Постанова № 5480184, 07.04.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-314/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 квітня 2009 року о 14 годині 05 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус „Дитина війни” та згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка має йому нараховуватися та виплачуватися відповідачем. У 2006-2007 роках така допомога позивачу не виплачувалася і УПФУ йому не доплачено 2733 гривні 30 копійок. Позивач в позові наголошує на тому, що йому відомо про встановлений річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, однак він цей строк пропустив з поважних причин, оскільки його права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, позивача про належні йому як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт порушення його прав позивачеві стало відомо з засобів масової інформації в кінці вересня 2008 року. Позивач вважає бездіяльність УПФУ протиправною і просить зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу як „Дитині війни” за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок.

Позивач пред’явив позовні вимоги до Обласного управління Пенсійного фонду України. Ухвалою суду від 26 лютого 2009 року до участі у розгляді справи у якості належного відповідача злучено Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області.

В судовому засіданні позивач надав уточнення до позовних вимог (а.с. 16). Просить визнати протиправною бездіяльність відповідача по нездійсненню позивачеві нарахування та виплати підвищення до пенсії як „Дитині війни” за 2007-2008 рік та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії як „Дитині війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Позивач додатково обґрунтував поважність причин пропущення строку позовної давності тим, що є особою похилого віку, часто хворіє, систематично звертається в поліклініку з приводу сухарного діабету, неодноразово лікувався в стаціонарі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. На запитання головуючого пояснив, що протягом 2008 року він до суду не звертався через погане самопочуття. Назвати інші поважні причини пропущення строку позовної давності не зміг.

Відповідач УПФУ в м. Торезі Донецької області, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмові заперечення з вимогою про застосування строку позовної давності та клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

- копія паспорту позивача;

- копія пенсійного посвідчення позивача;

- лист-відповідь УПФУ позивачеві на його звернення щодо виплати підвищення до пенсії;

- копії витягів з історії хвороби;

- довідка про розмір виплат позивачу;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію УПФУ;

- копія положення про УПФУ.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7) перебуває на обліку в УПФУ в м. Торезі як отримувач пенсії за віком, має статус „Дитини війни” (а.с. 8). Протягом 2007 року передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення пенсії на 30 % йому УПФУ в м. Торезі не здійснювалося та підвищена пенсія не виплачувалася (а.с. 22). В 2008 році позивачу УПФУ виплачувалося підвищення пенсії в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 22), а саме:

- у січні-березні 2008 року - по 47 гривень щомісяця;

- у квітні-червні2008 року - по 48 гривень 10 копійок щомісяця;

- у липні-вересні 2008 року - по 48 гривень 20 копійок щомісяця;

- у жовтні-грудні 2008 року – по 49 гривень 80 копійок щомісяця.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Розділу ІV – Прикінцеві положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону (в редакції чиній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону (в редакції чиній з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року включно), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни — на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.

Згідно п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно п. 5 резолютивної частини зазначеного Рішення, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.

Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно, суд виходить з того, що дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, і відповідно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії здійснювалися відповідачем відповідно до чинної в зазначений період редакції ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і відповідно дії позивача в зазначений період є правомірними і у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивача як “Дитини війни” на підвищення йому пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно відповідачем взагалі не здійснювалися нарахування та виплата підвищення пенсії, а з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно здійснювалося у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України, тоді як до виплати позивачеві належало підвищення пенсії у наступному розмірі:

- в липні-вересні 2007 року – по 121,80 гривень щомісяця;

- в жовтні-грудні 2007 року – по 123,30 гривень щомісяця;

- в травні-червні 2008 року – по 144,30 гривень щомісяця;

- в липні-вересні 2008 року – по 144,60 гривень щомісяця;

- в жовтні-грудні 2008 року – по 149,40 гривень щомісяця;

Таким чином відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу виплат у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно в неналежному розмірі є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Визначаючи розмір недоплаченого позивачеві підвищення до пенсії, суд виходить з наступних розрахунків:

- за 10 днів травня 2008 року – (144,3-48,1) / 31 х 10 = 31,03

- за червень 2008 року – 144,3-48,10 = 96,20

- за липень-вересень 2008 року – (144,6-48,2) х 3 = 289,20

- за жовтень-грудень 2008 року – (149,4-49,8) х 3 = 298,80

усього 715,23 гривень.

Бездіяльність відповідача щодо нездійснення належних виплат позивачу у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно також є протиправною, разом з тим:

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.

Позивачем позов здано до канцелярії суду 11.03.2009 року (а.с. 3), тобто позов до суду подано в строк що перевищує один рік після оскаржуваного періоду. Обґрунтування поважності пропущення строку позовної давності позивачем зводиться до його необізнаності щодо своїх прав, похилого віку та захворювання. Суд виходить з того, що усі нормативно-правові акти, що стосуються виплат позивачу як “Дитині війни”, в тому числі і рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, офіційно оприлюднені і необізнаність позивача в них не є поважною причиною пропущення строку позовної давності. Посилання позивача на похилий вік як на причину неподання позову до суду протягом 2008 року не приймається судом до уваги, оскільки цей же „похилий вік” не завадив позивачу подати позов до суду в 2009 році. Посилання позивача на наявні захворювання не є суттєвим, оскільки надані позивачем копії витягів з історії хвороби (а.с. 30-32) підтверджують факт лікування в серпні 2007 року та в лютому-березні 2008 року, що не перешкоджало позивачеві звернутися до суду з позовом. Позивачем не надано доказів того, що потягом 2008 року та січня-лютого 2009 року його стан був суттєво гіршим ніж на час подання позову до суду і цей же стан не завадив позивачеві звернутися до суду з зазначеним позовом в кінці лютого поточного року. Позивач не посилається на інші поважні причини, які б перешкоджали йому звернутися до суду за захистом порушеного права протягом 2008 року, дослідженими в судовому засіданні доказами такі поважні причини також не встановлені. За наведених обставин, позовну заяву про захист порушеного права в цій частині позивачем до адміністративного суду подано з порушенням встановленого строку позовної давності, суд не вбачає поважних причин пропущення строку позовної давності, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку позовної давності, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд враховує, що позивач просить поновити йому строк звернення до суду за захистом порушеного права. Зазначене питання суд окремо не вирішує, оскільки позивач просить суд вчинити дію не передбачену процесуальним законом, оскільки:

- поновленим може бути тільки процесуальний строк, тобто строк, за перебігом якого втрачається право на вчинення процесуальної дії, що й обумовлює необхідність поновлення строку перед вчиненням такої дії;

- строк для захисту порушеного права (строк позовної давності) є не процесуальним, а матеріальним строком, оскільки з його перебігом право на звернення до суду з позовом не втрачається;

- перебіг строку позовної давності не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки суд приймає вимогу про захист порушеного права до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності і у разі визнання поважною причину пропуску строку позовної давності (не поновлення строку позовної давності) захищає порушене право;

- згідно п. 2 ч. 1 ст. 161 КАС України, пропущення строку позовної давності віднесено до тих питань, які суд вирішує при прийнятті постанови, тоді як питання про поновлення просуального строку, згідно ст. 102 КАС України вирішується ухвалою.

З Державного Бюджету на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати з оплати судового збору.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „ Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6, ст. 1 Розділу ІV – Прикінцеві положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, п. 17 ст. 77, ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, ст. 62, п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 99, 100, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати в неналежному розмірі ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Ленінградська, б. 46, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно з урахуванням фактично отриманих останнім сум, а саме у розмірі 715 (сімсот п’ятнадцять) гривень 23 (двадцять три) копійки.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 08 квітня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин