Рішення № 54824754, 10.12.2015, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/609/2015

Справа № 330/1859/15-ц

"10" грудня 2015 р. Якимівський районний суду Запорізької області

в складі: головуючого - Бойчевої Н.В.

при секретарі - Колєдаєвої Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, ПАТ «ОСОБА_3 та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», треті особи: Реєстраційна служба ОСОБА_4 РУЮ Запорізької області, КП «ОСОБА_4 БТІ», ОСОБА_5

про визнання припиненим договору іпотеки та зобовязання вчинити певні дії

встановив:

Позивачка звернулася до суду із позовом про визнання припиненим договору іпотеки та зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи тим 24.03.2008 року, між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» - іпотекодержатель було укладено іпотечний договір №10-725-0381, а 14.05.2008 року додаткову угоду №1 до нього, що були посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстровані в реєстрі за №№728, 1194 відповідно (далі-Договір).

Згідно предмету вказаного вище договору ОСОБА_5 передав іпотекодержателю наступне нерухоме майно: будинок №246, який розташований за адресою: 72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, що складається з: жилого будинку загальною площею 51,2 кв.м., (літ.А-1), сараю загальною площею 21,0 кв.м. (літ.І-1), літнього будинку загальною площею 178,5 кв.м. (літ.К-3) та земельну ділянку площею 0,0675 га, за кадастровим номером 2320355400:01:003:0191, що також розташована за адресою: 72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна 246.

На підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.05.2006 року за №73, ОСОБА_4 районним відділом земельних ресурсів у Запорізької області 06.09.2006 року було видано ОСОБА_5 Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЗП №149722, загальною площею 0,0675 га, за цільовим призначенням-обслуговування житлового будинку №246 з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області.

Між тим, рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16.12.2011 року по цивільній справі №2-3770/11 в задоволені позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення суми неустойки та зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування не дійсним, було відмовлено в повному обсязі.

Вказаним рішенням, позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння було задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.12.2012 року вищевказане рішення було залишено без змін, а відтак воно набуло законної сили.

Суд мотивував свою позицію тим, що згідно частини 3 статті 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або його державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

А тому, оскільки договір дарування не було нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію, у відповідності до вищенаведених вимог законодавства, то такий договір дарування житлового будинку №246 з надвірними побудовами, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області від 14.12.2004 року, є не укладеним,

Таким чином, відповідно до рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16.12.2011 року, договір дарування від 14.12.2004 року, в силу вимог цивільного законодавства України є не укладеним, він не породжує для ОСОБА_5 права та обов'язки власника нерухомого майна, що позбавляє Позивача (за первісним позовом) належним чином володіти та розпоряджатися таким нерухомим майном - відчужувати, передавати в оренду тощо.

Згідно зі статтею 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт того, що ОСОБА_1 на час подання позову є єдиним та законним власником житлового будинку №246 загальною площею 51,2 кв.м. житловою площею 36,3 кв.м., з надвірними побудовами, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка Якимівського району, Запорізької області, та фактично не втратила титул власника вищевказаного майна, не потребує доказуванню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 05.12.2012 року було скасовано рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 11.02.2008 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості та передано справу на новий розгляд. Під час розгляду позовних вимог, позовну заяву ОСОБА_5 щодо визнання права власності на самочинно-збудовані об'єкти нерухомості (сарай та літній будинок) було залишено Якимівським районним судом Запорізької області без розгляду.

Слід вказати, що повертаючи справу на новий розгляд до місцевого суду вищий суд в своїй ухвалі від 05.12.2012 року вказав, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу.

Таким чином, за своїм статусом на теперішній час самочинно збудовані об'єкти будівництва до введення їх в експлуатацію є будівельними матеріалами та фактично являють по собі приналежність до головної речі - житлового будинку №246, який фактично належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Щодо безпідставності набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, площею 0,0675 га, за кадастровим номером 2320355400:01:003:0191.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або руду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно до статті 378 Цивільного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи той факт, що договір дарування не породжує для сторін будь-яких юридичних прав та обов'язків, в зв'язку з його не укладанням, рішення ОСОБА_2 селищної ради від 25.05.2006 року №73 «Про затвердження технічних звітів зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині передачі ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки не власник житлового будинку не має права нести обов'язки власника земельної ділянки, яку було виділено для будівництва і обслуговування такого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

У відповідності до пункту 41 Постанови КМ України від 26 жовтня 2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» під іпотекою розуміють вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Враховуючи вищенаведені обставини та приймаючи до уваги, що на теперішній час ОСОБА_5 нерухоме майно, зокрема житловий будинок №246 та приналежність до нього, господарські будівлі, які за своїм юридичним статусом взагалі являють по собі будівельні матеріали, що є предметом, іпотечному договору не належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, він позбавлений права його відчужувати та вказаний предмет іпотеки взагалі не зареєстровано у встановленому законом порядку, як окремий виділений у натурі об'єкт права власності ОСОБА_5, слід дійти висновку, що фактично правовідносини між ОСОБА_5 та банківською установою припинилися, через відсутність предмету іпотеки у власності ОСОБА_5

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» вказує, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до пункту 9 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача ПАТ «ОСОБА_3 та Кредит» в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без їх участі.

Представники третіх осіб Реєстраційної служби ОСОБА_4 РУЮ Запорізької області та КП «ОСОБА_4 БТІ» в судове засідання не зявилися, причини неявки суду не відомі.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Розглянув матеріали справи, заслухав сторони, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» - іпотекодержатель було укладено іпотечний договір №10-725-0381, а 14.05.2008 року додаткову угоду №1 до нього, що були посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстровані в реєстрі за №№728, 1194 відповідно (далі-Договір).

Згідно предмету вказаного вище договору ОСОБА_5 передав іпотекодержателю наступне нерухоме майно: будинок №246, який розташований за адресою: 72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, що складається з: жилого будинку загальною площею 51,2 кв.м., (літ.А-1), сараю загальною площею 21,0 кв.м. (літ.І-1), літнього будинку загальною площею 178,5 кв.м. (літ.К-3) та земельну ділянку площею 0,0675 га, за кадастровим номером 2320355400:01:003:0191, що також розташована за адресою: 72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна 246.

На підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.05.2006 року за №73, ОСОБА_4 районним відділом земельних ресурсів у Запорізької області 06.09.2006 року було видано ОСОБА_5 Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЗП №149722, загальною площею 0,0675 га, за цільовим призначенням-обслуговування житлового будинку №246 з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області.

Між тим, рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16.12.2011 року по цивільній справі №2-3770/11 в задоволені позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення суми неустойки та зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування не дійсним, було відмовлено в повному обсязі.

Вказаним рішенням, позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння було задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.12.2012 року вищевказане рішення було залишено без змін, а відтак воно набуло законної сили.

Суд мотивував свою позицію тим, що згідно частини 3 статті 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або його державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

А тому, оскільки договір дарування не було нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію, у відповідності до вищенаведених вимог законодавства, то такий договір дарування житлового будинку №246 з надвірними побудовами, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області від 14.12.2004 року, є не укладеним,

Таким чином, відповідно до рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16.12.2011 року, договір дарування від 14.12.2004 року, в силу вимог цивільного законодавства України є не укладеним, він не породжує для ОСОБА_5 права та обов'язки власника нерухомого майна, що позбавляє Позивача (за первісним позовом) належним чином володіти та розпоряджатися таким нерухомим майном - відчужувати, передавати в оренду тощо.

У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Оскільки, як було встановлено судом, договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами від 14.12.2004 року є не укладеним, то суд позбавлений правової підстави визнати недійсним правочин, який фактично не було вчинено, на що зокрема акцентує увагу й Пленум Верховного Суду України в постанові від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"».

Згідно зі статтею 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт того, що ОСОБА_1 на час подання позову є єдиним та законним власником житлового будинку №246 загальною площею 51,2 кв.м. житловою площею 36,3 кв.м., з надвірними побудовами, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка Якимівського району, Запорізької області, та фактично не втратила титул власника вищевказаного майна, не потребує доказуванню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 05.12.2012 року було скасовано рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 11.02.2008 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості та передано справу на новий розгляд. Під час розгляду позовних вимог, позовну заяву ОСОБА_5 щодо визнання права власності на самочинно-збудовані об'єкти нерухомості (сарай та літній будинок) було залишено Якимівським районним судом Запорізької області без розгляду.

