Постанова № 54815736, 24.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року 810/4280/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління МВС України у Луганській областіпроскасування наказів, визнання протиправною бездіяльність, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів про накладення на позивача дисциплінарного стягнення від 08.02.2015 №321, про звільнення позивача від 11.02.2015 №43/ос, визнання протиправною бездіяльність щодо невидачі позивачу трудової книжки та копії наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення Луганськ-1 ГУ МВС України у Луганській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.02.2015 та заборгованості по заробітній платі в сумі 7241,00 грн., а також відшкодування моральної шкоди в сумі 26898,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнення зі служби за оскаржуваними наказами здійснено із порушенням чинного законодавства та у спосіб, який не передбачений законом, оскільки він в період часу з 08.12.2014 по 08.04.2015 проходив лікування у лікарнях міста Біла Церква Київської області та міста Києва, що підтверджується відповідними листками тимчасової непрацездатності, листками звільнення від службових обов'язків та виписками із історії хвороби. Крім того, позивач вказує на те, що його не було ознайомлено із матеріалами проведення службового розслідування та із оскаржуваними наказами, який також на його адресу не надсилалися. На підставі наведеного просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що звільнення позивача відбулось правомірно, оскільки останній у період часу з 26.01.2015 по день звільнення був відсутній на службі, документів в підтвердження поважності не виходу на роботу не надавав та про знаходження на лікарняному не повідомляв керівництво.

У судове засідання, призначене на 21.12.2015, з'явився позивач та до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ МВС України у Луганській області від 22.07.2014 №203 о/с на виконання наказу МВС від 16.06.2014 №576 та з метою захисту та охорони життя громадян рядового міліції ОСОБА_1 призначено на посаду міліціонера взводу №3 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області з 15.07.2014.

Згідно наказу ГУ МВС України у Луганській області від 25.08.2014 №245 о/с у зв'язку з службовою необхідністю та відповідно до наказу МВС України від 14.08.2014 №823 рядового міліції ОСОБА_1 призначено на посаду міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області з 19.08.2014.

З матеріалів справи вбачається, що командиром БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_3 було подано рапорт начальнику ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_4 із повідомленням, що з 26.01.2015 ОСОБА_1 не вийшов на службу, у телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від проходження від подальшого проходження служби.

Крім того, відповідачем у якості доказу в підтвердження вжиття ним заходів про з'ясування причин не виходу позивача на службу надано рапорт заступника командира з кадрового забезпечення БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_5, в якому зазначено, що вказаною посадовою особою 26.01.2015 був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 для надання пояснень щодо його невиходу на службу, на що ОСОБА_1 відповів, що не збирається виходити на службу.

Комісією у складі: командира БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_3, заступника командира батальйону з кадрового забезпечення БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_5, старшого інспектора групи кадрового забезпечення БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_6, складено Акти від 26.01.2015, від 27.01.2015, від 28.01.2015, від 29.01.2015 по факту невиходу на роботу міліціонера батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_1.

07.02.2015 начальником ГУ МВС України у Луганській області на виконання Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, видано наказ №316 про призначення та проведення службового розслідування за фактом не виходу на службу рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області.

Також, 07.02.2015 начальником ГУ МВС України у Луганській області видано наказ №317 про призупинення виплати грошового забезпечення з 26.01.2015 рядовому міліції ОСОБА_1, міліціонеру батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області.

08.02.2015 заступником командира батальйону з кадрового забезпечення батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_5 складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни рядовим міліції ОСОБА_1, міліціонером БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області, який був затверджений командиром БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_3 08.02.2015.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що службовим розслідуванням було встановлено, що з 26.01.2015 ОСОБА_7 не приступив до виконання службових обов'язків. Документів, які б підтверджували наявність поважних причин невиходу на службу та будь-яких пояснень він не надав, про що командиром БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_3 було складено акти про невихід на службу. ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність з'явитися до розташування БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області з метою надання пояснень щодо невиходу на службу, що він проігнорував. Будь-яких пояснень від ОСОБА_1 не надійшло, рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ через сімейні обставини, а також документи, які б підтверджували зміну місця проживання, керівництву БПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області не навадавав.

Так, за наслідками вказаного службового розслідування комісією зроблено висновок про грубе порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог наказу МВС України від 22.02.2012 №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", що виразилось у невиході на службу під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків, та прийнято рішення клопотати перед керівництвом ГУ МВС України у Луганській області про звільнення міліціонера батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 "Є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

08.02.2015 начальником ГУ МВС України у Луганській області видано наказ №321 про покарання міліціонера батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_1, яким за грубе порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог наказу МВС України від 22.02.2012 №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", що виразилось у невиході на службу під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків, міліціонера батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 "Є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

11.02.2015 на виконання наказу від 08.02.2015 №321 був виданий наказ №43 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області за п.63 "Є" (за порушення дисципліни).

Однак, вважаючи зазначені накази протиправними та не погоджуючись із своїм звільненням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Статтею 3 Закону України "Про міліцію" встановлено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За приписами ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 7 вказаного Статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 63 "Є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 був звільнений на підставі наказу по особовому складу №43о/с від 11.02.2015 з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України.

В той же час, судом встановлено, що в період з 08.12.2014 по 08.04.2015 включно позивач перебував на лікарняному, що підтверджується наступним.

Так, згідно Виписки з історії хвороби №14506 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 08.12.2014 по 25.12.2014 в Білоцерківській міській лікарні №2.

Згідно Листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність №901 та Довідки Лікарської амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області від 12.05.2015 №34 позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 26.12.2014 по 29.12.2014 в Лікарській амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області у м. Біла Церква.

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №2503 позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 30.12.2014 по 05.01.2015 в Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області.

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №2330 та Виписки із медичної картки стаціонарного хворого позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.01.2015 по 19.01.2015 в Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області.

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність №7 та Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №600 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.01.2015 по 28.01.2015 в Білоцерківській міській лікарні №1.

Згідно Листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність №54 та Довідки Лікарської амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області від 12.05.2015 №34 позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 29.01.2015 по 02.02.2015 в Лікарській амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області у м. Біла Церква.

Згідно Листка непрацездатності Серії АГЧ №706018 та Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №182 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 30.01.2015 по 12.02.2015 в Державній установі "Інститут отоларингології ім. проф. ОСОБА_8 Національної академії медичних наук України".

Згідно Листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність №100 та Довідки Лікарської амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області від 12.05.2015 №34 позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 13.02.2015 по 27.02.2015 в Лікарській амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області у м. Біла Церква.

Згідно Виписки з історії хвороби №2655 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.02.2015 по 25.03.2015 в Білоцерківській міській лікарні №2.

Згідно Листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність №211 та Довідки Лікарської амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області від 12.05.2015 №34 позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 26.03.2015 по 08.04.2015 в Лікарській амбулаторії лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області у м. Біла Церква.

Як зазначалось вище, на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п. 63 "Є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за невихід на службу без поважних причин з 26.01.2015 під час проведення АТО.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 1 статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Як було встановлено судом, наказ про звільнення позивача зі служби було винесено під час перебування його на лікуванні, що підтверджується матеріалами справи.

А відтак, суд констатує, що відповідачем під час звільнення позивача було порушено процедуру звільнення, оскільки звільнено останнього в період тимчасової непрацездатності, що протирічить діючому законодавству України.

В даному випадку, відповідач повинен був дочекатись закінчення перебування позивача на лікарняному та виходу його на роботу, а потім прийняти відповідне рішення за наслідками службового розслідування, зокрема, не виходу на роботу з 26.01.2015.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.07.2014 №21-212а14 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 К/800/64756/14.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних наказів від 08.02.2015 №321 та від 11.02.2015 №43 о/с було порушено норми чинного законодавства, а саме: процедуру звільнення позивача, тому вищезазначені накази підлягають скасуванню.

Отже, з огляду на те, що судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби, підлягає задоволенню позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області.

При цьому, оскільки позивача було звільнено зі служби 11.02.2015 та 11.02.2015 є останнім робочим днем, тому суд при вирішенні питання про поновлення позивача на займаній посаді дійшов висновку про необхідність поновлення позивача з наступного робочого дня, тобто з 12.02.2015.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі за текстом - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

На вимогу суду ГУ МВС України у Луганській області надано довідку від 16.10.2015 №9/3-1304 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2014-2015 роки.

При цьому, суд при обрахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу виходить із розміру заробітної плати позивача за жовтень та листопад 2014 року, оскільки з 08.12.2014 позивач знаходився на лікарняному.

З наданої довідки вбачається, що грошове забезпечення позивача на момент звільнення за останні два місяці становило, зокрема, за жовтень 2014 року - 4602,75 грн., за листопад 2014 року - 4602,75 грн., що разом становить 9205,50 грн.

Відповідно до листа Мінсоцполітики України від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" кількість робочих днів в жовтні 2014 року становить 23 дня та в листопаді 2014 року становить 20 днів, що разом становить 43 робочих дні.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на час звільнення з органів внутрішніх справ за останні два місяця роботи (жовтень-листопад 2014 року) становить 214,08 грн. ((4602,75 грн. + 4602,75 грн.)/43 робочих дні).

Період вимушеного прогулу позивача з 12 лютого 2015 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 24 грудня 2015 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) з урахуванням Листа Мінсоцполітики України від 09.09.2014 №10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" складає 218 робочих дня.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 12 лютого 2015 року по 24 грудня 2015 року (включно) з відповідача на користь позивача належить стягнути 46669,44 грн. (214,08 грн. х 218 робочих дня). При цьому, середня заробітна плата за один місяць складає 4602,75 грн.

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ГУ МВС України у Луганській області заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 7241,00 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, позивач з 08.12.2014 по 08.04.2015 включно перебував на лікарняному.

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Враховуючи те, що позивач, зокрема, в період з грудня 2014 року по лютий 2015 року перебував на лікарняному, суд приходить до висновку, що позивач має право за цей період на призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, а не на заробітку плату, яку він просить стягнути за цей період.

В той же час, суд звертає увагу на те, що для вирішення питання щодо оплати за листками непрацездатності позивач повинен був надати до відповідача оригінали листків непрацездатності.

Однак, як встановлено судом, оригінали листків непрацездатності до ГУ МВС України у Луганській області позивачем надані не були.

На підставі викладеного, суд вважає, що у зв'язку з ненаданням відповідачу оригіналів листків непрацездатності, у ГУ МВС України у Луганській області не виникло обов'язку щодо вирішення питання оплати за листками непрацездатності позивача та заробітної плати за цей період.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги позивача.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача 26898,00 грн. завданої моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно Постанови Верховного суду України від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, формами моральної шкоди є, зокрема, моральні чи фізичні страждання.

Так, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 26898,00 грн. завданої моральної шкоди, оскільки відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведено, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Враховуючи, що позивач не навів доказів причинного зв'язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги позивача.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи наведені всі обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача знайшли часткового підтвердження, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 08.02.2015 №321 про покарання міліціонера батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_1

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 11.02.2015 №43 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області за п.63 "Є" (за порушення дисципліни).

Поновити рядового міліції ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області з 12 лютого 2015 року.

Стягнути з Головного управління МВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 лютого 2015 року по 24 грудня 2015 у розмірі 46669 (сорок шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 44 коп.

Постанова в частині поновлення рядового міліції ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області та стягнення з Головного управління МВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4602 (чотири тисячі шістсот дві) грн. 75 коп. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.