКІ № 980264 ,укладених між відповідачами та про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ «Красний Двір»та передачу ТОВ «Домобудівельник»нерухомого майна , що було предметом оспорюваних договорів.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.04р. у справі № 25/145 було визнано недійсним договір купівлі-продажу № № 2-Н. від 10.05.00р. , укладений між АТВТ «Криворізький домобудівельник» та ТОВ «Домобудівельник» з дати укладення та зобовязано останнього повернути АТВТ «Криворізький домобудівельник» наступне майно: павільйон інв. № 444 вартістю 3630,00грн. по адресу вул. 50 років Радянській міліції, 10; склад інв. № 3239, вартістю 3130,00грн. по адресу вул. 50 років Радянській міліції, 10; будинок битовий інв. № 486, вартістю 2300,00грн. по адресу вул. 50 років Радянській міліції, 10; битові приміщення інв. № 21, вартістю 417,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67; склад інв. № 20, вартістю 1900,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67; інструментальний цех інв. № 5, вартістю 2600,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67; гаражі інв. № 24, вартістю 17906,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67. Одночасно з АТВТ «Криворізький домобудівельник» стягнуто на користь ТОВ «Домобудівельник»вартість майна , що підлягає поверненню, в сумі 31 883,00 грн. Оскільки позивач вважав , що цим судовим рішенням ( яке набрало чинності в установленому законом порядку ) не було припинено право власності ТОВ «Домобудівельник»на це майно ; то з метою збереження майна, позивач був вимушений укласти з фізичною особою ОСОБА_1 договір позики від 27.10.2005р. та з метою забезпечення вимог за цим договором укласти іпотечні договори №2 та №3 від 27.10.2005р., які до теперішнього часу є чинними. На момент укладення цих договорів, нерухоме майно належало на пpaвi власності позивачу, що підтверджувалося Реєстраційними посвідченями від 27.06.2000р. №2676 i №2679 та Витягами з реестру прав власності на нерухоме майно №8715038 від 21.10.2005р. та №8751461 від 26.10.2005р., виданими КП «Криворізьке БТІ». При оформлен! вищевказаних договорів приватним нотаріусом ОСОБА_7 було встановлено відсутність заборони (арешту) на відчуження об'єкту іпотеки. В послідуючому позивач отримав інформацію, що з ініціативи ліквідатора АТВТ «Криворізький домобудівельник»- Завертайного І.Б., КП «Криворізьке БТІ»28.04.2007р. зареєструвало за відповідачем-2 право власност1 на зазначене нерухоме майно та видало йому Витяги з Реестру прав власності за №№14416852 та 14416972 від 28.04.2007р.

Ухвалою ВАСУ від 12.02.09р. по cпpaвi K-4721/08 встановлено наявність порушень чинного законодавства з боку посадових oci6 КП «Криворізьке БТ1»щодо здійснення реестраціі права власності на нерухоме майно за АТВТ «Криворізький домобудівельник», та невстановлення віповідності заявлених ним прав i поданих документів вимогам законів та шших нормативно-правових акт1в, тобто наявност! підстав для відмови державної реестрації прав на нерухоме майно, при цьому посадові особи КП «Криворізьке БТІ» вийшли за межі cвoix повноважень та неправомірно допустили самостійне тлумачення рішення господарського суду.

Однак під час тривалих судових спорів відповідач-2 07.04.08 р. уклав з відповідачем-1 оспорювані позивачем. договори купівлі-продажу № ВКІ № 980263 та № ВКІ № 980264. При цьому відповідач-2 вийшов за межі цивільних право- і дієздатності ,встановлених ст.ст.91,92 ЦК України ,а тому його дії тягнуть за собою визнання цих договорів недійсними згідно до ст..ст.215,216,230 ЦК України . Таким чином ( на переконання позивача ) ТОВ «Домобудівельник»,як єдиний законний власник зазначеного нерухомого майна , незаконно був позбавлений право вільно володіти , користуватися та розпоряджатися належним йому майном , а тому згідно до ст.ст.386,387 ЦК України має право витребувати і отримати з чужого незаконного володіння відповідача-1 вищевказане майно .

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні позивача гр. ОСОБА_1, підтримав позовні вимоги позивача з підстав , наведених в позовній заяві .

