Вирок № 54805470, 20.08.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/507/2015

Справа № 428/6347/15-к

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Горбатенко О.М.,

при секретарі: Плясулі О.В.,

за участю прокурора: Гордієнко Б.А.,

обвинуваченої: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015130370001322 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючої, волонтера Луганської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, вдови, що має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: м. Луганськ кв. Шевченко 41/6, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2015 року, у світлий час доби, за відсутності атмосферних опадів, приблизно о 12 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_3, знаходячись у тверезому стані, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії BBC № 041606 та посвідчення водія серії КІА №556999, рухалася по лівій смузі руху проїзної частини парного боку пр. Радянського зі сторони вул. Федоренка у напрямку пр. Гвардійського м. Сєвєродонецька.

У цей же час пішохід ОСОБА_4, будучи у тверезому стані, рухаючись по узбіччю справа парного боку пр. Радянського, в районі буд. № 18 по вул. Гагаріна та підійшовши до проїзної частини парного боку пр. Радянського, діючи всупереч вимогам пунктів:

4.7 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч»;

4.14 Правил дорожнього руху України, згідно якого «пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху...»;

не впевнившись у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху, почала переходити, поза пішохідним переходом, проїзну частину парного боку пр. Радянського м. Сєвєродонецька справа ліворуч відносно руху автомобіля НОМЕР_1.

У свою чергу водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, рухаючись по проїзній частині парного боку пр. Радянського в районі буд. № 18 по вул. Гагаріна м. Сєвєродонецька, діючи всупереч до вимог пунктів:

12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.»;

побачивши попереду пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїзну частину парного боку пр. Радянського (справа ліворуч відносно її руху), своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, після чого застосувала гальмування, але їй не вдалося запобігти наїзду, та автомобіль НОМЕР_1 правою лівою частиною кузова контактував з лівою стороною тіла пішохода ОСОБА_4

У результаті ДТП, згідно висновку судово-медичної експертизи № 132 від 11.06.2015 року, пішоходу ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забій, синець верхньої третини лівого стегна, синці садни обох колінних суглобів, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, як окремо та і у своїй сукупності; закритий перелом верхньої гілки лонної кістки та седалищної кістки зліва, травматичний шок III ступеня, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 74/6 від 23.06.2015р.:

В дорожній ситуації, що розглядається, водію автомобіля «Opel Combo» слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля «Opel Combo» мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки.

С технічної точки зору дії водія автомобіля «Opel Combo», що не відповідали технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зв'язку з утворенням аварійної ситуації та наїздом, що настав.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнала повністю, та пояснила, що повністю підтверджує обставини, викладені у обвинувальному акті. В скоєному кримінальному правопорушенні розкаюється, та просить суд її строго не наказувати, не позбавляти волі, а також не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки вона його використовує, будучи волонтером Луганської обласної організації Товариства Червоного хреста України для доставки в зону АТО медикаментів для онкологічних хворих, та хворих на туберкульоз.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, надала суду письмову заяву, в якій просила справу у кримінальному провадженні слухати в її відсутність. Додала, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має. Просила призначити покарання не повязане із позбавленням обвинуваченої волі.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, розяснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тяжке тілесне ушкодження, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких правопорушень, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судилася, за місцем зайняття суспільною діяльністю характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також враховує думку потерпілої, яка просила не позбавляти обвинувачену волі.

Обставинами, які помякшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченій повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість правопорушення, особу обвинуваченої, ряду помякшувальних обставин, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, застосувавши ст.75 КК України, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, суд вважає можливим при призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, передбачене санкцією ст. 286 ч.2 КК України, котре являється у даному випадку альтернативним.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речових доказів у справі немає. Долю процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Процесуальні витрати:

- за виробництво автотехнічної експертизи № 74/6 від 23.06.2015 року в сумі 736 гривень 56 копійок, стягнути з ОСОБА_1 на користь УДКСУ у м.Сєвєродонецьку/м.Сєвєродонецьк/24060300, банк - ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31111115700080, код 37944909.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того, обвинуваченому розяснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

Суддя О.М. Горбатенко