Ухвала суду № 54825831, 16.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1146/14-к Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 11-кп/783/507/15 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.,

суддів Гаврилова В.М., Голубицького С.С.

з участю секретаря Петрук Ю.Ю.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ст. 166 КК України,

прокурора Горин У.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

та його захисників адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, та призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підстав ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю один рік.

Зобовязано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов представника потерпілої задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 110112 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що впродовж 2012-2013 років в с. Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області всупереч вимог ч.3 ст. 59 Закону України «Про освіту», згідно якої батьки зобовязані постійно дбати про фізичне здоровя, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, злісно ухилявся від виконання обовязків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, по догляду за неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: не піклувався про здоровя дитини, її фізичним та моральним розвитком, неодноразово вчиняв сімейні конфлікти, внаслідок чого у потерпілої виникла психотравма, яка відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоровя.

Так, 1 грудня 2012 року ОСОБА_1 в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв., перебуваючи в с. Оброшино по вул. Садова, 23 Пустомитівського району Львівської області, вчинив сімейну сварку, почав кричати на свою дружину ОСОБА_5, ображав та словесно погрожував їй, при цьому примушував бути присутньою при конфлікті свою неповнолітню дочку ОСОБА_6, в результаті чого в неї виник шок і вона близько двох годин переховувалась в стодолі, та згодом втекла в ліс. Її шоковий стан продовжувався на протязі цілого дня і заспокоїти останню змогла її мама близько 20 год. 00 хв.

Крім того, 22 грудня 2012 року ОСОБА_1 в період часу з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. в день іменин неповнолітньої ОСОБА_6, перебуваючи по місцю свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 а, Пустомитівського району, Львівської області, черговий раз вчинив сімейний конфлікт, під час якого словесно ображав свою дружину та неповнолітню дочку ОСОБА_6, кричав на них, погрожував фізичною розправою дружині, звинувачував, що вона виростила погану дочку, чим принижував її. Останні змушені були зачинитись в іншій кімнаті та крики продовжувались. Цей конфлікт знову призвів до шокового стану неповнолітньої ОСОБА_6, в якої почали виникати думки про самогубство. Її шоковий стан продовжувався протягом цілого дня і заспокоїти останню змогла її мама, близько 18 год. 00 хв.

Після цього, у зв'язку з постійними стресами, думками про самогубство ОСОБА_6 почала проходити лікування в Медико - соціальному центрі «Діалог», де з 26 грудня 2012 року відвідувала психолога, психіатра та проходила медикаментозне лікування.

Крім того, 14 січня 2013 року ОСОБА_1 в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв., перебуваючи по місцю свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 а, Пустомитівського району, Львівської області, вчинив сімейну сварку зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, кричав на неї, ображав, принижував, звинувачував її в тому, що вона ганьбить його перед людьми.

Після цього, 26 березня 2013 року ОСОБА_1 в період часу з 16 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., перебуваючи по місцю свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, знову кричав на дружину та неповнолітню дочку ОСОБА_6, ображав їх, погрожував фізичною розправою, називав неповнолітню дочку ОСОБА_6 «продажною» у зв'язку з тим, що вона хотіла жити тільки зі своєю мамою. Цей конфлікт, а також наступні призвели до того, що у ОСОБА_6 погіршився стан здоровя та вона знову почала медикаментозне лікування в комунальному закладі «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр Медико-соціальний центр «Діалог».

Крім того, 31 травня 2013 року, ОСОБА_1, близько 14 год. 00 хв., перебуваючи по місцю свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_6 а, Пустомитівського району, Львської області, знову вчинив сімейну сварку, під час якої кричав на свою неповнолітню дочку ОСОБА_6, звинувачував її в тому, що вона винна в тому, що вони з мамою розлучились, погрожував вигнати її з хати, розмахував руками і говорив, що ОСОБА_6 не його дочка. Внаслідок даного конфлікту у неповнолітньої ОСОБА_6 виник шок і не усвідомлюючи своїх дій, вона побігла роздягнена в ліс, де через пів години її знайшла мама. Боячись йти додому та зважаючи на шоковий стан ОСОБА_6 останні переховувались в будинку класного керівника ОСОБА_6 - ОСОБА_7.

Постійний психологічний тиск зі сторони ОСОБА_1 на неповнолітню ОСОБА_6 призвів до того, що на даний час ОСОБА_6 страждає змішаним тривожно - депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією (боязнь батька). Дані розлади не є вродженими та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями її батька ОСОБА_1, що відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоровя.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року скасувати та закрити кримінальне провадження відносно нього у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вважає вирок суду незаконним, висновки суду не грунтуються на зібраних по справі обєктивних даних, тільки на показах самої потерпілої та її законного представника ОСОБА_5, яка є зацікавленою особою. Судом першої інстанції не було дано обєктивної оцінки його поясненням, суд невірно описав його пояснення, перекрутивши та спотворивши їх.

