Рішення № 5481579, 09.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.06.09 р. Справа № 28/80

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Іріта-М”, м.Маріуполь

Про стягнення 21457 грн. 98 коп.

Представники:

Від? позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Іріта-М”, м.Маріуполь, про стягнення 21457 грн. 98 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 16910 грн. 28 коп., 24 % річних в сумі 1056 грн. 31 коп., штраф в розмірі 1691 грн. 03 коп., інфляційні витрати в сумі 744 грн. 05 коп. та пеня в розмірі 1056 грн. 31 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 26/11/1 Дон від 26.11.2007р., накладну № 1952 від 12.12.2008р., рахунок-фактуру № 2202 від 12.12.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серія ЯПЕ № 347751 від 12.12.2008р.

В позовній заяві позивач також просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.04.2009р. порушив провадження у справі № 28/80 та призначив її розгляд на 18.05.2009р.

Позивач та відповідач в судові засідання не зявилися, але 09.06.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків надійшли банківські виписки на загальну суму 16910 грн. 28 коп. Суд долучив дані банківські виписки до матеріалів справи та розглядає справу по суті.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 87532, Донецька область, АДРЕСА_2.

Згідно з довідкою з Головного управління статистики в Донецькій області станом на 02.06.2009р. юридичною адресою відповідача є: 87532, Донецька область, АДРЕСА_2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, господарський суд встановив:

Між, позивачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Харків, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Іріта-М”, м.Маріуполь, 26.11.2007р. було укладено договір №26/11/1 Дон (договір).

Згідно умов цього договору позивач (постачальник) зобовязується поставляти протягом всього строку дії договору відповідачу (покупцю) продукцію, яка є обєктом торгівлі постачальника (товар), а саме: пакувальне обладнання, видаткові матеріали (п. 1.1 договору).

Покупець зобовязується приймати у постачальника товар і оплачувати його на умовах, визначених договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент і кількість кожної партії товару визначається на підставі заявок покупця, які вказуються в рахунку-фактурі постачальника. Оплата рахунку-фактури або надання довіреності покупцем для отримання товару, вказаного в рахунку-фактурі, служить підтвердженням узгодження зі сторони покупця асортименту, кількості і ціни товару, постачаємого за чинним договором.

Ціна товару на кожну партію товару встановлюється в рахунку-фактурі постачальника і узгоджується в порядку, визначеним в п. 2.1 чинного договору (п. 4.1 договору). Орієнтовна вартість договору складає 500000 грн. 00 коп. (п. 4.2 договору).

Згідно до п. 9.1 строк дії даного договору: початок 26.11.2007р., закінчення 31.12.2008р.

Судом встановлено, що фактично між сторонами було укладено договір поставки.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його

у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до накладної № 1952 від 12.12.2008р., виписаної на підставі рахунку-фактури № 2202 від 12.12.2008р. на загальну суму 16910 грн. 28 коп., позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 16910 грн. 28 коп. В зазначеному рахунку-фактурі є посилання на договір № 26/11/1 Дон від 26.11.2007р.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом на вказаній вище накладній в графі „отримав(ла)” представником відповідача, який дів на підставі довіреності серії ЯПЕ №347751 від 12.12.2008р. на отримання матеріальних цінностей.

Тобто, позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Харків, поставив на адресу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Іріта-М”, м.Маріуполь, товар на загальну суму 16910 грн. 28 коп.

Згідно з п. 3.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює протягом 14 календарних днів з моменту поставки, але не пізніше робочого дня місяцю, в якому була здійснена поставка. Датою поставки партії товару рахується дата, вказана в видатковій накладній постачальника (п. 2.5 договору).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобовязань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку, що остаточній термін розрахунку за поставлений товар настав 26.12.2008р.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що позивачем позовна заява до суду направлена 17.04.2009р. Відповідач частково здійснював оплату суми боргу 01.04.2009р., 06.04.2009р., 09.04.2009р., тобто до предявлення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Харків позову до суду, в розмірі 3500 грн. 00 коп., що підтверджено відповідними банківським виписками, наявними в матеріалах справи, але позивачем поданий позов без урахування цих оплат. Таким чином вимоги в частині стягнення з відповідач суми боргу в розмірі 3500 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю.

Крім того, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду оплачено суму заборгованості, відповідно до банківських виписок від 22.04.2009р., 27.04.2009р., 08.05.2009р., 12.05.2009р., 14.05.2009р., 15.05.2009р., наявних в матеріалах справи, на загальну суму в розмірі 13410 грн. 28 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13410 грн. 28 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату боргу в розмірі 1056 грн. 31 коп. за період з 27.12.2008 р. по 01.04.2009р.та штрафу в розмірі 1691 грн. 03 коп.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобовязань є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої протягом періоду, за який виплачується пеня, від суми не оплаченого, але поставленого товару за кожний календарний день прострочення платежу, а в випадку перевищення затримки більш ніж 10 банківських днів додатково штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1691грн.03коп. та пені в сумі 1056 грн. 31 коп. за період з 27.12.2008 р. по 01.04.2009р. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних в сумі 1056 грн. 31 коп. та інфляційні витрати в сумі 744 грн. 05 коп. з січня 2009р. по лютий 2009р.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що в випадку прострочення оплати покупець виплачує постачальнику відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 24% річних від суми простроченого платежу.

Перевіривши арифметично розрахунок інфляційних витрат та 24% річних, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку, що 24% річних в сумі 1056 грн. 31 коп. за період з 27.12.2008 р. по 01.04.2009р. та інфляційні витрати в сумі 744грн. 05 коп. з січня 2009р. по лютий 2009р. також підлягають задоволенню в повному обсязі.

В позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у звязку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі повязані зі стягненням коштів, відсутній звязок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 66, 75, 77, 82, 84 та ст.85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі щодо стягнення заборгованості 13410 грн. 28 коп. припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

Задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків, до Товариством з обмеженою відповідальністю “Іріта-М”, м.Маріуполь частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Іріта-М” (87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Семенишина, буд.27, ЄДРПОУ 25106604, п/р №26002187698001 в МФ КП „Приватбанк” м. Маріуполь, МФО335429) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61068, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р №НОМЕР_2 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) пеню за несвоєчасну сплату боргу в розмірі 1056 грн. 31 коп., 24% річних за користування чужими коштами в сумі 1056 грн. 31 коп., інфляційні витрати в сумі 744 грн.05 коп., штраф за несвоєчасну сплату боргу в розмірі 1691 грн.03 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 179 грн.58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98 грн.75 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.06.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя