Постанова № 54805504, 26.08.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № Справа № 428/7306/15-а

Провадження № 2-а/428/143/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м.Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Олійник В.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області), в якому просив про наступне:

- скасувати рішення УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 13.08.2015 року №5043/2015 про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку;

- зобов'язати УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, який на момент звернення до Пенсійного фонду України не досяг пенсійного віку, у розмірі, передбаченому ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року.

В обґрунтування зазначених вимог позивач вказав, що він працював суддею апеляційного суду Луганської області і мав стаж роботи суддею більше 20 років, на початку листопада 2014 року звернувся із заявою про відставку до Вищої ради юстиції, яка рішенням від 02.07.2015 року вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення з посади за загальними обставинами у звязку з поданням заяви про відставку. Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року його було звільнено з посади судді апеляційного суду Луганської області у звязку з виходом у відставку. Згідно наказу голови апеляційного суду Луганської області від 04.08.2015 року він був звільнений з посади судді апеляційного суду Луганської області у звязку із прийняттям постанови Верховною Радою України. Він звернувся до відповідача 04.08.2015 року з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку. Рішенням відповідача від 13.08.2015 року №5043/2015 позивачу було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, на підставі розділу ІІІ ч.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним, та таким, що підлягає скасування повністю. Відповідач при прийнятті рішення в порушення Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №19-рп/2004 незаконно застосував положення розділу Закону України від 02.03.2015 року, який знизив рівень гарантій незалежності і недоторканості суддів щодо їх соціального захисту. Крім того, позивач вважає, що відповідач при винесенні рішення щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання зобовязаний керуватись вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 126 Конституції України. Проте своєю відмовою відповідач позбавив позивача права на соціальний захист, гарантований ч.1ст.126 Конституції України, ст.ст. 48,141 ч.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року. Позивач вважає, що він своєчасно не був звільнений на підставі його заяви з посади судді апеляційного суду Луганської області, оскільки він подав відповідну заяву до Вищої ради юстиції на початку листопаду 2014 року, а сама Вища рада юстиції була сформована почала працювати наприкінці червня 2015 року, а відповідне рішення Вища рада юстиції винесла тільки 02.07.2015 року, тобто через 9 місяців, хоча відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - протягом одного місяця з дня надходження заяви. Таким чином, позивач вважає, що необхідно повністю скасувати рішення відповідача щодо відмови в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, зобовязати відповідача призначити йому відповідне грошове утримання у розмірі, передбаченому ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року. Внаслідок чого позивач звернувся з позовом до суду.

Від представника відповідача УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області ОСОБА_2 на адресу суду було надано письмові заперечення на позов, в яких вона просила відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог та зазначила, що на адресу УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області надійшла заява позивача ОСОБА_1 06.08.2015 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На час звернення позивача з заявою діяв Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року. Відповідно до п.5 прикінцевих положень вказаного закону, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсії, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Оскільки передбачена в законі вимога виконана не була, тобто до 01.06.2015 року не був прийнятий відповідний закон. На підставі того, що з 01.06.2015 року були скасовані відповідні норми щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тому відсутні правові підстави для скасування рішення УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначенні ОСОБА_1 відповідного грошового утримання від 13.08.2015 року. Щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання представник відповідача зазначила, що на час звернення 06.08.2015 року ОСОБА_1 з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIIІ року від 02.03.2015 року. За таких обставин позивач не має правових підстав вимагати встановлення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному безпосередньо Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.02.2015 року.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання незаконної відмови в перерахунку щомісячного довічного утримання та зобовязання вчинити певні дії з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями ст.126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року №19-рп/2004 було надано офіційне тлумачення положення ст. 126 Конституції України, зокрема зазначено, що додаткові гарантії незалежності і недоторканості суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Такі, гарантії визначені, зокрема, ст. 13 Закону України «Про статус суддів» від 10.07.1998 року. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N19-рп/2004).

В п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

Суд зауважує, що щомісячне довічне грошове утримання судді, який вийшов у відставку, та пенсія є різними поняттями та права на них виникають з різних підстав, що також підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013, в якому зокрема вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Із змісту розділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Частинами 1-3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що:

1. Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

2. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналізуючи наведені положення, суд доходить до висновку, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, законодавець не обмежує розмір довічного грошового утримання судді у відставці розміром грошового утримання працюючого судді, діючим на дату призначення судді у відставці грошового довічного утримання.

З посади судді апеляційного суду Луганської області Каткова І.А. було звільнено 16.07.2015 року, що підтверджується Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року №634-VIII про звільнення суддів.

Відповідно до наказу голови апеляційного суду Луганської області від 04.08.2015 року №115 суддю апеляційного суду Луганської області Каткова І.А. відраховано зі штату суду 04.08.2015 року у звязку з поданням заяви про звільнення у відставку.

Як вбачається з рішення УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначенні пенсії від 13.08.2015 року №5043/2015 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.

ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до відповідача 06.08.2015 року, що підтверджується відповідною заявою.

Представник відповідача у запереченнях проти позову вказує, що позивач звернувся з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 06.08.2015 року, проте відповідно до вимог п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року не був прийнятий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних. На підставі цього ОСОБА_1А було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання.

Суд не може погодитися із таким твердженням представника відповідача з огляду на вищевказане, а саме: рішення Конституційного суду України та норми чинного законодавства.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що був чинний на час виникнення спірних відносин, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції закону від 12.02.2015 року), а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні щомісячного довічного грошового утримання є незаконним, адже порушують права та інтереси позивача.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги позивача, виходячи з положень ст. 22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання саме у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції закону від 12.02.2015 року).

За таких обставин суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про скасування рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку та зобовязання вчинити певні дії, а саме: призначення ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці, який на момент звернення до Пенсійного Фонду України не досяг пенсійного віку, у розмірі, передбаченому ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд на підставі ч.1 ст.94 КАС України приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми сплаченого судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 94, 138, 143, 158-163, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати повністю рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 13.08.2015 року №5043/2015 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці, який на момент звернення до Пенсійного Фонду України не досяг пенсійного віку, у розмірі, передбаченому ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 73 грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В. М. Олійник