Постанова № 54825419, 23.11.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8902/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді Білінської Г.Б.

секретаря Папінко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобовязання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобовязання до вчинення дій. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального трудового стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, мають право на пенсію за вислугу років. Пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків -35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку іншу пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Відповідно до листа від 24.09.2015 року №11388/03-12 Управління Пенсійного фонду у Шевченківському районі м.Львова відмовилися виплачувати передбачену чинним законодавством грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій. У зв'язку з цим позивачка просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду у Шевченківському районі м.Львова щодо відмови в нарахуванні та виплати їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова зарахувати їй, до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи на посаді викладача з 01.08.1977р. по 01.08.2015р. (включно). Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова прийняти рішення про виплату позивачці грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю. Просять позов задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова надав суду заперечення на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 01.08.1977р. 01.09.1994р. позивачка працювала на посаді концертмейстер та викладач по класу фортепіано Великомостівської дитячої музичної школи. З 01.09.1994р. і по даний час працює викладачем фортепіано та концертмейстер Львівської дитячої школи мистецтв №11.

Позивачка зверталась до УПФУ у Шевченківському районі м. Львова з заявою від 11.09.2015р. з проханням призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій. Управління відмовило їй у нарахуванні та виплаті даної грошової допомоги, оскільки документами пенсійної справи не підтверджується, що Великомостівська дитяча музична школа та Львівська дитяча школа мистецтв №11 відносяться до загальноосвітніх навчальних закладів, не вбачається можливим надати позитивну відповідь щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального трудового стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, мають право на пенсію за вислугу років.

Ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачає, що права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

На підставі п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 року, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), належать до позашкільних навчальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Даною постановою не передбачена посада позивача.

Проте дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року № 397\21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01 лютого 1995 року № 01-3/133-02-2 дія постанови № 909 від 04 листопада 1993 року поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови.

Зазначене ґрунтується і на положеннях Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007, у пункті 3.4 якого вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з норм, викладених в ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач по справі ОСОБА_1 з 01.08.1977р. 01.09.1994р. працювала на посаді концертмейстер та викладач по класу фортепіано Великомостівської дитячої музичної школи, з 01.09.1994р. і по даний час працює викладачем фортепіано та концертмейстер Львівської дитячої школи мистецтв №11. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова як пенсіонер за віком. Тобто з настанням пенсійного віку до цього часу вона на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова не перебувала та будь-яку іншу пенсію не отримувала.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та положення чинних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що доводи відповідача, викладені у запереченнях, спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Ці критерії вимагають від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Згідно зі ст.. 29 Закону України «Про освіту», структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 р. „Про затвердження переліку посад педагогічних та науково - педагогічних робітників" посада викладача включена до переліку посад педагогічних працівників.

Відповідно п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 р., початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, згідно до якого робота на посадах викладачів в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх шкіл; на посадах директорів, їх заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючих відділами (лабораторіями, кабінетами), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи в позашкільних навчальних закладах враховується до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років. При цьому, згідно із приміткою 2 Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 підпадає під дію пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення є протиправними.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-14, 158-163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова зарахувати ОСОБА_1, до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи на посаді викладача з 01.08.1977р. по 01.08.2015р.(включно).

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова суду може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя ОСОБА_2