Ухвала суду № 54826035, 29.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4181/15-к Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Провадження № 11-кп/783/1037/15 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.

суддів Гуцала І.П., Калиняк О.М.,

при секретарі Петрук Ю.Ю.,

розглянувши кримінальне провадження № 465/4181/15-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ч.1 ст. 382 КК України,

з участю прокурора Сировця В.В.,

за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Франківського району м. Львова ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2015 року про повернення обвинувального акта,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2015 року матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, повернуто прокурору для приведення їх у відповідність вимогам, передбачених ст. 291 КПК України.

На ухвалу суду прокурор Кіяновська С.Р. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати у звязку з неправильним застосуванням кримінального процесуального законодавства України та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала підлягає скасуванню у звязку із неправильним застосуванням кримінального процесуального закону України. Вказує, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України та листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 233-1230/0/4-12 від 03 жовтня 2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення щодо повернення саме обвинувального акта (а не додатків до нього), отже повернення обвинувального акта з підстав відсутності в реєстрі матеріалів досудового розслідування даних щодо кримінального провадження, що є додатком до обвинувального акта не допускається. Доводи суду щодо того, що в обвинувальному акті не вказано дати його складення не відповідає дійсності, оскільки у 5 абзаці 2 сторінки зазначено, що обвинувальний акт складено в м. Львові 22 червня 2015 року. Покликання суду на те, що було порушено п.5 ч.2 ст. 291 КПК України не відповідає дійсності, оскільки у мотивувальній частині інкримінованого епізоду за ч.1 ст. 382 КК України спосіб вчинення кримінального правопорушення та мета не є обовязковими ознаками складу вищезазначеного злочину, а викладені фактичні та юридичні обставини справи будуть предметом доказування в ході судового розгляду. Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу суд не зазначив впродовж якого терміну прокурору слід виправити допущені недоліки. Таким чином судом не було дотримано вимог ст. 314 КПК України про порядок проведення підготовчого судового засідання, що привело до порушення ч.2 ст. 370 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши судове рішення в межах ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ст. 291 КПК України.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд мотивував своє рішення тим, що в порушення вимог ст. 91 та ст. 291 КПК України в обвинувальному акті неповно викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а саме не зазначено форму умислу, мету, час та спосіб вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення; в долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутній повний перелік всіх процесуальних дій та процесуальних рішень органу досудового розслідування.

З обвинувального акта вбачається, що він не відповідає вимогам КПК України.

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення кримінального закону та формулювання обвинувачення.

Всупереч зазначеної норми кримінального процесуального закону в обвинувальному акті не зазначено форму умислу та час вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення.

Безумовним порушенням кримінального процесуального законодавства є порушення права обвинуваченого на захист, яке, зокрема, повинно бути забезпечено конкретністю пред'явленого обвинувачення.

Апеляційний суд вважає, що зазначені недоліки обвинувального акта перешкодили суду першої інстанції призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, а отже рішення суду про його повернення прокурору є законним і обґрунтованим.

Наведене спростовує доводи прокурора про необґрунтоване повернення прокуророві обвинувального акта, оскільки вказані недоліки обвинувального акта є порушенням вимог КПК України, що може бути перешкодою при судовому розгляді в межах висунутого обвинувачення.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції послався також на недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження і зазначив їх в ухвалі, як підстави для повернення прокурору обвинувального акта.

Разом з тим, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України передбачає можливість повернення обвинувального акта чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі їх невідповідності вимогам КПК України, але норми діючого кримінально-процесуального закону не передбачають можливості повернення обвинувального акта через недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що покликання суду першої інстанції на підставу повернення обвинувального акта, як не зазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування всіх процесуальних дій та процесуальних рішень органу досудового розслідування є безпідставними та не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції зазначив в ухвалі як на підставу повернення обвинувального акта, відсутність дати його складання не відповідає фактичним обставинам, оскільки суд першої інстанції в своїй ухвалі на таку підставу не покликався.

Щодо доводів прокурора про не встановлення судом першої інстанції строку, протягом якого прокурору слід виправити допущені недоліки, то такі є надуманими й такими, що не грунтуються на вимогах закону.

З огляду на зазначені вище обставини колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини ухвали покликання, як на підставу повернення обвинувального акта не зазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування всіх процесуальних дій та процесуальних рішень органу досудового розслідування.

У решті ухвалу суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Франківського району м. Львова ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2015 року про повернення обвинувального акта в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 382 КК України змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали суду покликання, як на підставу повернення обвинувального акта не зазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування всіх процесуальних дій та процесуальних рішень органу досудового розслідування.

У решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О.ОСОБА_3 ОСОБА_4 Калиняк