Слід вказати, що повертаючи справу на новий розгляд до місцевого суду вищий суд в своїй ухвалі від 05.12.2012 року вказав, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу.

Таким чином, за своїм статусом на теперішній час самочинно збудовані об'єкти будівництва до введення їх в експлуатацію є будівельними матеріалами та фактично являють по собі приналежність до головної речі - житлового будинку №246, який фактично належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Щодо безпідставності набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, площею 0,0675 га, за кадастровим номером 2320355400:01:003:0191.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або руду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно до статті 378 Цивільного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи той факт, що договір дарування не породжує для сторін будь-яких юридичних прав та обов'язків, в зв'язку з його не укладанням, рішення ОСОБА_2 селищної ради від 25.05.2006 року №73 «Про затвердження технічних звітів зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині передачі ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки не власник житлового будинку не має права нести обов'язки власника земельної ділянки, яку було виділено для будівництва і обслуговування такого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

У відповідності до пункту 41 Постанови КМ України від 26 жовтня 2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» під іпотекою розуміють вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Враховуючи вищенаведені обставини та приймаючи до уваги, що на теперішній час ОСОБА_5 нерухоме майно, зокрема житловий будинок №246 та приналежність до нього, господарські будівлі, які за своїм юридичним статусом взагалі являють по собі будівельні матеріали, що є предметом, іпотечному договору не належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, він позбавлений права його відчужувати та вказаний предмет іпотеки взагалі не зареєстровано у встановленому законом порядку, як окремий виділений у натурі об'єкт права власності ОСОБА_5, слід дійти висновку, що фактично правовідносини між ОСОБА_5 та банківською установою припинилися, через відсутність предмету іпотеки у власності ОСОБА_5

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» вказує, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до пункту 9 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208,209 ЦПК України, ст.61 ЦПК України, ст.377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, ПАТ «ОСОБА_3 та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», треті особи: Реєстраційна служба ОСОБА_4 РУЮ Запорізької області, КП «ОСОБА_4 БТІ», ОСОБА_5 про визнання припиненим договору іпотеки та зобовязання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати іпотечний договір №10-725-038І від 24.03.2008 року, з відповідними додатками до нього, який було укладено між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит, припиненим.

Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на будинок №246, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, здійснену КП «ОСОБА_4 БТІ» 18.11.2005 року на підставі договору дарування №1159/04 від 14.12.2004 року;

Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на будинок №246, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, здійснену КП «ОСОБА_4 БТІ» 26.02.2008 року на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 11.02.2008 року;

Визнати недійсним та скасувати витяг №8994677 від 18.11.2005 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 на будинок №246, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, який було видано КП «ОСОБА_4 БТІ»;

Визнати недійсним та скасувати витяг №17886739 від 26.02.2008 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 на будинок №246, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, який було видано КП «ОСОБА_4 БТІ», реєстраційний номер 12839476, порядковий номер запису 354, в книзі №2.

Визнати недійсним рішення ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.05.2006 року №73 «Про затвердження технічних звітів зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині затвердження технічного звіту зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0675 га, що по вул. Калініна 246 в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області за ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства та передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0675 га, що по вул. Калініна 246 в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель житлової та громадської забудови смт. Кирилівка.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0675 га, за цільовим призначенням-обслуговування житлового будинку №246 з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що по вул. Калініна в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, від 06.09.2006 року, серія ЗП №149722, який було видано ОСОБА_5 ОСОБА_4 районним відділом земельних ресурсів у Запорізької області.

Зобов'язати ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ ОСОБА_3 «ОСОБА_3 та Кредит» подати державному реєстратору реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Запорізької області протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки відповідну заяву про державну реєстрацію припинення іпотеки, яка виникла за результатом укладання між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 га кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ іпотечного договору №10-725-038І від 24.03.2008 року з відповідними додатками до нього.

Зобов'язати ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ ОСОБА_3 «ОСОБА_3 та Кредит» подати державному реєстратору реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Запорізької області протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки відповідну заяву про державну реєстрацію припинення обтяження, яке було накладено за наслідком укладання між ОСОБА_5 та ПАТ «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» ПАТ іпотечного договору №10-725-0381 від 24.03.2008 року з відповідними додатками до нього.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення, сторонами в той самий строк з моменту вручення копії рішення.

Суддя -