Рішення № 54814851, 22.12.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/23243/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд у складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

розглянувши у м. Хмельницькому в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -

встановив:

25 листопада 2015 року позивач ОСОБА_2 «СК «Українська страхова група» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування. Свої вимоги позивач мотивував тим, що між ним та ОСОБА_1 був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.12.2014 року № АІ/7594925, за яким позивач застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача перед третіми особами, пов'язану з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1.

23.01.2015 року сталась ДТП за участю застрахованого автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1., що належить відповідачу ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 18.02.2015 року відповідача визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому, позивачем на підставі договору страхування від 20.12.2014 року № АІ/7594925 було виплачено потерпілому ОСОБА_3 5521 грн. 83 коп.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 33.1.4. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен був невідкладно, не пізніше трьох днів, повідомити позивача про настання вищеописаного страхового випадку, проте цього не зробив. Тому, відповідно до норм ст. 38 цього ж Закону, позивач має право заявити до ОСОБА_1 регресну вимогу про відшкодування витрат позивача на виплату страхового відшкодування.

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 5 521 грн. 83 виплаченого страхового відшкодування та судові витрати по даній справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суд заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом обєктивно встановлено, що між ОСОБА_2 «СК «Українська страхова компанія» та ОСОБА_1 був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.12.2014 року № АІ/7594925, за яким позивач застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача перед третіми особами, пов'язану з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією полісу № АІ/7594925.

23.01.2015 року в м. Хмельницькому трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_1, та автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується копією довідки про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ ХМВ вих. № 5/1018 від 29.01.2015 року.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 18.02.2015 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, що підтверджується копією акту огляду пошкодженого т/з від 04.09.2015 року, копією звіту № 3/1202 від 12.02.2015 року, копією розрахунку страхового відшкодування, копією Страхового акту № ЗСЦВ761 від 16.03.2015 року.

Потерпілий ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Позивач виплатив потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 5521 грн. 83 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 5397 від 18.03.2015 року.

Ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; відповідач ОСОБА_1, як особа, винна в ДТП, притягнутий Хмельницьким міськрайонним судом до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_3 Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем ОСОБА_1 страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 16 вересня 2015 рокуусправі № 6-284цс15цс, яка відповідно дост. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України, відповідно до якої сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Отже, у даній справі суд не може застосувати положення підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 і підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а з урахуванням того, що це єдине обґрунтування позовних вимог позивача, суд приходить до вмотивованого висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 «СК «Українська страхова група».

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст. ст. 10, 60, 197, 212 -215 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: