Вирок № 54807491, 25.09.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/303/2015

Справа № 428/2461/15-к

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Горбатенко О.М.,

при секретарі: Плясулі О.В.,

за участю прокурора: Лещинської О.Я.,

потерпілого: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015130370000443 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого водієм Сєвєродонецької підстанції швидкої медичної допомоги Лисичаської комунальної лікувально-профілактичної установи станції швидкої допомоги, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України, суд-

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2015 року, приблизно о 12.30 год., ОСОБА_2 знаходився на території Храмового комплексу Хрестовоздвиженського храму, розташованого у м. Сєвєродонецьку, с. Лісова Дача, де побачив залишений ОСОБА_1 велосипед «ЗиФ» з рамою синього кольору. В цей час, у ОСОБА_2 раптово виник злочинний намір, спрямований на викрадення чужого майна, реалізуючи який, він відкрито викрав велосипед «ЗиФ» з рамою синього кольору, вартістю згідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 118/7 від 03.03.2015 року, 300 грн., після чого став на цьому велосипеді рухатися у бік вулиці Пивоварова м. Сєвєродонецька та був замічений потерпілим ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_4, які стали кричати вслід ОСОБА_2, вимагати зупинитися та повернути викрадене майно, але ОСОБА_2 на крики ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не реагував, та продовжував рух. В цей час, поблизу, у легковому автомобілі перебував гр. ОСОБА_5, який побачивши те, що відбувається, наздогнав ОСОБА_2 та зупинив його, після чого передав ОСОБА_2 разом із велосипедом «ЗиФ» співробітникам міліції. Таким чином, ОСОБА_2 не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, хоча і виконав усі необхідні для того дії.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України визнав повністю та суду показав, що повністю підтверджує викладені в обвинувальному акті обставини. У вчиненому кримінальному правопорушенні він розкаюється, просить суд строго його не наказувати, та не позбавляти його волі.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 12 лютого 2015 року, в обідній час на території Храмового комплексу Хрестовоздвиженського храму обвинувачений намагався вкрасти в нього велосипед. В даний час велосипед йому повернули. Претензій до обвинуваченого він не має та вважає, що покарання можна призначити останньому не суворе і не повязане із позбавленням волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, розяснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), що не був закінчений з причин, які не залежали від волі обвинуваченого, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до правопорушень середньої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судився, за місцем проживання та роботи характеризується задовільно, до адміністративної відповідальності не притягувався, займається суспільно-корисною працею, а також суд враховує думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченому, та вважав можливим призначити покарання не повязане із позбавленням волі.

Обставинами, які помякшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень у вигляді штрафу в дохід держави у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 186 ч.1 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Долю речового доказу та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100, ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі пятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Речовий доказ:

- велосипед «ЗиФ», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1 залишити останньому.

Процесуальні витрати:

- за виробництво товарознавчої експертизи №118/7 від 03.03.2015 pоку в сумі 429 грн. 66 коп., стягнути з ОСОБА_2 на користь УДКСУ у м.Сєвєродонецьку/м.Сєвєродонецьк/24060300, банк - ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31111115700080, код 37944909;

Вирок набирає законної сили через 30 днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того, обвинуваченому розяснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

Суддя О.М. Горбатенко