Ухвала суду № 54816695, 22.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 р. Справа № 876/6745/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Іванціва Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

06.03.2013 року Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000602250 від 24.09.2012 року та № 0000572250 від 24.09.2012 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проведення документальної перевірки КП «Тернопільводоканал» були надані всі необхідні первинні документи, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджують факти виконання робіт по демонтажу частин об'єктів водопровідних мереж, що були виконані TOB «Укрбурвод» та УРСП TOB «Паритет ЛТД», а також надання послуг по перевезенню працівників підприємства, що були надані TOB «Менс-Авто». Податкова накладна за грудень 2011 року, що була виписана ВАТ «Тернопільолбленерго» також відповідає усім вимогам чинного податкового законодавства України. Всупереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N984 працівники ДПІ при проведенні перевірки не врахували наданих підприємством документів та пояснень, що призвело до неправильності висновків, відображених в Акті перевірки, а також до прийняття помилкових податкових повідомлень-рішень. Крім того зазначає, що відповідач порушив процедуру прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби № 0000602250 від 24.09.2012 року та № 0000572250 від 24.09.2012 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що викладені в Акті перевірки № 3190/22-10/03353845 від 27.08.2012р. положення щодо суперечності господарських Договорів інтересам держави і суспільства, моральним засадам, а також порушення публічного порядку, спрямування на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що укладені між КП «Тернопільводоканал» та TOB «Укрбурвод», УРСП TOB «Паритет», ВАТ «Тернопільолбленерго» та TOB «Менс-Авто» є безпідставними та не обґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимог податкового законодавства.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка Комунального підприємства "Тернопільводоканал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р, результати якої викладені в Акті №190/22-10/03353845 від 27.08.2012р.(том 1, а.с.9-74).

Перевіркою встановлено порушення КП "Тернопільводоканал" п.п. 139.1.1. п.п.139.1.9. п. 139.1 ст.139., п.п.14.1.36 п.14.1.ст.14 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 213509,00грн., в тому числі : за ІІ кв. 2011р. на 42250грн., ІІІ кв. 2011р. на 125382грн., IVкв. 2011р. на 29085грн., І кв. 2012р. на 16792грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, КП "Тернопільводоканал" занизило податок на додану вартість всього на суму 149657 грн.; п.249.6 .ст.249 Податкового кодексу України занижено суму екологічного податку який справляється за розміщення відходів усього в сумі 19567,50грн.; п. 2.11 гл. 2, п. 7.41 гл. 7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р.; п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п. 176.2. ст.176 розділу IV Кодексу, а саме несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., в результаті чого нараховано пені в сумі 35473,82 грн.; п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, частини 1.1 та 1.2 розділу І Наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку».

На підставі Акту перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення форми «П» №0000602250, №0000572250 від 24 вересня 2012 року(том 1, а.с.7-8).

01.10.2012 року Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями подало скаргу до ДПС у Тернопільській області(том 1, а.с.242). Рішенням ДПС у Тернопільській області № 15626/10/10-207/316/54 від 07 грудня 2012 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 24.09.2012р. №0000602250 та №0000572250, а скаргу - без задоволення(том 1, а.с.244-251).

17 грудня 2012 року «Тернопільводоканал» надіслав до ДПС України повторну скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012р. №0000602250, №0000572250 та на рішення Державної податкової служби у Тернопільській області від 07.12.2012 року №15626/10/10-207/315/54 про результати розгляду скарги(том 1, а.с.237-240). Рішенням ДПС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 24.09.2012р. №0000602250 та №0000572250 та рішення ДПС в Тернопільській області, а скаргу - без задоволення (том 2, а.с.44-49).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 цього пункту витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у, момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З договору перевезення пасажирським транспортом № 12-03/2011 від 04.02.2011 р. слідує, що КП «Тернопільводоканал» мало господарські взаємовідносини з ТзОВ «Менс Авто» по перевезенню автобусом працівників КП «Тернопільводоканал» до віддаленого місця роботи (том 1, а.с.219-221). Дані послуги оформлені актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000033 від 30.04.2011р., № ОУ-0000042 від 31.05.2011 р., № ОУ-0000052 від 30.06.2011 р., № ОУ-0000062 від 31.07.2011 р., № ОУ-0000071 від 31.08.2011 р., № ОУ-0000080 від 26.09.2011 р., № МА-0000010 від 31.10.2011 р., № МА-0000011 від 30.11.2011 р., № МА-0000019 від 31.12.2011 р., № МА-0000002 від 31.01.2012 р., № МА-0000006 від 29.02.2012 р., № МА-0000011 від 29.03.2012 р. на загальну суму 64 625,00 грн. (том 1,а.с.199-210).

Згідно договору підряду №62 від 04.08.2011 року, укладеного між КП «Тернопільводоканал» та ТОВ «Укрбурвод» були господарські взаємовідносини по демонтажу третьої гілки фізично зношеної труби водопроводу водозабору с. Смиківці Тернопільського району, який виведений з експлуатації 2001 року, фактичне виконання якого оформлено довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними (том 1, а.с.157-161, 175-181,187-188).

Договором підряду № 49 від 23.06.2011 року підтверджуються господарські взаємовідносини позивача з УРСП ТОВ «Паритет ЛТД» по виконанню робіт з демонтажу частини об'єктів водопровідних мереж, що складаються із зношених труб колишнього водозабору «Смиківці» до м. Тернополя (том 1, а.с.102-104). Факт виконання Договору підтверджений податковою накладною від 29.07.2011р. №5 (том 1, а.с.189).

З матеріалів справи слідує, що демонтовані труби водопровідних мереж були продані КП «Тернопільводоканал» ТзОВ «Укрбурвод» та УРСП ТОВ «Паритет ЛТД», що підтверджується укладеними господарськими договорами, фактичною проплатою коштів, податковими накладними (том 1, а.с.105-108, 112-115, 117, 119-120, 122, 125, 131, 143-154).

З матеріалів справи також слідує, що КП «Тернопільводоканал» включено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суми ПДВ у розмірі 86532,97 грн. на підставі податкових накладних, виданих ВАТ «Тернопільобленерго» Тернопільський сільський РЕМ № 34027/391 від 28.12.2011 р. та № 34026/391 від 29.12.2011 р., на виконання постачання електроенергії (том 1, а.с.225-228).

Наведеними документами підтверджується фактичне отримання позивачем товарів та послуг від контрагентів ТзОВ «Менс Авто», ТОВ «Укрбурвод», УРСП ТОВ «Паритет ЛТД», ВАТ «Тернопільобленерго».

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами.

При цьому колегія суддів зазначає, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведеної господарської операції, що, зокрема, стало підставою визначення податковим органом податкових зобов'язань позивачеві, на переконання колегії суддів, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Первинні документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст та обсяг господарської операції, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Колегія суддів зазначає, що відсутність певних реквізитів первинних документів не впливає на їх значення як допустимого доказу права платника податку на податковий кредит, оскільки порушення порядку складання таких не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки та не повинно мати наслідком виключення їх з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту.

При цьому, такі помилки не можуть слугувати підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит. Адже такою підставою відповідно до абзацу дев'ятого пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України є відсутність реєстрації податкової накладної у Реєстрі взагалі.

Колегія суддів зауважує, що позивачем долучено до матеріалів справи Реєстри отриманих податкових накладних.

Щодо доводів відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних трудових та матеріальних ресурсів для досягнення економічного результату, то вони самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби № 0000602250 від 24 вересня 2012 року, № 0000572250 від 24 вересня 2012 року прийняті без дотримання податкового законодавства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 819/556/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін