Ухвала суду № 54816948, 30.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 грудня 2015 року м. Київ К/800/54414/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у даній справі.

Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Конституційний Суд України надав цьому положенню Основного Закону офіційне тлумачення. Рішенням від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99. Як зазначено в пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України, «під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя.

Конституцією України статус державної мови надано українській мові (частина перша статті 10).

Стаття 15 КАС України зазначає, що мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Згідно частини першої статті 6 Закону України "Про засади державної мовної політики" державною мовою України є українська мова.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

З 1 вересня поточного року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI із змінами і доповненнями, внесеними Законами України, за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

В порушення вимог частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України заявником до касаційної скарги не доданий документ про сплату судового збору.

Заявником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з неплатоспроможністю.

Частиною першою статті 88 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 5 Закону № 3674-VI встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Заявник не входить до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору.

Зазначені заявником підстави для звільнення від сплати судового збору не свідчать про таке матеріальне становище, за якого заявник позбавлений можливості сплатити судовий збір.

Таким чином, заявник при зверненні до суду не довів тієї обставини, із якою чинне законодавство пов'язує звільнення від сплати судового збору, тому заявлене ним клопотання не підлягає задоволенню.

Належними реквізитами для сплати судового збору є: код ЄДРПОУ 38004897, розрахунковий рахунок 31210255700007, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 2230005.

Як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, заявник оскаржує ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року з пропущенням строку касаційного оскарження, проте заявником до касаційної скарги не додано обґрунтованих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з касаційною скаргою до суду.

Згідно абз.1 частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху, та надати заявнику строк для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк тридцять днів, перебіг якого починається з моменту отримання даної ухвали.

Роз'яснити ОСОБА_1, що не подання заяви про поновлення строку або визнання судом неповажними причин пропуску строку на подання касаційної скарги є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Єрьомін