Ухвала суду № 54825989, 21.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/637/15 Головуючий у 1 інстанції: Варениця В.С.

Провадження № 22-ц/783/7441/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа Нагачівська сільська рада, Яворівський РВ ГУ ДМС у Львівській області про визнання частково недійсним в розмірі 1/5 частини свідоцтва про право власності (індексний номер: 34259619) від 27.02.2015 року на житловий будинок №50 по вул. О.Ковальчика в с. Нагачів Яворівського району Львівської області, що було видано ОСОБА_2 Реєстраційною службою Яворівського районного управління юстиції Львівської області, визнання за ним права власності на 1/5 частину даного житлового будинку та вселення його в даний житловий будинок.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано частково недійсним в розмірі 1/5 частини Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 34259619) серії СТА №513149, видане 27.02.2015 року Реєстраційною службою Яворівського районного управління юстиції Львівської області на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок №50 по вул. О.Ковальчика в с. Нагачів Яворівського району Львівської області, визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на нерухоме майна у вигляді 1/5 частини житлового будинку №50 по вул. О.Ковальчика в с. Нагачів Яворівського району Львівської області як частку в майні колишнього колгоспного двору. Вселено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в приміщення житлового будинку №50 по вул. О.Ковальчика в с. Нагачів Яворівського району Львівської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 487 грн. 20 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано факту пропуску позивачем строку звернення до суду із позовною заявою, що підтверджується рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15.10.2009 року про виселення ОСОБА_4 із спірного житла та актом Державного виконавця органу ВДВС Яворівського РУЮ від 08.12.2009 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 повідомлений про рішення та про його виселення і ним не надано жодного доказу про поважність причин відсутності в спірному будинку за період з 2009 року по 2014 рік чи вчинення спроб для вселення в нього. З наведених підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що після припинення існування колгоспного двору, станом на 15.04.1991 року, на момент набрання чинностіЗаконом України «Про власність», ОСОБА_4 будучи членом колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5, і якому належав спірний житловий будинок, набув право власності на 1/5 частину цього житлового будинку, і оскільки оспорюваним свідоцтвом про право власності на спірний будинок, за яким ОСОБА_2 є одноосібним власником спірного житлового будинку порушуються права позивача, як співвласника, і відповідачкою заперечується право позивача на проживання, а тому порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також звернутися за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, інший спосіб, що встановлений договором або законом тощо.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.ст. 120,123 ЦК України1963 року, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно з роз'ясненнями п.6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний житловий будинок №50 по вул. О.Ковальчика в с.Нагачів Яворівського району Львівської області, який до прийняття рішення Нагачівською сільською радою №155 від 28.09.2011 року «Про встановлення вулиць по Нагачівській сільській раді», значився за №438, було побудовано до 1974 року.

Як вбачається з погосподарських книг за 1986-1990 роки та 1991-1995 роки по с. Нагачів Яворівського району Львівської області, господарство №389, №371, відносилось до колгоспного двору, головою якого станом на 15.04.1991 року був ОСОБА_5, який працював їздовим колгоспу «Прогрес», членами господарства були його дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_6, зять ОСОБА_4, внучка ОСОБА_7.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до висновку про те, що станом на 15.04.1991 рік спірне будинковолодіння належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, і врахуванням того, що розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, беручи до уваги, що ОСОБА_4 станом на 15.04.1991 року був членом колгоспного двору, головою якого значився ОСОБА_5, прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 належить на праві власності 1/5 частка спірного будинковолодіння.

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 34259619) серії СТА №513149, виданого 27.02.2015 року Реєстраційною службою Яворівського районного управління юстиції, вбачається, що житловий будинок №50 по вул. о. Ковальчика в с. Нагачів Яворівського району Львівської області в цілому, зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2

Враховуючи висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 на праві власності належить 1/5 частина будинковолодіння №50 по вул. о.Ковальчика у с. Нагачів Яворівського району Львівської області, вірним є висновок суду про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 34259619) серії СТА №513149, виданого 27.02.2015 року Реєстраційною службою Яворівського районного управління юстиції на ім»я ОСОБА_2 на житловий будинок №50 по вул. о.Ковальчика у с. Нагачів Яворівського району Львівської області.

Статті 317, 319, 321 ЦК Українипередбачають, що власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. ст. 358,383 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюєтьсяспіввласникамизаїхньоюзгодою.Співвласникиможутьдомовитисяпропорядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 заперечує проживання ОСОБА_4 у житловому будинку №50 по вул. о. Ковальчика у с.Нагачів Яворівського району Львівської області, співвласником якого він є, підтвердженням чого є звернення її з позовом про його виселення.

За таких обставин, з врахуванням вимог ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про його вселення у спірний житловий будинок.

Безпідставними та необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З врахуванням положень ч.1 ст. 261 ЦК України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом про захист своїх порушених та невизнаних прав, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 34259619) серії СТА №513149, яким підтверджується, що житловий будинок №50 по вул. о. Ковальчика у с. Нагачів Яворівського району Львівської області зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2, і яким підтверджується, що одноосібним власником спірного житлового будинку є ОСОБА_2, було видане Реєстраційною службою Яворівського районного управління юстиції лише 27.02.2015 року.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про вселення з посиланням на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15.10.2009 року, про яке, на думку апелянта, позивачу було відомо, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05.06.2014 року таке було скасоване.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_4 не пропустив строку звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду про задоволення позову, а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

ОСОБА_8