Зазначає, що він не мав умислу на вчинення злочину відносно ОСОБА_6, оскільки він ніколи не кричав на дочку під час конфліктів, які відбувалися в період з 2012 року по 2013 рік між ним та ОСОБА_5 Зазначає, що в основу обвинувального вироку покладено висновок експерта №153-2013 р. від 14.10.2013 р., який вважає неналежним і недопустимим доказом, як і висновок результатів психологічного дослідження ОСОБА_6 від 18.11.2014 р., оскільки висновок від 14.10.2013 р. зроблений лише на підставі показів ОСОБА_5, яка є зацікавленою особою, в даному висновку нічим не обґрунтовано та не вказано, на підставі яких методик та методів експериментально-психологічного дослідження у неповнолітньої ОСОБА_6 діагностується встановлений діагноз «боязнь батька».

Вказує, що судом при ухваленні незаконного вироку не було враховано вік ОСОБА_6, зокрема, що в період інкримінованих йому дій вона перебувала в підлітковому віці, в стадії статевого дозрівання, також вона мала проблеми у спілкуванні з однокласниками та всі ці обставини впливали на її психологічний загальний стан, але вона аж ніяк не перебувала в стані депресії, продовжуючи навчатися, не пропускаючи занять, при тому, що постійно проходила курс лікування і перебувала під дією медичних препаратів.

Також суд не надав обєктивної оцінки показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Вказує, що експертні висновки містять істотні недоліки та порушення, які ставлять під сумнів їх достовірність та допустимість як доказів. Так, встановлюючи причинно-наслідковий звязок психічних розладів із діями обвинуваченого, експерти не дослідили і не встановили, яким був психічний стан ОСОБА_6 до подій, про які йдеться у кримінальному провадженні та не звернули увагу на те, що ОСОБА_6 з дитинства відставала у психічному та мовному розвитку, а також мала певні риси замкненості та вразливості. При вирішенні питання про причинно-наслідковий звязок із діями батька експерти не врахували того, що в житті підекспертної ОСОБА_6 було чимало інших психотравмуючих обставин, які з не меншою ймовірністю могли викликати психоемоційні порушення. Зазначає про неконкретний та розпливчастий характер підсумкового експертного висновку, в якому йдеться про звязок психічних розладів із діями батька підекспертної.

Зазначає, що в акті судово-психіатричної експертизи від 9.09.2013 року №579 недотримані вимоги щодо роздільного наведення результатів досліджень та висновків, зроблених двох різних галузей (судово-психіатричними експертами та психологом-судовим експертом). Всупереч вимог ч.4 ст. 101 КПК України експерти допустили вихід за межі спеціальних знань (результати дослідження та висновки підписані спільно експертами двох різних галузей: психіатрами та психологом). У висновку судово-медичної експертизи від 14.10.2013 р №153/2013 твердження про причинно-наслідковий звязок та ступінь тяжкості психічних розладів наведено всупереч обєктивній відсутності у ОСОБА_6 будь-яких ушкоджень.

Наведені обставини є цілком достатніми для визнання акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 9.09.2013 №579 та висновку судово-медичної експертизи від 14.10.2013 №153/2013 недоспутимими доказами, як такі, що отримані з порушенням порядку, встановленого законом.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, представника потерпілої -адвоката ОСОБА_4, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оскаржуваний вирок місцевого суду цим вимогам не відповідає.

Статтею 368 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Неповнота судового розгляду полягає у нез`ясуванні або неналежному з`ясуванні всіх істотних обставин справи, а також у недостатності доказів або їх поверхневому дослідженні. Такими, що мають істотне значення, обставини визнаються у разі, якщо їх встановлення безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення.

Відповідно дост. 411 КПК України судове рішення суду першої інстанції повинно бути належним чином обґрунтованим і повністю відповідати фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду. Висновки суду мають враховувати всі докази, які мають істотне значення для визначення змісту судового рішення, містити пояснення підстав, на яких суд, за наявності суперечливих доказів, визнав достовірними одні з них і відкинув інші, не містити істотних протиріч.

За наявності суперечливих доказів суд повинен у мотивувальній частині вироку проаналізувати їх, навести мотиви, з яких взято до уваги одні докази і відкинуто інші.

Згідно з диспозицією ст. 166 КК України об'єктивна сторона передбаченого нею злочину полягає у злісному невиконанні батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, яке спричинило тяжкі наслідки для неї. При цьому між діями (бездіяльністю) батьків і настанням тяжких наслідків для їхньої дитини повинен бути причинний зв'язок.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 166 КК України проявляється у бездіяльності - у формі злісного невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, тобто у залишенні впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухиленні від виховання дітей; незабезпеченні потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжитті заходів щодо їх лікування; безпідставному обмеженні в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучному створенні незадовільних побутових умов тощо.