ТОВ «Красний Двір»( відповідач-1 ) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на ту обставину , що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.07 р. у справі № 25/9-07 встановлено , що внаслідок визнання недійсним судом договору купівлі-продажу № 2-Н від 10.05.00 р., право власності АТВТ «Криворізький домобудівельник»на спірне майно не припинялося та воно набуло право власності на це майно саме внаслідок приватизації ,а не на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.04 р. у справі № 25/145. Посилання ж позивача в якості обґрунтування начебто наявності у нього права власності на вищезазначене майно на ухвалу ВАСУ від 12.02.09 р. у справі № К-472/08 , є ( на думку відповідача-1 ) безпідставним.

АТВТ «Криворізький домобудівельник»( відповідач-2 ) проти задоволення позовних вимог заперечував , посилаючись на ту обставину , що після набрання чинності рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.04 р. у справі № 25/145 було відновлене право власності АТВТ «Криворізький домобудівельник»на вищезазначене нерухоме майно ( яке виникло під час приватизації ) .Тобто законним власником нерухомого майна , яке було в подальшому відчужене на користь ТОВ «Красний Двір»на підставі оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу , було саме АТВТ «Криворізький домобудівельник»,яке на законних підставах розпорядилося цим майном . Правова оцінка всім цим обставинам уже надавалося під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 25/9-07, за результатами розгляду якої рішенням від 03.09.07 р. були задоволені позовні вимоги АТВТ «Криворізький домобудівельник»та заборонено ТОВ «Домобудівельник»вчиняти будь-які дії , направлені на обмеження прав власності АТВТ «Криворізький домобудівельник»на це нерухоме майно .

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації»явку повноважного представника до судових засідань не забезпечило , в письмових поясненнях від 16.06.09 р. зазначило , що здійснить державну реєстрацію права власності на спірне майно на підставі відповідного рішення суду ; та клопотало про розгляд справи за відсутністю його представника .

Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ :

10.05.00р. між АТВТ «Криворізький домобудівельник» (продавець) та ТОВ «Домобудівельник» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 2-Н , відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно , розташоване в м. Кривому Розі ,а саме : павільйон інв. № 444, вартістю 3630,00 грн. за адресою вул. 50 років Радянській міліції, 10; склад інв. № 3239, вартістю 3130,00грн. за адресою вул. 50 років Радянській міліції, 10; будинок битовий інв. № 486, вартістю 2300,00грн. за адресою вул. 50 років Радянській міліції, 10; побутові приміщення інв. № 21, вартістю 417,00грн. за адресою вул. Орджонікідзе, 67; склад інв. № 20, вартістю 1900,00грн. за адресою вул. Орджонікідзе, 67; інструментальний цех інв. № 5, вартістю 2600,00грн. за адресою вул. Орджонікідзе, 67; гаражі інв. № 24, вартістю 17906,00грн. за адресою вул. Орджонікідзе, 67; складські приміщення інв. № 11, вартістю 5678,00грн. зао адресою вул. Мусоргського, 13б, в тому числі: склад, сторіжка, щитова, сарай, склад для газових балонів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.04р. у справі № 25/145 було визнано недійсним вищезазазначений договір купівлі-продажу № 2-Н. від 10.05.00р. , укладений між АТВТ «Криворізький домобудівельник» та ТОВ «Домобудівельник» з дати укладення та зобовязано останнього повернути АТВТ «Криворізький домобудівельник» вищезазначене нерухоме майно .На виконання зазначеного рішення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відділу ДВС Дніпропетровської області було проведено вилучення майна, про що 12.12.05р. складено відповідні акти серії АА № 061005 та № 061006.

28.04.07р. КП «Криворізьке БТІ»було зареєстровано право власності АТВТ «Криворізький домобудівельник» не спірне майно, яке розташоване за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Л.Бородича, 15-б та вул. Орджонікідзе, 67-б . Підставою виникнення права власності було зазначено наказ № 33-АТ від 01.06.1994р. Фонду державного майна України та перелік нерухомого майна, що передається у власність АТВТ «Криворізький домобудівельник», затверджений Фондом державного майна України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.07 р. у справі № 25/9-07 ( що набрало чинності в установленому законом порядку ) частково задоволено позовні вимоги АТВТ «Криворізький домобудівельник»та усунуті перешкоди в праві користування АТВТ «Криворізький домобудівельник» (50005, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67, код 01238904) нерухомим майном шляхом заборони ТОВ «Домобудівельник» (50005, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67, код 24601046) вчиняти будь-які дії, направлені на обмеження прав позивача в користуванні та розпорядженні наступним нерухомим майном: павільон інв. № 444, пл. 62,8 кв.м., розташований по адресу вул. 50 років Радянської міліції, 10 (нині вул. Л. Бородича, 15-б); склад інв. № 3239, пл. 506,0 кв.м., розташований по адресу вул. 50 років Радянської міліції, 10 (нині вул. Л. Бородича, 15-б); будинок битовий інв. № 486, пл. 95,0 кв.м., розташований по адресу вул. 50 років Радянської міліції, 10 (нині вул. Л. Бородича, 15-б); битові приміщення інв. № 21, пл. 327,7 кв.м., розташовані по адресу вул. Орджонікідзе, 67-б; склад інв. № 20, пл. 550,5 кв.м., розташований вул. Орджонікідзе, 67-б; інструментальний цех інв. № 5, пл. 257,7 кв.м., розташований по вул. Орджонікідзе, 67-б; гаражі інв. № 24, пл. 153,3 кв.м., розташовані по адресу вул. Орджонікідзе, 67-б .

При цьому в мотивувальній частині рішення суд зазначив наступне : «…Матеріали справи свідчать, що позивач набув право власності на спірне майно під час приватизації АТВТ «Криворізький домобудівельник»на підставі наказу Фонду державного майна України № 33-АТ від 01.06.1994р. «Про перетворення Криворізького проектно-виробничого будівельного обєднання «Домобудівельник»у відкрите акціонерне товариство під час його приватизації». Передача спірного майна позивачу підтверджується переліком нерухомого майна, що передається у власність АТВТ «Криворізький домобудівельник»станом на 01.04.1994р., який затверджений Фондом державного майна України. Уклавши ж 10.05.2000р. з відповідачем договір купівлі-продажу № 2-Н спірного майна позивач реалізував своє право власника на відчуження належного йому майна. Як вже зазначалось зазначений договір був визнаний судом недійсним внаслідок невідповідності вимогам закону за ст. 48 ЦК УРСР. Згідно з ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР, угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Недійсна угода не породжує правових наслідків для сторін, що її уклали, окрім тих, що повязані з її недійсністю, тобто повернення сторонами один одному всього одержаного за угодою (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, договір купівлі-продажу № 2-Н від 10.05.2000р. є юридично нікчемним, та таким, що не породив правових наслідків у вигляді виникнення права власності у відповідача на спірне майно. Обовязок сторін угоди повернути один одному усе отримане за недійсною угодою встановлено ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, тому безпідставним є посилання відповідача на те, що двостороння реституція передбачає добровільне виконання рішення суду. Повернення ж майна внаслідок застосування двосторонньої реституції не є підставою для переходу та набуття права власності на нього продавцем за недійсним договором та є лише заходом спрямованим на повернення сторін до первісного стану (відновлення майнового стану), а не на виникнення нових правовідносин щодо набуття права на це майно. Відповідно до правовідносин щодо повернення майна внаслідок реституції не можуть застосовуватися норми ст. 334 ЦК України щодо моменту набуття права власності на майно.

Хибним є і твердження відповідача про те, що право власності відповідача на спірне майно після набрання чинності рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2004р. у справі № 25/145 не припинилося, оскільки рішення суду в силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 4-5, 82, 115 ГПК України є обовязковими для виконання на усій території України. Та ж обставина, що позивач за рішенням суду не повернув відповідачу грошові кошти отримані за майно не є підставою для не виконання рішення суду відповідачем, з огляду не відсутність у рішенні суду та ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР умов щодо повернення відповідачем майна лише після одержання коштів. Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що внаслідок визнання недійсним судом договору купівлі-продажу № 2-Н від 10.05.2000р., право власності позивача на спірне майно не припинялося та він набув право власності на це майно саме внаслідок приватизації, а не на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2004р. у справі № 25/145 .

Оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності, зміст спірних правовідносин сторін та докази надані відповідачем, зокрема щодо звернення до прокуратури та органів внутрішніх справ з заявами щодо намагання позивачем здійснювати користування та розпорядження спірним майном, повідомлення орендарів про незаконність вимог позивача про переукладення з останнім договорів оренди, суд вважає, що наведені позивачем обставини щодо перешкоджання відповідачем в реалізації позивачу права власності щодо користування та розпорядження спірним майном знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України). Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині п. 1 позову усунення перешкод в праві користування нерухомим майном шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на обмеження прав позивача в користуванні та розпорядженні наступним нерухомим майном: павільон інв. № 444, пл. 62,8 кв.м., розташований по адресу вул. 50 років Радянської міліції, 10 (нині вул. Л. Бородича, 15-б); склад інв. № 3239, пл. 506,0 кв.м., розташований по адресу вул. 50 років Радянської міліції, 10 (нині вул. Л. Бородича, 15-б); будинок битовий інв. № 486, пл. 95,0 кв.м., розташований по адресу вул. 50 років Радянської міліції, 10 (нині вул. Л. Бородича, 15-б); битові приміщення інв. № 21, пл. 327,7 кв.м., розташовані по адресу вул. Орджонікідзе, 67-б; склад інв. № 20, пл. 550,5 кв.м., розташований вул. Орджонікідзе, 67-б; інструментальний цех інв. № 5, пл. 257,7 кв.м., розташований по вул. Орджонікідзе, 67-б; гаражі інв. № 24, пл. 153,3 кв.м., розташовані по адресу вул. Орджонікідзе, 67-б обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача безпідставними .»

