Рішення № 54818492, 09.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9342/15 Справа № 175/4668/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Дніпропетровского районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_6, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистрибьюшн Юг", товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що поручитель зобовязання за кредитним договором не виконав, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_6 на їх користь як поручителя по Договору поруки №11416663000/11416720000/13 від 28 грудня 2009 року заборгованість за кредитним договором № 11416720000 від 28.12.2009 року та за кредитним договором № 11416663000 від 28.12.2009 року в сумі 56 789 792 гривень 20 копійок та судові витрати по справі.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_7, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистрибьюшн Юг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистрибьюшн Юг» укладено кредитний договір № 11416720000.

У подальшому між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистрибьюшн Юг» було укладено додаткові угоди до кредитного договору: додаткова угода №1 від 28.04.2011 року; додаткова угода №2 від 02.11.2011 року; додаткова угода №3 від 29.11.2011 року; додаткова угода №4 від 29.12.2011 року; додаткова угода №5 від 12.04.2012 року; додаткова угода №6 від 28.04.2012 року; додаткова угода №7 від 29.05.2012 року; податкова угода №8 від 31.08.2012 року; додаткова угода №9 від 07.03.2013 року.

Станом на 19.09.2013 року по кредитному договору існує заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистрибьюшн Юг» перед позивачем в розмірі 47 981 333 грн. 31 коп.

Також, 28 грудня 2009 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» було кредитний договір № 11416663000.

Додатково, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» було укладено наступні додаткові угоди до кредитного договору-2: додаткова угода №1 від 28.04.2011 року; додаткова угода №2 від 20.09.2011 року; додаткова угода №3 від 29.11.2011 року; додаткова угода №4 від 29.12.2011 року; додаткова угода №5 від 12.04.2012 року; додаткова угода №6 від 28.04.2012 року; додаткова угода №7 від 29.05.2012 року; додаткова угода №8 від 31.08.2012 року; додаткова угода №9 від 07.03.2013 року.

Станом на 19.09.2013 року по кредитному договору існує заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» перед позивачем в розмірі 8 808 638 грн. 89 коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11416720000 та кредитним договором № 11416663000 між банком та відповідачем укладено договір поруки № 11416663000/11416720000/13 від 28 грудня 2009 року та додаткові угоди № 1, № 2, № 3 до нього .

Відповідно до умов (п. 1.1.) договору поруки, ОСОБА_6 зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальниками його зобов'язань, що виникли із кредитного договору 11416720000 та кредитного договору 11416663000 в повному обсязі. Відповідальність відповідача та боржників є солідарною (п.1.4. договору поруки).

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником його зобов'язань за кредитним договором, позивач має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги, що була направлена 22.08.2013.

В п. 3.1. договору поруки встановлено, що договір поруки діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором або до погашення поручителем зобов'язань боржника в рахунок виконання зобов'язань за основним договором.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що строк повернення кредиту в повному обсязі настав ще 27.12.2010 року, протягом шести місяців банк не пред'явив вимоги до відповідача, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука вважається припиненою.

Така позиція суду першої інстанції є помилковою, виходячи з наступного.

Районним судом не було прийнято до уваги, що після спливу строку повернення кредиту 27. 12. 2010 року сторони неодноразово змінювали кінцевий строк повернення кредиту та умови кредитних договорів та договору поруки. Додатковими угодами №№ 1, 5 та 9 , до кредитних договорів, відбулася реструктуризація кредитної заборгованості через не сплату кредиту третіми особами, а також встановлювався новий строк повернення кредитів третіми особами.

Відповідно до додаткових угод №9 кінцевим строком повернення кредитів третіх осіб є 29. 03. 2013 року.

Крім цього, у всіх випадках при зміні умов кредитних договорів, укладалися додаткові угоди до договору поруки, де вказувалися істотні умови кредитних договорів, що змінюються та кінцевий строк повернення кредитів.

Укладаючи додаткові угоди №№1-3 до договору поруки, відповідач погоджувався із тим фактом, що прострочений строк по кредитам ставав строковим.

Згідно додаткової угоди№3 від 07. 03. 2013 року до договору поруки, сторони внесли в п. 3.1 зміни , що строк поруки становить 10 років з дати укладення договору.

Правилами ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки.

Відповідно до вимоги від 22.08.2013 року, банк надіслав відповідачу вимогу з проханням погасити заборгованість за кредитними договорами №11416720000 та № 11416663000,а 19. 09. 2013 року звернувся до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не пропустив строки звернення до суду, а тому за таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 18 вересня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" судові витрати в сумі 7227 грн.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованості в сумі 56789972, 20 грн., де: 47981333, 31 грн. за кредитним договором № 11416720000 від 28.12.2009 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Гранд Дистрибьюшн Юг» та 8808638,89 грн. за кредитним договором 11416663000 від 28.12.2009 року укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Лотос-Крим».

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" судові витрати в сумі 7227 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: