Постанова № 54815683, 23.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року 810/1550/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятостідоДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"простягнення допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и в :

Київський міський центр зайнятості звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 25808,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що допомога по безробіттю, яка отримана громадянином ОСОБА_1 під час перебування на обліку у центрі зайнятості у період з 19.08.2014 по 28.01.2015, підлягає поверненню ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Під час проведення підготовчого провадження представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Апеляційним судом м. Києва при прийнятті додаткового рішення від 21.10.2015 у справі №755/21729/2014 при визначенні розміру середнього заробітку ОСОБА_1 не було враховано допомогу по безробіттю, яку отримав останній за рахунок коштів Київського міського центру зайнятості, у зв'язку з чим відповідачем було подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 14.07.2014 №11-07/1-755/п ОСОБА_1 звільнено з 15 липня 2014 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

12.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві із заявою про надання статусу безробітного.

Відповідно до наказу Дніпровського районного центру зайнятості від 13.08.2014 №НТ140813 ОСОБА_1 надано статус безробітного.

Згідно наказу Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 19.08.2014 №НТ140819 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності: від 6 до 10 років - 60 % середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.: з 19.08.2014 по 13.08.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - Незалежна профспілка працівників авіаційної безпеки про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №755/21729/14-ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Проте, Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27.01.2015 у справі №755/21729/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.10.2014 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - Незалежна профспілка працівників авіаційної безпеки задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з 15 липня 2014 року. Скасовано наказ Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" №11-07/1-755/п від 14 липня 2014 року. Стягнуто з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 25484 грн. 00 коп. за період з 16 липня 2014 року по 19 вересня 2014 року. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 27.01.2015 у справі №755/21729/14-ц набрало законної сили 17 листопада 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відхилено, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 27.01.2015 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.10.2015 відмовлено у допуску справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - Незалежна профспілка працівників авіаційної безпеки, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до провадження Верховного Суду України.

Наказом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 29.01.2015 №11-07/1-57/п ОСОБА_1 поновлено на роботі в ДП "МА "Бориспіль" з 15 липня 2014 року з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

У подальшому, наказом Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 29.01.2015 №НТ150129 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду відповідно п.п.2 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 29.01.2015 та припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до абз. 10 п.п.1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних з 29.01.2015.

Відповідно до довідки-розрахунку Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 30.01.2015 №425-05/23 за період з 19.08.2014 по 28.01.2015 гр. ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю у сумі 25808,93 грн.

З метою повернення коштів позивач звернувся до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з відповідним листом від 30.01.2015 №424-01/23.

Оскільки відповідач в 15-денний строк з дня отримання копії листа кошти добровільно не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, яким є система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 8 статті 1 вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до пункту 9 статті 1 цього Закону, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначено розділом VII Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В силу положень статей 34-35 вищевказаного Закону, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд, в свою чергу, наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Сторонами не заперечується факт поновлення на роботі гр. ОСОБА_1 на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 27.01.2015 у справі №755/21729/14-ц, яке набрало законної сили та не скасоване.

У відповідності до пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною четвертою статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, обов'язок з відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді на підставі рішення суду покладається на роботодавця.

У даному випадку, роботодавцем звільненого та поновленого на підставі судового рішення гр. ОСОБА_1 є Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а тому зобов'язане відшкодувати виплачену позивачем вказаній особі суму допомоги у зв'язку з безробіттям.

Відповідач не надав суду доказів про відшкодування позивачу коштів виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1, що є порушенням приписів п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав для стягнення з відповідача коштів, виплачених як допомоги по безробіттю ОСОБА_1, натомість відповідачем не було надано суду доказів щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати суми боргу в розмірі 25808,93 грн. на момент розгляду справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Київського міського центру зайнятості - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (код ЄДРПОУ 20572069) на користь Київського міського центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 25808 (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісім) грн. 93 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.