Рішення № 54825878, 25.12.2015, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/2121/14-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2015 р. Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Янчук С.В., при секретарі Шевчук Н.П., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 Володимировичапро звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № NKT0GA0000000007 від 08.02.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 27852,40 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим терміном повернення до 08.02.2018р.

В порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав належним чином. У звязку з цим, станом на 30.09.2014 року виникла заборгованість 20647,47 доларів США гривень, яка складається з наступного: 15918,85дол.США заборгованість за кредитом; 2370,02 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 65,88 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1291,11 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань,а також штрафи в розмірі 19,32 дол.США (фіксована частина) та 982,29дол.США штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобовязання 08.02.008р. між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було надано нерухоме майно: квартиру, загальною площею 150,60кв.м, жилою площею 80,50кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ціна якої становить 202 300 грн.

Представник позивача до суду зявився, підтримав позов в повній мірі, та просив його задовольнити.

Відповідач та його представник до суду зявилися, позов не визнали, просили застосувати Закон України " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як площа квартири становить 137.1 кв.м. Пояснив, що іншого житла ніж даної квартири у відповідача не має. Кредит вказаний отримав не для покупки житла.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію кредитного договору від 08.02.2008року; розрахунок заборгованості станом на 30.09.2014р.;офіційний курс гривні щодо іноземних валют, повідомлення банку від 19.08.2014р. №30.1.0/2-261; реєстр поштових відправлень від 21.08.2014р., графік погашення кредиті, заяву на видачу готівки, копію іпотечного договору, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2015 року, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2015 року), суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних обставин:

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 27825,40 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим терміном повернення до 08.02.2018р.

В порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав належним чином, в результаті чого виникла заборгованість в суммі 2671778,30 гривень.

Також між сторонами було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки якого є квартира, загальною площею 150,60 кв.м, жилою площею 80,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, ціна якої становить 202 300 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526, 610, 615 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

При цьому ЗУ " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року із змінами і доповненнями, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що спірна квартира є предметом іпотеки за споживчим кредитом, наданим кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті; вказана квартира використовується як місце постійного проживання відповідача, та її загальна площа не перевищує на момент розгляду справи - 137.1 км метрів. У власності відповідача не перебуває інше нерухоме житлове майно. Власник майна заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки та його примусового відчуження.

Окрім цього, нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є ст. 109 Житлового кодексу УРСР (надалі ЖК УРСР), у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або ч. 1 ст. 40 Закону №898-IV, так і ч. 2ст. 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Саме до цього зводяться правові висновки, зроблені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 18 березня 2015 року (справа №6-39цс15) та від 24 червня 2015 року (справа №6-447цс15).

Враховуючи ту обставину, що відповідач набув право власності на квартиру на підставі рішення Баштанського районного суду від 24.02.2005 року, справа №2-81-2005 р., зареєстрованого Баштанським районним бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 11.03.2005 року за реєстраційним №9074309, номер запису 2425 в книзі 13, тобто не за рахунок кредитних коштів, наданих банком відповідно до договору від 08 лютого 2008 року, суд дійшов висновку про неможливість виселення відповідача зі спірної квартири без надання йому іншого житлового приміщення.

За такого позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,30, 60, 88,212, 214 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення із квартири яка є предметом іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: