Постанова № 54810927, 24.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 р. Справа №805/4614/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Крилової М.М.

при секретарі Кузьменко Н.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_2

представник позивача - ОСОБА_3

представник відповідача 1 - Віціна О.О.

представник відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Донецького Міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на службі, відшкодування коштів.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Донецького Міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на службі, відшкодування коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 31.07.2014р. на підставі наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 301 о/с він був звільнений зі служби за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) "Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України".

Разом з цим ОСОБА_2 зазначає, що він знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.06.2014 року по 09.10.2014 року, що підтверджується довідками про тимчасову непрацездатність № 34, № 45, № 59 і № 75 копії яких додав до матеріалів справи.

Разом з цим позивач звертає увагу, що він був позбавлений жодних прав учасника службового розслідування та дізнався про факт його проведення тільки після того як 16.07.2015 року звернувся безпосередньо до відповідача із заявою про надання копій наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та про його звільнення, а також з проханням видати трудову книжку та військовий квиток.

У відповіді від 14.08.2015 року № 10/с-1459 яку надав відповідач 1, зазначається, що на підставі наказу від 28.07.2014 року № 1396 наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 31.07.2014 року № 301 о/с, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 63 «є» (за порушення дисципліни) у запас Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Для отримання дублікату трудової книжки, ознайомлення з дисциплінарним наказом та здійснення повного розрахунку, йому необхідно особисто прибути до Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Донецькій області.

Також позивач вважає, що в наказі неправильно вказане його спеціальне звання - старшина міліції, коли насправді йому присвоєне спеціальне звання молодший лейтенант міліції.

Таким чином, позивач вважає, що його неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності і неправомірно звільнено з органів внутрішніх справ.

На підставі вищевикладеного, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області від 28.07.2014 року № 1396 про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності; визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області № 301 о/с від 31 липня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за пунктом 63 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»; зобов'язати ГУМВС України в Донецькій області поновити ОСОБА_2 в посаді дільничого інспектора Ленінського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, а в разі розформування вказаного органу внутрішніх справ рівнозначній посаді; зобов'язати ГУМВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; зобов'язати ГУМВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення (заробітну плату) за червень і липень 2014 року.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, зазначили, що Відповідач 1 порушив порядок проведення службового розслідування та його висновки не відповідають фактичним обставинам. Відповідач не довів до Позивача інформацію про необхідність проходження служби за новим місцем дислокації з певної дати, не повідомив Позивача про проведення службового розслідування та затвердження його висновків. У той час як Позивач, знаходився на лікарняному у період з 27.06.2014 року по 09.10.2014 року, надали пояснення аналогічно викладеному в позові, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, надав суду заперечення зі змісту яких вбачається, що після захоплення адміністративної будівлі ГУМВС України в Донецькій області незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної «Донецької народної республіки» тимчасовим місцем дислокації Головного управління МВС України в Донецькій області було визначено м. Маріуполь Донецької області.

На підтвердження зазначеного представник відповіда 1 послався на розміщенні на офіційному веб-сайті МВС України в Донецькій області інформація щодо переміщення установи до м. Маріуполь. Одночасно зазначалося, що інші працівники органів внутрішніх справ будуть розташовані в органах та підрозділах внутрішніх справ області для здійснення службової діяльності з дотримання законності та охорони громадського порядку в регіоні. Ця інформація, а також, звернення колегії МВС України до одноособового складу ОВС Донецької та Луганської областей щодо визначення кожного працівника міліції з територіальним органом, в якому він бажає проходити подальшу службу, у випадку неможливості прибуття до м. Маріуполь, була поширена по телебаченню і більш ніж 100 виданнями та Інтернет -сайтами.

Як зазначив представник відповідача 1, що за усним наказом начальника ГУМВС України в Донецькій області особовий склад Донецького МУ та підлеглих йому районних відділів повинен також був змінити місце постійної дислокації та прибути до м. Маріуполя для подальшого розподілення по містах Донецької області. Зазначений наказ був обумовлений неможливістю подальшого виконання своїх службових обов'язків працівниками міліції, у тому числі і Донецького МУ та підлеглих йому підрозділів, на окупованій території.

Представник відповідача 1 зазначав, що керівники усіх рівнів постійно у телефоному режимі інформували підлеглих працівників, з якими був наявний зв'язок.

Відповідач 2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини не прибуття у судове засідання не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

З червня 2013 року ОСОБА_2 зараховано на службу в органи внутрішніх справ, він обіймав посаду дільничого інспектора міліції Ленінського РВ Донецького МУ Головного управління МВС України в Донецькій області.

З довідки від 24.06.2015 року вбачається, що 26 червня 2014 року позивач отримав побутову травму і знаходився на лікуванні з 27 червня 2014 року до 09 жовтня 2014 року, йому було встановлено діагноз «Компресійний перелом 8 грудного хребця. Осколковий перелом ключиці ліворуч. Перелом ребер» та госпіталізовано до Курахівської міської лікарні. На амбулаторному лікуванні ОСОБА_2 знаходився з 27.06.2014 року по 09.10.2014 року що підтверджується довідками про тимчасову непрацездатність № 34, № 45, № 59, № 75 копії яких додаються.

На підставі рапорту ОСОБА_5, який на той час займав посаду начальника СДІМ Ленінського РВ Донецького МУ, 12.07.2014 року від начальника райвідділу поступив усний наказ про зміну місця дислокації і прибуття всього особового складу для подальшого проходження служби до м. Маріуполя, пізніше, було роз'яснено, що весь особовий склад, який залишився вірним Присязі працівника ОВС України, повинен прибути 14.07.2014 року саме до Тельманівського РВ. Зазначений наказ в усній формі у цей же день був доведений до відома особового складу Ленінського РВ Донецького МУ.

ОСОБА_5 у рапорті вказав, що у цей же день, за телефоном ним особисто був повідомлений дільничий інспектор міліції ОСОБА_2, який у телефонній розмові зазначив про те, що перебуває на лікуванні, при цьому найменування медичної установи та діагноз захворювання не вказав, і через декілька днів надасть довідку. 14 липня 2014 року, виконуючий усний наказ керівництва, працівники вказаного райвідділу прибули до Тельманівського РВ для подальшого проходження служби, серед яких Позивач не був присутнім і в подальшому до місця служби не прибув. Як зазначено у рапорті, ОСОБА_5, з метою з'ясування причин відсутності останього на службі, він неодноразово телефонував ОСОБА_2, однак зв'язок був відсутній.

За матеріалами висновку службового розслідування за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками ОВС Донецького, Макіївського МУ, ВК та ПС УКЗ ГУМВС в області, Єнакіївського, Торезького, Харцизького МВ, відділу швидкого реагування «Сокіл», УБОЗ СБСМ «Грифон», ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС області від 28.07.2014 року, зазначено: 1. Службове розслідування за фактом порушення моральних норм службової дисципліни окремими працівниками ОВС Донецького МУ, ВК та ПС УКЗ ГУМВС в області Єнакіївського, Торезького, Харцизького МВ, відділу швидкого реагування «Сокіл», УБОЗ СБСМ «Грифон», ЛВ на аеропорту Донецьк ГУМВС області, Макіївського МУ ГУМВС області припинити. 2. За особисту недисципліність, порушення вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст.. 7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460 - IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, п.п. 1.2, 2.2, 4.1. (розділ III) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155-2012 р., що виразилося у відмові прибути, у важкий для країни час, до м. Маріуполя за усним наказом керівництва ГУМВС в області для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округа, звільнити з органів внутрішніх справ наступних працівників ГУМВС в області:

- дільничого інспектора міліції сектора дільничих інспекторів міліції Ленінського районного відділу Донецького міського управління старшину міліції ОСОБА_2, тощо.

Відповідно до скринь - шотів з офіційного сайту ГУМВС України в Донецькій області, Головним управлінням була поширена інформація щодо переміщення установи до м. Маріуполь. Одночасно зазначалося, що інші працівники органів внутрішніх справ будуть розташовані в органах та підрозділах внутрішніх справ області для здійснення службової діяльності з дотримання законності та охорони громадського порядку в регіоні.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУМВС України в Донецькій області від 31.07.2014 № 301 о/с дільничого інспектора міліції СДІМ Ленінського РВ Донецького МУ ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби.

Підставою для його видання став наказ ГУМВС в області від 28.07.2014 року № 1396, яким прийнято рішення звільнити позивача за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст..ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України; затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, п.п. 1.2, 2.2, 4.1 (розділ III) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, що виразилося у відмові прибути, у важкий для країни час, до м. Маріуполя за усним наказом керівництва ГУМВС в області для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округу.

З приводу спірних відносин суд зазначає наступне.

Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ щодо звільнення його з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, порядку проведення службового розслідування, тощо.

Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ, регулюються Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990р., № 565-XII (далі-Закон України "Про міліцію"), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114 (далі-Положення 114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. N 3460-IV (далі-Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" або Дисциплінарний статут ОВС України) та іншими нормативно-правовими актами.

За Конституцією України від 28.06.1996р., державна служба, до якої відноситься і служба в органах внутрішніх справ, є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92).

Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.

Згідно ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни. Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачені обов'язки осіб рядового та начальницького складу ОВС.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як зокрема звільнення з посади.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Вищевказаною статтею встановлений місячний термін проведення службового розслідування.

Відповідно п. 64 "є" Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік зокрема за порушення дисципліни.

Порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013року № 230 (далі-Інструкція № 230).

Відповідно до розділу II п. 2.1. Інструкції №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Представник відповідача, під час розгляду справи пояснив, що дійсно Позивач не повідомлявся про проведення службового розслідування та його висновки у зв'язку з відсутністю телефонного зв'язку з останнім.

Відповідно до пункту 6.3. Інструкції № 230 Позивач має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування…

Згідно із підпунктами 6.3.5., 6.3.6 пункту 6.3 Інструкції № 230 Позивач має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Частина 2 підпункту 6.3.6 пункту 6.3 Інструкції № 230 забороняє затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

З урахуванням встановлених обставин, відсутність Позивача на службі, неповідомлення керівництва про причини своєї відсутності, проведення АТО, суд вважає, що Відповідач 1 фактично був позбавлений можливості повідомити Позивача про службове розслідування, отримати пояснення від останнього та скласти акт про відмову від пояснень.

Відповідно до розділу II п. 2.2 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженим Наказом МВС України від 22.02.2012р. № 155 (далі- Правила № 155), дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

Згідно ст.13 вказаного Дисциплінарного статуту, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Суд зауважує, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ «Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового та начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби».

Відповідно до висновків службового розслідування за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками ОВС Донецького, Макіївського МУ, ВК та ПС УКЗ ГУМВС в області, Єнакіївського, Торезького, Харцизького МВ, відділу швидкого реагування «Сокіл», УБОЗ СБСМ «Грифон», ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС області від 28.07.2014 року, зазначено: 1. Службове розслідування за фактом порушення моральних норм службової дисципліни окремими працівниками ОВС Донецького МУ, ВК та ПС УКЗ ГУМВС в області Єнакіївського, Торезького, Харцизького МВ, відділу швидкого реагування «Сокіл», УБОЗ СБСМ «Грифон», ЛВ на аеропорту Донецьк ГУМВС області, Макіївського МУ ГУМВС області припинити. 2. За особисту недисципліність, порушення вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст.. 7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460 - IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, п.п. 1.2, 2.2, 4.1. (розділ III) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155-2012 р., що виразилося у відмові прибути, у важкий для країни час, до м. Маріуполя за усним наказом керівництва ГУМВС в області для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округа, звільнити з органів внутрішніх справ наступних працівників ГУМВС в області:

- дільничого інспектора міліції сектора дільничих інспекторів міліції Ленінського районного відділу Донецького міського управління старшину міліції ОСОБА_2, тощо.

У період часу з 27.06.2014 року по 09.10.2014 року Позивач знаходився на лікарняному.

Між тим, Позивачем не надано до суду належних доказів того, що він повідомляв керівництво про знаходження його на лікуванні, відповідачами також не надано аналогічних доказів.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаними доводами не спростовуються сам факт вчинення позивачем порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги, Етичного кодексу та Кодексу честі працівника ОВС України.

Відповідно до п. 2.2 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України № 155-2012р., (далі - Правила), професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь - яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ (п. 4.1. Правил).

Вищим моральним змістом службової діяльності працівника є захист людини, її життя і здоров'я, честі та особистої гідності, невід'ємних прав і свобод (п. 1.2. Правил).

