Рішення № 54802471, 04.11.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8008/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 листопада 2015року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Білінської Г.Б.

при секретарі Папінко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2, з участю третьої особи Третя Львівська державна нотаріальна контора про визначення частки померлої у спільному сумісному майні, -

установив:

23.09.2015року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить ухвалити рішення, яким визначити за ОСОБА_3, яка померла 24 грудня 2014 року 45/100 частини земельної ділянки на вул. Варшавській, 133 у м. Львові; визначити за ОСОБА_2 55/100 частини земельної ділянки на вул. Варшавській, 133 у м. Львові; визнати за ОСОБА_1 право власності на 45/100 частини земельної ділянки на вул. Варшавській, 133 у м. Львові, в порядку спадкування по смерті ОСОБА_3, яка померла 24 грудня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначали про те, що 24 грудня 2014року померла ОСОБА_3, яка являлась її матірю.

Вона, її рідний брат ОСОБА_4 та її батько ОСОБА_5 являються спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3, однак її рідний брат ОСОБА_4 та її батько ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини за законом після смерті матері у її користь.

На день смерті матері залишилось таке спадкове майно, а саме: 100 ідеальних реальних частин житлового будинку №133 на вул. Варшавській у м. Львові та частина земельної ділянки, розташованої на вул. Варшавській,133 у м. Львові, призначеної для обслуговування вищезгаданого житлового будинку.

Для оформлення спадкових прав після смерті матері вона звернулась до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої матері, в частині оформлення спадкових прав на частину земельної ділянки, яка розташована на вул. Варшавській, 133 у м. Львові у зв'язку з тим, що не виділена частка померлої у спільній власності на вищевказану земельну ділянку.

Тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, давши пояснення, аналогічні тим, що викладені в поданій до суду позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявилась, на адресу суду надійшла заява про визнання позовних вимог та слухання справи у її відсутності.

Представник Третьої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився та направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 24 грудня 2014року померла ОСОБА_3.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1.

На день смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: 100 ідеальних реальних частин житлового будинку №133 на вул. Варшавській у м. Львові та частина земельної ділянки, розташованої на вул. Варшавській,133 у м. Львові, призначеної для обслуговування вищезгаданого житлового будинку.

Для оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_1 звернулась до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої матері, в частині оформлення спадкових прав на частину земельної ділянки, яка розташована на вул. Варшавській,133 у м. Львові у зв'язку з тим, що не виділена частка померлої у спільній власності на вищевказану земельну ділянку.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право власності на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого в спільному майні.

Відповідно до ч.5 ст.89 Земельного Кодексу України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що випливають із ст. 370 ЦК України, де передбачається, що у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду та правовідносини, що випливають з права на спадкування.

Ще за життя ОСОБА_3 мала намір виділити в натурі частину земельної ділянки, що знаходиться на вул. Варшавській,133 у м. Львові, у звязку з чим нею було розроблено технічну документацію щодо поділу вищезгаданої земельної ділянки, згідно якої сторони домовились, що померлій ОСОБА_3 буде належати 45/100 частин спірної земельної ділянки, а іншому співвласнику, а саме відповідачу, ОСОБА_2 буде належати 55/100 частин земельної ділянки. Однак у зв'язку з смертю, вона на встигла отримати свідоцтво про право власності на 45/100 частин належної їй земельної ділянки.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_3 та відповідно до положень ст.1261 ЦК України, має право па спадкування після смерті матері в першу чергу.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У відповідності до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням Її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Для оформлення спадщини сторонам необхідно визначити частку ОСОБА_1, ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на земельну ділянку на вул. Варшавській,133 у м. Львові.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 33, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 364, 368, 370 ЦК України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, яка померла 24 грудня 2014року 45/100 частини земельної ділянки на вул. Варшавській,133 у м. Львові.

Визнати за ОСОБА_2 55/100 частини земельної ділянки на вул. Варшавській,133 у м. Львові.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_6