Ухвала суду № 54801769, 28.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5498/13 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/3818/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. М.

Категорія: 6

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Бойко С.М.,

за секретаря Куцика І.Б.,

з участю представника Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 ОСОБА_6,

ОСОБА_7, його представника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2014 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, Львівська міська рада, про демонтаж самочинно збудованих обєктів, за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження, визнання права власності та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про демонтаж самочинно збудованих обєктів та приведення квартири у попередній стан,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2014 року у позові Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих обєктів відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження, визнання права власностізадоволено частково.

Суд скасував розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №167 від 11.04.2013 року «Про демонтаж самочинно збудованих обєктів».

В задоволенні решти вимог зустрічного позову суд відмовив.

В позові ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих обєктів та приведення квартири у попередній стан суд відмовив.

Рішення суду оскаржилипозивач - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради та представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 ОСОБА_4.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2014 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та частково задоволено апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2014 року та ухвалив нове рішення, яким позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих обєктів задовольнити частково: зобов`язав ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10 демонтувати самочинно збудовані обєкти до квартири №1 на вул. Зеленій, 305 у м. Львові добудову до квартири (літ. Б-1), житлову надбудову (літ. Б-1) та сарай (літ. Е); в задоволенні позовної вимоги про зобовязання ОСОБА_3 демонтувати самочинно збудовані обєкти до квартири №1 на вул. Зеленій, 305 у м. Львові відмовив.

Суд задовольнив позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих обєктів та приведення квартири у попередній стан та зобов`язав ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10 демонтувати житлову надбудову ( літ. Б-1) та прибудову (літ. Б-1) до квартири №1 в будинку на вул. Зеленій, 305 в м. Львові та привести її до технічного стану, що передував проведенню надбудови та прибудови, і відповідає Свідоцтву про право власності № Г 00126 від 14.02.2002 року, виданому Відкритим акціонерним товариством «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів» та технічному паспорту на квартиру, складеному 23.08.2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відповідно до яких вказана квартира складається з однієї кімнати, площею 18,2 кв.м., кухні 7,2 кв.м., коридорів 7,2 та 5,6 кв.м., а загальна площа квартири становить 38,2 кв.м.

В зустрічному позові ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Сихівської районної адміністрації про скасування розпорядження та визнання права власності суд відмовив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт стверджує, що вирішуючи питання самочинного будівництва на вул. Зеленій, 305, Сихівська районна адміністрація діяла згідно з Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 року №835.

Апелянт зазначає, що відповідачі не подали суду доказів звернення у міжвідомчу комісію районної адміністрації для узаконення самочинного будівництва.

Апелянт звертає увагу на те, що Розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №167 від 11.04.2013 року «Про демонтаж самочинно збудованих обєктів на вул. Зеленій, 305/1» вручено відповідачам, і їм надавався термін до 01.06.2013 року демонтувати самочинно збудовані обєкти, однак, відповідачами не було вжито жодних заходів щодо узаконення самочинного будівництва.

Сихівська районна адміністрація зазначає, що будівництво обєктів здійснено без погодженого проекту та відповідного дозволу на проведення будівельних робіт, що є також істотним порушенням будівельних норм та правил, оскільки проведення робіт без зазначених документів заборонено.

Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позову та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинами справи.

Апелянт зазначає, що суд не застосував норми матеріального права, зокрема ч.2 ст.369, ст.391 ЦК України, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин.

Апелянт стверджує, що висновок суду про те, що ОСОБА_3 не довела факту порушення її прав внаслідок проведення відповідачами самочинного будівництва є помилковим, оскільки сам факт розпорядження спільним майном без згоди співвласника є порушенням цього права.

Представник апелянта зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідачів його довірителька втратила належне їй майно, оскільки право власності на реконструйовану квартиру не може бути визнано і зареєстровано.

Представник апелянта просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 та Сихівської районної адміністрації задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріалами справи встановлено, що квартира № 1 на вул.Зеленій, 305 у м.Львові належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_3, які перебували у зареєстрованому шлюбі до 09 вересня 2009 року та їх дітям - ОСОБА_9 (дівоче прізвище ОСОБА_12), ОСОБА_10 (дівоче прізвище ОСОБА_12). Складалася квартира з однієї кімнати, жилою площею 18,2 кв.м., кухні, площею 7,2 кв.м., двох коридорів, площею 7,2 кв.м. та 5,6 кв.м., загальною площею 38,2 кв.м. та знаходилась в одноквартирному одноповерховому будинку.

У 2009 році відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 здійснено самочинне будівництво сараю, а також добудову і надбудову до зазначеної квартири, в результаті чого загальна жила площа квартири збільшилась і на даний час складається із однієї кімнати, площею 18,2 кв.м., кухні, площею 7,2 кв.м., двох коридорів, площею 3,8 кв.м. та 5,6 кв.м., ванної кімнати, площею 3,1 кв.м. на першому поверсі та трьох жилих кімнат, площею 12,9 кв.м., 12,5 кв.м., 20,5 кв.м., кухні, площею 8,3 кв.м., вбиральні, площею 5,9 кв.м., коридору, площею 12,5 кв.м. на другому поверсі. Загальна площа квартири після проведених добудови та надбудови становить 131,3 кв.м., жила площа 64,1 кв.м.

Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 167 від 11 квітня 2013 року затверджено висновок міжвідомчої комісії про демонтаж самовільно здійсненої прибудови та надбудови і зобов'язано відповідачів демонтувати самочинне будівництво до 01 червня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовів Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих обєктів та приведення квартири у попередній стан і, задовольняючи частково зустрічний позов відповідачів про скасування розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 167 від 11 квітня 2013 року «Про демонтаж самочинно збудованих обєктів», суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову і позову ОСОБА_3, та підставність зустрічного позову в частині скасування розпорядження про демонтаж самочинно збудованих обєктів.

Згідно з ч.2 ст.383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Як встановлено матеріалами справи, спірна квартира знаходиться в одноквартирному одноповерховому окремо стоячому будинку № 305 на вул.Зеленій у м.Львові, належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а відтак, проведені в ній надбудова та добудова не порушує жодних прав інших осіб, така проводилась відповідачами ОСОБА_7,ОСОБА_9,ОСОБА_10 зі згоди іншого співвласника ОСОБА_3, частка якої внаслідок здійсненого самочинного будівництва не зменшилась і остання не позбавлена права власності та права користуватися такою. Крім того, як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 у 2009 році, ставила питання про визнання за нею права на частку у спірній квартирі з урахуванням здійсненої надбудови та добудови, з цього приводу зверталася в інспекцію Держархбудконтролю, зазначаючи свою участь у такому будівництві, що свідчить про те, що добудова та надбудова до квартири проводилась з її відома, проти чого остання не заперечувала. Це також підтверджується відповіддю інспекції на звернення ОСОБА_3 від 23.03.2010 року та актом проведеної перевірки від 09.03.2010 року.

Відповідно до ст.152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадиться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) обєкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як встановлено з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2865 від 15 листопада 2013 року, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, сарай, добудова та надбудова до квартири № 1 на вул.Зеленій, 305 в м.Львові відповідає державним будівельним нормам, санітарно-гігієнічним та протипожежним нормам, а саме в частині: п.п.2.9, 2.10, 2.14, 2.16, 2.21-2.28, 2.30, 2.31, 3.2., 3.4, 4.11, 5.13, 5.31, 5.37 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», п.5.9 ДНБ В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека обєктів будівництва», п.п.3.26, 3.24, 3.25* додаток 3.1 ДНБ 360-92** «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень». Невідповідність реконструкції житлового будинку полягає у відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації (ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» (затвердженим наказом Держбуду України від 20 січня 2004 року № 8) та дозволу на початок проведення ремонтно-будівельних робіт (п.1.1 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт»). Самочинно збудовані сарай, надбудова та прибудова відповідають державним будівельним та протипожежним нормам, а саме в частині: п.п.3.26, 3.24, 3.25* додаток 3.1, 3.25*, п.2*, додаток 3.1 ДНБ 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень» та не порушуються державні будівельні норми по відношенню до сусідських будівель і споруд. Демонтувати добудову та надбудову до квартири № 1 на вул.Зеленій, 305 в м.Львові без пошкодження конструкцій (квартири) будинку технічно неможливо.

Крім того, з означеного висновку судової будівельно-технічної експертизи видно, що під час візуального огляду обєкту дослідження встановлено, що в межах однієї присадибної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 305 розташовані два жилих будинки, в першому з яких знаходяться квартири №№ 2,4,6 та в другому квартира №1. Досліджуваний обєкт двоповерховий будинок з прибудованим гаражем та сараєм, які розташовані на території Сихівського адмінрайону м.Львова, в сформованому кварталі житлової забудови (т.1.а.с.86 зворот).

Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно до частини 7 зазначеної статті, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, привести відповідну перебудову.

Відмовляючи у задоволенні позову про демонтаж самочинно збудованих обєктів, суд правильно виходив з того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи здійснена добудова та надбудова відповідає вимогам будівельних норм і правил, демонтаж її технічно неможливий без пошкодження конструкцій будинку, не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб, оскільки квартира, в якій здійснена ця надбудова знаходиться в одноквартирному одноповерховому будинку, де крім спірної квартири, інших жилих приміщень немає. Відтак, недотримання відповідачами документального оформлення будівництва, яке полягає у відсутності погодженої у встановленому порядку проектно-технічної документації та дозволу на початок будівництва, не може бути достатньою правовою підставою для демонтажу здійсненої добудови та надбудови до квартири № 1 в межах однієї присадибної ділянки, на якій і розташований будинок № 305 на вул.Зеленій у м.Львові.

Крім того, суд правильно врахував і те, що відповідно роз'яснень, зазначених у п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до п.1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, зобовязаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану лише у випадку, якщо це призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту.

Матеріалами справи встановлено, що внаслідок здійсненої добудови та надбудови, яка відповідає будівельним нормам і правилам і не суперечить санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не порушуються власні права і інтереси третьої особи - ОСОБА_5 (мешканки квартири № 4 на вул. Зеленій, 305 у м. Львові) та третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_3 а також суспільні інтереси, оскільки такою лише покращені житлові умови усіх співвласників квартири.

Відтак, посилання в апеляційній скарзі представника третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 на те, що внаслідок здійсненої реконструкції остання втратила належне їй майно частку в квартирі, є безпідставним і спростовується вищенаведеним.

Та обставина, що прибудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, не може бути правовою підставою для задоволення позову, оскільки, як встановлено матеріалами справиАДРЕСА_1 на вул.Зеленій, 305 у м.Львові знаходиться в одноквартирному будинку, розташована в межах однієї присадибної ділянки для обслуговування цього будинку як окремо стоячого.

З урахуванням встановленого, суд дійшов правильного висновку про відмову у первісному позові та позові третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 та про часткове задоволення зустрічного позову.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг та їх додаткових обґрунтувань не спростовують висновків суду, підстав для їх задоволення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради відхилити та апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_12