У позовній заяві позивач зазначив, що в період з 27.06.2014 року по 09.10.2014 року знаходився на стаціонарному лікувані, але суд зазначає що з матеріалів справи вбачається, що в листах непрацездатності, які надав позивач зазначається те, що він знаходився в цей період на амбулаторному лікувані.

Таким чином, зазначені докази підтверджують наявну у позивача можливість дізнатись про необхідність проходження служби за новим місцем дислокації з певної дати та прибути до місця тимчасової дислокації до м. Маріуполя, що Позивачем не було зроблено.

Обґрунтовуючи свою бездіяльність позивач зазначає, що він не зміг звернутись безпосередньо до відповідача за місцем його перебування в місті Маріуполь, з причини налагодження побуту сім'ї, яку прийшлось в складних умовах прифронтової зони евакуювати з міста Донецька, і поганого самопочуття.

Також суд зазначає, що відповідно до листа непрацездатності № 75, позивач перебував на амбулаторному лікуванні до 09.10.2014 року.

Аналізуючи вищенаведені докази суд вважає що позивач не вчинив належних дій щодо повідомлення керівництва про своє перебування у відповідній лікарняній установі. Разом з цим знаходження позивача саме на амбулаторному лікуванні не позбавило його такої можливості.

Але вказані обставини не можуть враховуватися судом як поважні.

Тим самим ОСОБА_2 допустив бездіяльність щодо повідомлення будь-якого підрозділу органів внутрішніх справ України щодо свого місцезнаходження та бажання продовжити службу в лавах органів внутрішніх справ, зберігаючи вірність Присязі та захищаючи суверенітет та цілісність України, мирного населення. Протягом значного відрізку часу з липня 2014 по вересень 2015 року, в той час, коли Позивачу було відомо і про втягнення України у неоголошену війну, і про загибель мирних людей, знищення державного та приватного майна, адміністративних будівель державних органів, об'єктів соціального забезпечення, він не вчиняв будь-яких активних дій щодо підтвердження вірності прийнятої ним Присяги, не сприяв керівництву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у зміцненні в підрозділах службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, не став прикладом для своїх підлеглих у дотриманні дисципліни, бездоганному виконанні вимог статуту, норм моралі, професійної та службової етики.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що встановленими, проведеним службовим розслідуванням та матеріалами справи, обставинами підтверджено скоєння ОСОБА_2 вчинку, що суперечить вимогам статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, Присяги, Етичного кодексу та Кодексу честі працівника ОВС, а отже, за своєю суттю є порушенням дисципліни.

Щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати за червень 2014 року, суд зазначає, що відповідно до довідки № 361 від 21.10.2015 року позивачу було перераховано на особистий рахунок за червень 2014 року 1486 грн. 30 коп. Відомості щодо перерахування заробітної плати за липень 2014 року відсутні. Таким чином заявлені позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за червень 2014 року є безпідставними, та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати за липень 2014 року суд зазначає, що з наданих позивачем до суду листків тимчасової непрацездатності вбачається, що в період з 27.06.2014 року по 09.10.2014 року ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікувані. Дані обставини не є спірними між сторонами.

Так, законодавцем встановлено певний порядок оплати листа тимчасової непрацездатності, за яким підставою перерахування коштів для оплати лікарняного листа підприємство зобов'язане подати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідну заявку, і лише після здобуття коштів від Фонду роботодавець оплачує лікарняний лист.

Проте, зазначені листки тимчасової непрацездатності за вказаний період позивачем до місця проходженя служби для проведення їх оплати не пред'являлись. Враховуючи зазначене, відповідач 2 був позбавлений можливості провести відповідне нарахування грошового забезпечення позивачу за вказаний період, оскільки виплата за відповідними листками тимчасової непрацездатності провадиться в разі їх наявності на підпиємстві.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача стосовно стягнення на його користь заробітної плати за липень 2014 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами доведений факт правомірності звільнення позивача на підставах, які зазначені у спірних наказах, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати

Враховуючи, що вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та середнього заробітку є похідними від вимог про поновлення на службі, позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Міністрерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на службі, відшкодування коштів - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крилова М.М.