Обставинами, які вказують на злісний характер такого невиконання, можуть, зокрема, бути його тривалість, системність, багаторазовість, а також неодноразові звернення представників влади, освітніх, медичних та інших закладів, органів опіки та піклування, громадян з приводу неналежного виконання зазначених вище обов'язків.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового слідства ставили у провину ОСОБА_1 злісне невиконання обовязків по догляду за дитиною, які полягали у не піклуванні про здоровя дитини, її фізичний та моральний розвиток, неодноразове вчинення сімейних конфліктів, що призвело до того, що неповнолітня ОСОБА_6 страждає змішаним тривожно-депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією (боязнь батька). Дані розлади не є вродженими та перебувають у прямому причинно-наслідковому звязку з діями ОСОБА_1

Таке обвинувачення судом першої інстанції визнано доведеним.

На підтвердження злісного невиконання ОСОБА_1 обовязків по догляду за дитиною суд першої інстанції послався: на акт амбулаторної судової-психіатричної експертизи № 579 від 9.09.2013 року, згідно якої ОСОБА_6 страждає тривожно-депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією (боязнь батька), висновок експерта № 153/2013 від 14.10.2013 року, згідно якого ОСОБА_6 страждає змішаними тривожно-депресивним розладом та специфічною, ізольованою фобією (боязнь батька) та ці розлади не є вродженими і перебувають у причинно-наслідковому звязку з діями батька; на акт судово-психіатричного експерта № 194 від 9.04.2014 року, згідно якої ОСОБА_1 виявляє психопатичні риси характеру; на лист головного лікаря «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» за №865 від 24.07.2013 року, згідно якого ОСОБА_6 з 26.12.2012 року по час складення вказаного листа спостерігалася у психолога та психіатра з діагнозом: неврастенія, соціальна фобія, розлад адаптації зі змішаною тривожною і депресивною реакцією; на консультативний висновок від 9.07.2013 року «Медико-соціальний центр «Діалог», згідно якого у ОСОБА_6 встановлено діагноз: розлад адаптації з переважанням змішаних емоційних порушень (тривога, депресії), зумовлений психотравмуючим сімейним фактором; довідкою лікаря-психіатра ОСОБА_11 від 31.05.2013 року, згідно якого ОСОБА_6 констатовано діагноз: ізольована фобія, неврастенія; а також на показання потерпілої ОСОБА_6, представника потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, Калініченко.

Однак, наведені у вироку суду докази, не підтверджують причинного звязку між діями ОСОБА_1 та наслідками, що настали.

З огляду на наведене, погодитись з висновками обвинувачення про те, що внаслідок невиконання обовязків по догляду за дитиною неповнолітній було спричинено тяжкі наслідки неможливо, оскільки ОСОБА_1 належним чином виконував покладені на нього обов'язки по догляду за своєю неповнолітньою донькою, забезпечивши останню належними умовами для проживання та навчання.

Так, в діях ОСОБА_1 ні слідством, ні судом першої інстанції при викладі фактичних обставин справи не наведено обовязкової ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 166 КК України, а саме: спричинення тяжких наслідків, причинний звязок між діями ОСОБА_1 та спричиненням тяжких наслідків. Злісне невиконання вказаних у ст. 166 КК України обов'язків утворює склад цього злочину лише у разі, коли воно спричинило тяжкі наслідки. Тяжкі наслідки - ознака оціночна, яка потребує свого визначення у кожному конкретному випадку. Такими наслідками можуть визнаватися смерть, каліцтво дитини чи особи, стосовно якої встановлено опіку чи піклування, захворювання на небезпечну хворобу, вчинення ними суспільно небезпечних діянь, які призвели до смерті інших осіб, заподіяння істотної шкоди їх здоров'ю або потягли за собою великі матеріальні збитки тощо. При цьому обов'язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є те, що зазначені наслідки перебувають у причинному зв'язку із їх діянням, чого у даному випадку колегія суддів не вбачає.

Фактично, навівши у вироку сукупність доказів, які є суперечливими та мають істотне значення для висновків суду, суд дав їм невірну оцінку у судовому рішенні та не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а саме показання самого обвинуваченого ОСОБА_1, що привело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Таким чином,колегія суддів дійшла висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 166 КК України.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Керуючись ст. 405, ст. 407, ст. 409, ст. 417, ст. 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

ВирокПустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року скасувати та закритикримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 166 КК України у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий : Гуцал І.П.

Судді: Гаврилов В.М.

ОСОБА_15