Ухвала суду № 54815839, 17.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 876/8534/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

прокурора Цинайко Н.І.

представника Луцької ОДПІ Пивовар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ельбе УА" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року у справі за позовом прокурора міста Луцька Волинської області в інтересах держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Приватного підприємства "Ельбе УА" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Прокурор м. Луцька Волинської області в інтересах держави в особі Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області 09.07.2014 року звернувся в суд з адміністративним позовом до ПП "Ельбе УА", в якому просив стягнути з рахунків у банках обслуговуючого платника Приватного підприємства "Ельбе УА" в дохід Державного бюджету України податковий борг в розмірі 31 484 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з рахунків у банках обслуговуючого платника Приватного підприємства "Ельбе УА" (код ЄДРПОУ 31820215, Волинська область, Луцький район, с. Лище, вул. Шкільна, 1А) в дохід Державного бюджету України податковий борг в розмірі 31 484 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП "Ельбе УА" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що з копії корінця податкової вимоги форми «Ю» №952-19 від 14.08.2013 року видно, що вона направлялась на адресу ПП «Ельбе УА», по заборгованості лише по земельному податку, яке є окремим податковим боргом, та є відмінним від податку на додану вартість. Разом з тим, в матеріалах справи не міститься доказів складання податкової вимоги по ПДВ, її направлення та отримання, яка містить відомості, передбачені абз. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України про необхідність погашення суми податкового зобов'язання (податкового боргу) по вказаному податку та штрафних санкцій, а тому суд першої інстанції не мав права прирівнювати та брати до уваги вказану податкову вимогу по несвоєчасності сплаті земельного податку до заборгованості по несвоєчасності сплати ПДВ та штрафних санкцій. Таким чином, вважає, що податкові вимоги на сплату заборгованості з податку на додану вартість та по ньому штрафних санкцій підприємству Луцькою ОДПІ не направлялись, отже право на стягнення з відповідача суми податкового боргу з ПДВ та штрафних санкцій у позивача не наступило, оскільки не було додержано відповідний порядок пред'явлення та стягнення податкового боргу по ПДВ та штрафних санкцій.

Прокурор та представника Луцької ОДПІ вимоги апеляційної скарги заперечили вважаючи, що ухвалене рішення є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, що не перешкоджає відповідно до ч.4 ст.196 КАС України розгляду справи за його відсутності .

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2002 року Приватне підприємство "Ельбе УА" зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.09.2011 року. (а.с.8)

З матеріалів справи видно, що станом на 23.05.2014 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 17229, 27 грн. із земельного податку в розмірі 14250, 93 грн., а всього на загальну суму 31484, 20 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість виник згідно задекларованих сум, а саме: 04.02.2013 року згідно уточнюючого розрахунку №9003907433 до декларації з податку на додану вартість за 01.05.2011 на суму 26053 грн., також платником самостійно донараховано штрафних санкцій до уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість на суму 782 грн.; 02.03.2013 року згідно податкової декларації №130000258 від 20.02.2013 року по терміну сплати 02.03.2013 року на суму 189 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення №0000171501 від 10.01.2014 року на суму 5007, 60 грн.

Внаслідок задекларованої суми податку на додану вартість до відшкодування відповідно до акта перевірки №6389/13 від 07.05.2013 року, податкового повідомлення-рішення №0000721503 від 26.02.2013 року податковий борг зменшено на суму 8601 грн., також борг зменшено внаслідок переплати, яка існувала на момент його виникнення, станом на 04.02.2013 року в сумі 10 321,83 грн., отже податковий борг зменшено на загальну суму 18922, 83 грн., тому з врахуванням зменшень він становить 13108,77 грн.

У зв'язку з несплатою нарахованого грошового зобов'язання, а саме податку на додану вартість, нараховано пеню в сумі 4120, 50 грн.

Загальний борг по податку на додану вартість станом на 23.05.2014 року становить 17229, 27 грн.

Податковий борг із земельного податку виник 21.06.2013 року внаслідок несплати за податковими рахунками №1300029099 від 21.06.2013 року з терміном сплати 20.06.2013 року на суму 7619, 92 грн., 30.06.2013 року на суму 1879, 98 грн., 30.07.2013 року на суму 1879, 98 грн., 30.08.2013 року на суму 1879, 98 грн., 30.09.2013 року на суму 1879, 98 грн., 30.10.2013 року на суму 1879, 98 грн., 30.1 1.2013 року на суму 1879, 98 грн., 30.12.2013 року на суму 1879, 98 грн. та податковим рахунком №1300029101 від 21.06.2013 року з терміном сплати 21.06.2013 року на суму 12721, 20 грн.

Крім того, через своєчасну несплату самостійно нарахованого грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб нараховано пеню в сумі 471, 15 грн.

Відповідачем частково сплачено податковий борг з земельного податку в сумі 19721, 20 грн.

Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб станом на 23.05.2014 року становить 14250, 93 грн.

Таким чином, станом на 23.05.2014 року загальний податковий борг з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осіб становить 31484, 20 грн.

Також, наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 31484, 20 грн. підтверджується розрахунком та довідкою про наявність податкового боргу у ПП "Ельбе УА". (а.с.5-7)

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України з метою погашення податкового боргу відповідачу було надіслано податкову вимогу форми "Ю" №952-19 від 14.08.2013 року. Проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Підпункт 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового Кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПКУ).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи видно, що відповідач по справі зареєстрований 30.01.2002 року як суб'єкт господарської діяльності виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.09.2011 року.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень суду не подано, отже, останні вважаються узгодженими.

Згідно з п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Поряд з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач вжив усі, визначені податковим законодавством, заходи спрямовані на погашення відповідачем податкової заборгованості. Зокрема, на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми "Ю" №952-19 від 14.08.2013 року, яка останнім була отримана. Однак, приписи, вказаної вимоги, відповідачем виконано не було, а також її не було оскаржено у встановленому законом порядку.

Також, податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, стягнувши з рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство "Ельбе УА" в дохід Державного бюджету України податковий борг в розмірі 31484 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Крім того, відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надало жодних доказів на спростування доводів позивача.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ельбе УА" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року у справі №803/1392/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 22.12.2015 року