Ухвала суду № 54801798, 24.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1131/13 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/7099/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з участю третіх осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Айсберг», про захист житлових прав, визнання права на розподіл квартири, надання дозволу на розподіл квартири, визнання наймачем квартири за раніше укладеним договором найму жилого приміщення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вважають, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У апеляційній скарзі просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Зазначають, що вони та відповідачі зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказують, що з відповідачів у квартирі проживає тільки ОСОБА_6 ОСОБА_10 з сином ОСОБА_11 проживають за іншою адресою. Стверджують, що у спірній квартирі створено неможливі умови для спільного проживання через поведінку ОСОБА_6, який вчиняє сварки, бійки, що стверджується численими актами судово-медичного обстеження, офіційними застереженнями ОСОБА_6 та ОСОБА_10, кримінальною справою. Вважають, що конфліктну ситуацію можливо вирішити шляхом поділу жилого приміщення в окремі квартири. Є технічні висновки про стан основних конструкцій та можливість проведення перепланування. Також вказують на те, що вони зверталися в Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на перепланування квартири у відповідності до проекту поділу квартири, та із заявою щодо погодження поділу квартири на дві окремі, однак їм було відмовлено за відсутності згоди і звернень усіх дорослих наймачів. Після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_12, яка померла 14 листопада 2007 року особовий рахунок не переоформлено.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21 Конституції України).

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22 Конституції України).

З матеріалів справи, а саме з довідки з місця проживання про склад сімї і прописки №2917 від 3 грудня 2012 року вбачається, що в квартирі №13 на вул.Городоцькій, 3 в м.Львові зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 (а.с.15). Основним квартиронаймачем була померла ОСОБА_12, яка є матір»ю ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Відповідно до ст.63 ЖК Української РСР, предметом договору найму жилого приміщеннявбудинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч. 1 ст. 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора тощо).

Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 кв. м. на одну особу (ст.47 ЖК Української РСР).

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги наданий позивачами проект перепланування квартири №13 на вул.Городоцькій, 3 в м.Львові та технічні висновки про можливість розподілу вказаної квартири на дві окремі, так як такі не відповідають вимогам Закону, а саме ст.47 ЖК Української РСР, оскільки при переплануванні та розподілі квартири норма жилої площі на кожного із мешканців буде меншою, ніж встановлена законом.

Згідно зі ст.51 ЖК Української РСР, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створеної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Частинами 1, 2 ст.61 ЖК Української РСР передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Статтею 64 цього кодексу встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Встановлено, що позивачі звертались в Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради з приводу погодження розділу квартири №13 на вул.Городоцькій, 3 на дві окремі, однак таке не розглядалось по суті у звязку із поданням позивачами неповного пакету документів (а.с.198).

У відповідності до положень ст.104 ЖК Української РСР, член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.106 ЖК Української РСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Після смерті основного квартиронаймача право на визнання наймачем за договором найму квартири №13 на вул.Городоцькій, 3 в м.Львові виникло у всіх повнолітніх членів сім»ї померлої, які проживали з нею. Зміна договору найму можлива за їх спільної згоди. Отже, існує спеціально визначена законом процедура на укладення чи зміну договору найму жилого приміщення. У випадку відмови наймодавця, таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Рішення про відмову в зміні договору найму Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради не приймалось. Оскільки це питання не було предметом розгляду органу до компетенції якого належить вирішення цього питання, звернення до суду є передчасним, оскільки відсутні відомості про порушення, невизнання чи оспорювання прав позивачів.

Сторонами визнано можливість вирішення конфлікту шляхом поділу квартири.

На вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах (ст.824 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачі не отримували дозвіл Галицької районної адміністрації на розділ квартири №13 на вул.Городоцькій, 3 в м.Львові або відмову в такому розділі, а також не звертались до наймодавця з приводу визнання ОСОБА_2 наймачем вказаної квартири та не отримували відмову в укладенні договору найму з останньою, а відтак не скористались способами реалізації своїх житлових прав, визначеними законом.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд прийшов до вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачі належним чином не реалізували свої житлові права у спосіб, визначений законом. Обраний позивачами спосіб захисту є невірним, тобто не доведено обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскаржуване рішення відповідає встановленим судом обставинам.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення Галицького районного суду м.Львова відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді