Постанова № 54807440, 10.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10.11.2015 р. Справа № 814/1387/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Князєва В.С., суддів: Середи О.Ф., Біоносенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомОСОБА_1, вул. 8-ма Лінія, 55, кв. 1, м. Миколаїв, 54028 до відповідачаДержавної інспекції України з контролю за цінами, вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ 11, Центральна Частина Києва, Київ, 01011 треті особи1. Державна служба статистики України, вул. Ш.Руставелі, 3, Мсп601, Центральна Частина Києва, м. Київ, 01601 2. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, вул. Б.Грінченка, 1, м. Київ 1, 01001 провизнання незаконним та скасування наказу від 12.03.2015р. №62-к, поновлення на посаді,в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до адміністративного суду з позовом про: 1) визнання протиправним та скасування наказу Державної інспекції з контролю за цінами від 12.03.15 про її звільнення; 2) поновлення на посаді завідувача Сектору у Миколаївської області Державної інспекції України з контролю за цінами; 3) виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в теперішній час Державна інспекція з контролю за цінами ще не припинена, продовжує функціонувати як юридична особа, а тому звільнення у звязку з ліквідацією передчасне. Також, в цьому випадку не було підстав для її звільнення у звязку з ліквідацією підприємства за п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки фактично ліквідації Державної інспекції України з контролю за цінами не відбулось, а відбулась її реорганізація у Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, а саме Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає її зобовязання по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. На підтвердження своєї позиції позивачка послалась на судову практику Верховного Суду України, висловлену в постановах від 01.10.13 по справі №21-319а13, від 28.10.14 по справі №21-484а14, а також практику Полтавського окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду по аналогічній справі за №816/960/15-а (арк.спр.138).

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.14, Державну інспекцію України з контролю за цінами ліквідовано, без правонаступництва. Висновок позивачки про те, що фактично Держцінінспекція України «фактично реорганізується» є хибним. В задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа надала пояснення, відповідно до яких вважає, що вона взагалі не має відношення до розгляду цієї справи.

Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, справу було розглянуто колегією суддів в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

11.10.12 ОСОБА_1 призначена на посаду завідувачем Сектору у Миколаївській області Державної інспекції з контролю за цінами (арк.спр.59).

10.09.14 постановою Кабінету Міністрів України №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ліквідовано Державну інспекцію з контролю за цінами (арк.спр.14).

24.10.14 розпорядженням Кабінету Міністрів України №10630-р «Про утворення комісії з ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами» створено ліквідаційну комісію з ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами.

26.11.14 головою комісії з ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами затверджено план заходів, повязаних з ліквідацією Державної інспекції з контролю за цінами, а також попереджено ОСОБА_1 та інших працівників про майбутнє звільнення у звязку з ліквідацією (арк.спр.49).

12.03.15 наказом голови комісії з ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами видано наказ №62-к «Про звільнення ОСОБА_1І.», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача Сектору у Миколаївській області Державної інспекції України з контролю за цінами 25.03.15 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у звязку із ліквідацією Державної інспекції України з контролю за цінами (арк.спр.16).

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про центральні органи влади» міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку - змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно доч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав , зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою-третьою статті 49-2 Кодексу передбачено, що наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяця до звільнення.

Враховуючи, що Кабінетом Міністром України 10.09.14 було прийнято рішення про ліквідацію Державної інспекції з контролю за цінами, відповідач цілком законно мав право розірвати трудовий договір з позивачкою на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Позивачка помилково вважає, що звільнення працівників ліквідованої установи повинно бути повязано з наявністю запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.11, з моменту прийняття рішення про припинення центрального органу виконавчої влади створюється комісія з ліквідації, яка здійснює заходи, пов'язані з: виявленням кредиторів та задоволенням відповідно до законодавства їх вимог; одержанням дебіторської заборгованості; закриттям рахунків в органах Казначейства та переведенням залишків коштів правонаступникові або до державного бюджету в установленому законодавством порядку; забезпечує дотримання порядку звільнення працівників та ін.

Тобто, звільнення працівників центрального органу влади, відбувається ще під час дії комісії з ліквідації, а не після внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру.

Видання Кабінетом Міністрів України постанови №442 від 10.09.14 про ліквідацію Державної інспекції з контролю за цінами, та розпорядження №10630-р від 24.10.14 про створення комісії з її ліквідації є достатніми підставами для проведення звільнення працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Також, суд не може погодитись з позицією позивачки, що в цьому випадку фактично замість ліквідації відбулась її реорганізація.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.14, Державна інспекція з контролю за цінами саме ліквідується, а не реорганізується.

При цьому, на відміну від інших центральних органів, діяльність яких також припиняється постановою №442 від 10.09.14, у цьому випадку не визначено правонаступника ліквідованої Державна інспекція з контролю за цінами.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(далі - постанова № 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В цьому випадку суд вбачає, що власником прийнято рішення про повну ліквідацію Державної інспекції з контролю за цінами, без створення замість неї іншого державного органу з виконанням функцій ліквідованої інспекції, а також без визначення її правонаступника.

Після ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами, її функції розділені між двома іншими центральними органами державної влади Державної служби статистики в частині здійснення функцій з моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в частині здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

При цьому, необхідно врахувати, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів створена шляхом перетворення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної санітарно-епідеміологічної служби та Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її правонаступником прав та обовязків зазначених центральних органів виконавчої влади.

Поклавши на Державну службу статистики та на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Кабінет Міністрів України не передбачив створення в цих державних органах робочих місць замість скорочених у ліквідованої Державна інспекція з контролю за цінами (арк.спр.87).

Поклавши на Державну службу статистики функцію з моніторингу цін, яку раніше виконувала ліквідована Державна інспекція з контролю за цінами, Кабінет Міністрів України не збільшив кількість робочих місць у Держстаті, а навпаки проводить скорочення державних службовців і у цьому центральному органі виконавчої владі на 10%, у звязку з чим відсутня можливість працевлаштувати працівників Державної інспекції з контролю за цінами (арк.спр.173).

З цього всього суд вбачає, що у відповідача дійсно відбулись такі зміни в організації виробництва і праці, зокрема, повна ліквідація, без створення правонаступника або іншого державного органу, що буде виконувати його функції, з розподілом функцій ліквідованого органу, між іншими державними органами, з одночасним зменшенням штатної численності працівників, навіть в тих органах, яким передано частково функції ліквідованої Державна інспекція України з контролю за цінами.

Звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України не передбачає безумовного обовязку власника працевлаштувати звільнену особу на іншу роботу, а ставить цей обовязок в залежність від фактичної можливості.

Оскільки, такої можливості у власника не було (арк.спр.173), власником додержано вимоги законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а гарантії, визначені ст.184 КЗпП України, на позивачку не розповсюджуються.

З приводу постанови Полтавського окружного адміністративного суду по справі №816/960/15-а (арк.спр.138), то зазначене судове рішення не має преюдиціального значення, відповідно до ст.72 КАС України.

Щодо судової практики Верховного Суду викладеної у постановах від 01.10.13 по справі №21-319а13, від 28.10.14 по справі №21-484а14 та інших, то необхідно зазначити, що вона стосувались зовсім інших випадках.

По тим адміністративним справам Верховним Судом України було встановлено, що одночасно з ліквідацією органу державної влади, створювався інший за назвою орган, з тотожними функціями (наприклад Одеська митниця замість Південної регіональної митниці). В новостворених органах відкривалися нові робочі місця, а в такому випадку роботодавець (держава) був зобовязаний працевлаштувати працівників ліквідованої установи у новостворену. Крім того, по цім справам Верховним Судом України зверталась увага на те, що ліквідація територіальних установ митниці в одному регіоні не означає, що звільнений працівник не має права на працевлаштування у іншому регіоні.

На відмінність від справ, які розглядались Верховним Судом України, у цьому випадку замість ліквідованої установи - Державної інспекції України з контролю за цінами, ніякого іншого спеціального державного органу не створювалось, діяльність інспекції припинялась по всій Україні, нових робочих місць не відкривалось, виконання функцій ліквідованої установи доручено іншим державним органам, які самі проводять скорочення штатів.

Таким чином, суд дійшов висновку, про правомірність наказу голови комісії з ліквідації Державної інспекції України з контролю за цінами про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувачем Сектору у Миколаївській області Державної інспекції України з контролю за цінами на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у звязку з ліквідацією Державної інспекції України з контролю за цінами.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.С. Князєв

Судді О.Ф. Середа

ОСОБА_2