Постанова № 54816879, 24.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4576/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - позивач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2015 № 0070421701/1188, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 12 969,25 грн., з яких за основним платежем - 10 375,40 грн, за штрафними санкціями - 2 593,85 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на безпідставність висновків відповідача у акті позапланової виїзної перевірки щодо порушення нею податкового законодавства в частині формування витрат у податковій звітності. Вказувала, що всі понесені нею витрати пов'язані із її господарською діяльністю, а тому правомірно включено нею до складу витрат відповідного податкового періоду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована фізичною особою - підприємцем виконавчим комітетом Комсомольської міської ради 20.02.1998, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 20). Перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 26.02.1998.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 (а.с. 20) видами діяльності позивача є: 26.40.0 - виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини, 74.20.2 діяльність у сфері геології та геологорозвідування, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна, 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчити товарами, н.в.і.г., 51.82.0 оптова торгівля машинами та устаткованням для добувної промисловості та будівництва.

У період з 17.09.2015 по 30.09.2015 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі наказу від 03.09.2015 № 219 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 15.10.2015 №191/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (а.с. 9-17).

Вказаним актом зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3, зокрема, приписів пунктів 138.8, 138.2, п. 138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за період 2014 рік в розмірі 10 375 грн.

На підставі даного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0070421701/1188, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 12 969,25 грн, з яких з аосновним платежем - 10 375,40 грн, за штрафними санкціями - 2 593,85 грн (а.с. 8).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 03.11.2015 № 0070421701/1188, суд виходить з наступного.

Як видно з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення взятий висновок про порушення позивачем пунктів 138.8, 138.2, п. 138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Як зазначено в акті, перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_3 в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 задекларованих сум валових витрат в розмірі 69 169,22 грн.

Аналізуючи факти, покладені в основу вищевказаного висновку, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 надавала в оренду у тимчасове платне користування приміщення магазину "Костромський" загальною площею 190,6 м2 за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська, 20 на підставі договору оренди від 31.12.2013, який укладений з ОСОБА_4 Щомісячна орендна плата складала 10 000,00 грн в т.ч. ПДВ, а з квітня 2014 року були внесені зміни згідно додатку № 1 до даного договору щодо вартості орендної плати у розмірі 5 000,00 грн в т.ч. ПДВ. В ході здійснення підприємницької діяльності вищезазначений орендар використовував електроенергію нараховану та оплачену ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 22.01.2007 за № 2135 з ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька філія. При цьому, у період з квітня по листопад 2014 року вартість оплаченої позивачем електроенергії перевищила суму одержаної від ОСОБА_4 орендної плати на 21 150,19 грн. (детальний розрахунок в акті на аркуші 10). Приймаючи до уваги наведене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, оскільки збиткові операції не спрямовані на отримання доходу, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 неправомірно включено до складу витрат за 2014 рік суму 21 150,19 грн за використану електроенергію, споживачем якої фактично був його орендар ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив укладення позивачем договору оренди нежитлового приміщення, що належить їй на праві приватної власності (а.с 54-55). Одним із неосновних видів діяльності позивача є: 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна. Вартість оренди зданого в оренду майна з 01.01.2014 по 31.03.2014 склала 10 000,00 грн., змінами до договору вартість оренди з 01.04.2014 становила 5 000,00 грн. Зміни в ціні обґрунтовував складною економічною ситуацією в державі, відсутністю інших орендарів та необхідністю утримання даного нерухомого майна в належному стані, що взагалі без орендарів виходить значно дорожче. Також зазначав, що загальна сума отриманого позивачем доходу від оренди цього приміщення сукупно за рік перекривала понесені витрати по його утриманню.

Крім того, пояснював, що в тому ж магазині за адресою м. Кременчук, вул. Республіканська, б. 20 орендує площу розміром 1 кв. м. ПАТ "Банк національний кредит" для встановлення програмно-технічного комплексу самообслуговування, а саме платіжного терміналу самообслуговування по прийому готівкових коштів у національній валюті, на підставі договору оренди частини приміщення для встановлення терміналу самообслуговування від 20.10.2011 № 3092/5-1, який за умовами договору пролонгується і до цього часу. За користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 500 грн., крім того ПДВ 20% - 100 грн.

На підтвердження реальності понесених витрат на оплату вищевказаної електроенергії до матеріалів справи позивачем надано рахунки за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на оплату за активну електричну енергію згідно договору від 22.02.2007 з ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька філія (а.с. 70, 74, 78, 82, 86, 90-91, 95, 99, 103, 107, 111) та платіжні доручення на оплату електроенергії (а.с. 146-156).

Приймаючи до уваги той факт, що здавання в оренду означеного нерухомого майна є не єдиним видом підприємницької діяльності, яким займається позивач, то суд погоджується із доводами ОСОБА_3, що з метою належного утримання належного їй нерухомого майна у скрутний економічний період в державі окремі збиткові операції можуть мати місце. Тим більше, що в сукупності за всіма видами підприємницької діяльності дохід позивача за 2014 рік має позитивне значення, що підтверджується відомостями податкової декларації про майновий стан і майнові доходи ОСОБА_3 за 2014 рік (а.с. 51-53). Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про правомірність включення до складу витрат інших витрат позивача витрати в сумі 21 150,19 грн. за використану електроенергію від ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька філія.

Іншим порушенням в акті перевірки відповідачем встановлено завищення задекларованих платником податку показників р. 4 "Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи в розмірі 32 417,13 грн. Відповідно до наданої до перевірки калькуляції виготовленої готової продукції (цегли керімічної) та кількості реалізованої готової продукції, вартість спожитої електроенергії склала 1 320 739,00 грн. А саме перевіркою встановлено завищення задекларованих платником податку витрат на оплату наданих ПАТ "Полтаваобленерго" Козельщинська філія послуг з електропостачання за договором від 31.10.2008 № 0136 в розмірі 32 417,13 грн., у зв'язку з чим порушено п. 138.8. п. 138.2, п. 138.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

В заперечення встановлених перевіркою обставин представник позивача зазначав, що на стор. 11 акту перевірки в рядку зведеної таблиці за липень 2014 року по ПАТ "Полтаваобленерго" Козельщинська філія ревізори допустили механічну помилку, коли замість суми проплати по акту з постачання електроенергії в 106 747,65 грн. вказали показники лічильника у 73 887 кВт. Різниця між цими цифрами і становить 32 417,03 грн., наче б то непідтверджених первинними документами коштів.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивачем спожито електроенергію, що підтверджується актами до договору № 0136 від 31.10.2008 про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електичної енергії, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (а.с. 67-69, 71-73, 75-77, 79-81, 83-85, 87-89, 92-94, 96-98, 100-102, 104-106, 108-110, 115-145).

З аналізу акта до договору № 0136 від 31.10.2008 про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електичної енергії за липень 2014 року від 21.07.2014 з'ясовано, що ФОП ОСОБА_3 спожила активної електичної енергії в обсязі 73 887 кВт, сума без ПДВ становить 106 747,65 грн (а.с. 25), а в акті перевірки (а.с. 14) в рядку зведеної таблиці за липень 2014 року сума проплати без ПДВ становить 73 887 грн.

На питання суду щодо допущеної ревізором в акті перевірки помилки представник обгрунтованих пояснень не надав.

Вищевказане порушення, відображене ревізором в акті перевірки, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Натомість спростовано матеріалами справи (а.с. 25), а тому суд приходить до висновку про неправомірність виключення відповідачем суми в 32 417,13 грн. на використану електричну енергію із складу витрат позивача.

Перевіркою також встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат зайво віднесла витрати на загальну суму 15 601,90 грн від ФОП ОСОБА_5 за придбані будівельні матеріали (ламінат, плінтус, кут. лінолеум) на підставі в/н № ХЛ-0000065 від 23.06.2014 на суму без ПДВ в розмірі 15 601,90 грн, що були віднесені згідно ст. 146.12 Податкового кодексу України на поліпшення основних фондів в розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду. Встановлено, що в 2014 році вартість придбаних будівельних матеріалів на суму 15 601,90 грн для ремонту кімнати відпочинку не пов'язано з одержанням доходу від виробництва та реалізації цегли.

Згідно з п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

В спростування встановлених перевіркою порушень представник позивача пояснив, що ФОП ОСОБА_3, основним видом діяльності якої є виробництво цегли, є власницею цілісного майного комплексу - цегельного заводу в смт. Козельщина по вул. Радянській, 229. На підтвердження належності вказаного нерухомого майна позивачу надано договір купівлі-продажу Козельщинського заводу будівельних матеріалів від 12.10.2005 (а.с. 56-57), витяг з Державного реєстру правочинів від 12.10.2005 № 15917119 (а.с. 58). Зазначав також, що на території заводу відсутні їдальня та інші допоміжні приміщення, які б могли служити найманим працівникам для харчування та відпочинку. Єдиним таким приміщенням є кімната відпочинку в конторі заводу, яка і пристосована для цих цілей. Фактично ця кімната перебуває у складі цілісного майнового комплексу, вона знаходиться на території заводу і використовується працівниками заводу.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в 2014 році проведено ремонт кімнати відпочинку за рахунок власних коштів у т.ч. шляхом придбання у ФОП ОСОБА_5 по накладній № ХЛ-0000065 від 23.06.2014 будівельних матеріалів на суму 15 601,90 грн (а.с. 23).

За твердженням представника позивача, оскільки ці поліпшення є невід'мними, тому їх вартість і була віднесена позивачем на поліпшення основних фондів в розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, як це передбачено законодавством.

Згідно пункту 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року за № 561, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Використання ТМЦ, вартість на придбання яких віднесена до складу витрат відповідних звітних періодів 2014 року, для поточного ремонту основних засобів, що використовувались ФОП ОСОБА_3 у власній господарській діяльності, підтверджено наданими як до перевірки, так і до матеріалів справи, відповідними первинними документами, а саме: видатковою накладною від 34.06.3024 № ХЛ-0000065 (а.с. 23), рахунком-фактурою від 19.06.2014 № ХЛ-0000174 (а.с. 24), які підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей, актом виконаних ремонтних робіт від 02.06.2014 (а.с. 61).

Крім того, суд зазначає, що балансова вартість всіх груп основних засобів ФОП ОСОБА_3 на початок звітного року складає 2 129 797,95 грн, що із розрахунку 10 відсотків сукупної балансової вартості сума витрат, яка пов'язана із ремонтом та покращенням об'єктів основних фондів, становить 212 979,80 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки вартість ТМЦ не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, то позивачем правомірно включено їх вартість до складу валових витрат відповідного звітного періоду.

Крім того, позивачем доведено, що зазначені витрати понесені в зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності, відтак, витрати на ремонт основних засобів підлягають включенню до складу валових витрат позивача.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 № 0070421701/1188 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.11.2015 № 0070421701/1188, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12 969,25 грн.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2015 року.

Суддя Л.О. Єресько