Таким чином господарський суд Дніпропетровської області , ухвалюючи вищезазначене рішення, дійшов до висновку про належність вищезазначеного нерухомого майна на праві власності саме АТВТ «Криворізький домобудівельник» , та про те , що внаслідок визнання недійсним судом договору купівлі-продажу № 2-Н від 10.05.2000р., право власності позивача на спірне майно не припинялося та він набув право власності на це майно саме внаслідок приватизації, а не на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2004р. у справі № 25/145 . Одночасно з тих же підстав суд зробив висновок про безпідставність тверджень відповідача про належність спірного нерухомого майна ТОВ «Домобудівельник»на підставі реєстраційних посвідчень , виданих Криворізьким БТІ.

Постановою ДАГС від 01.04.08 р. вищезазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.07 р. у справі № 25/9-07 залишено без змін .

07.04.08 р. АТВТ «Криворізький домобудівельник», реалізуючі своє законне право власника вищезазначеного нерухомого майна , уклав із ТОВ «Красний Двір» договори купівлі-продажу № ВКІ № 980263 та № ВКІ № 980264 , оспорюванні позивачем у цій справі .

Як зазначалося вище , позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на ту обставину , що на час укладання спірних договорів купівлі-продажу АТВТ «Криворізький домобудівельник»не був власником наступного майна ( павільйон інв. № 444 вартістю 3630,00грн. по адресу вул. 50 років Радянській міліції, 10; склад інв. № 3239, вартістю 3130,00грн. по адресу вул. 50 років Радянській міліції, 10; будинок битовий інв. № 486, вартістю 2300,00грн. по адресу вул. 50 років Радянській міліції, 10; битові приміщення інв. № 21, вартістю 417,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67; склад інв. № 20, вартістю 1900,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67; інструментальний цех інв. № 5, вартістю 2600,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67; гаражі інв. № 24, вартістю 17906,00грн. по адресу вул. Орджонікідзе, 67 ) , що було відчужено на користь ТОВ «Красний Двір»; за твердженням позивача єдиним власником цього майна на той час було саме ТОВ «Домобудівельник».

Відповідно до вимог ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст.215 ЦК). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ст.203 ЦК ). Відповідно до приписів ст.655 ЦК України : за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення ( ст.658 ЦК України ) .

Оцінюючи у сукупності надані сторонами докази ,суд дійшов до висновку , що на час укладання оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна ; законним власником цього майна було саме АТВТ «Криворізький домобудівельник» ; а внаслідок визнання недійсним судом договору купівлі-продажу № 2-Н від 10.05.2000р., право власності АТВТ «Криворізький домобудівельник» на це майно не припинялося та він набув право власності на це майно саме внаслідок приватизації, а не на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.04р. у справі № 25/145 . Одночасно з тих же підстав суд вважає безпідставними твердження позивача про належність спірного нерухомого майна ТОВ «Домобудівельник»на підставі реєстраційних посвідчень , виданих Криворізьким БТІ.

Оцінюючи спірні договори з точки зору наявності обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними, суд дійшов висновку ,що ці договори відповідають вимогам ст.ст.655 та 658 ЦК України ; укладені повноважними особами ; вчинені у формі, встановленій законом. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання цих договорів недійсними .Позовні ж вимоги про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ «Красний Двір»та передачу ТОВ «Домобудівельник»нерухомого майна , що було предметом оспорюваних договорів , є похідними від позовних вимог про визнання договорів недійсними ; враховуючи ж відсутність правових підстав для визнання цих договорів недійсними ; у суду відсутні і підстави для задоволення позовних вимог в частині витребування майна від відповідача-2 та передачі його позивачу .

На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.ст. 203,215,655,658 ЦК України ; ст.ст.49,82 - 85 ГПК України , господарський суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі , судові витрати покласти на позивача .

Суддя Васильєв О.Ю.