Рішення № 54801557, 17.12.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8204/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Дмитришин Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „ДЕЛЬТА БАНК, третьої особи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації про стягнення коштів,

у с т а н о в и в

30.09.2015 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом ,у якому просить стягнути з відповідача ПАТ „ДЕЛЬТА БАНК кошти банківського вкладу за договором №006-13049-240215 банківського вкладу \депозиту\ „Лояльний,укладеного 24.03.2015 р. в розмірі 5000 доларів США,розміщеного на вкладному рахунку №26301113037540.

В обґрунтування вимог покликається на те, що 24 лютого 2015 року між ПАТ «ДЕЛЬТАБАНК» в особі уповноваженої особи Львівського відділення №4 ПАТ «ДЕЛЬТАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США в сумі пять тисяч доларів США. 26.03.2015 р. настав строк повернення коштів за вказаним договором.

Згідно з Договором банк прийняв на вкладний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти (строковий вклад) в сумі 5 000,00 доларів США , що підтверджується платіжним дорученням №46380332 від 24.02.2015 р., на строк до 26 березня 2015 р. включно з виплатою відсотків на суму вкладу з розрахунку 5,5 % річних. Відповідно до п.п, 1.5, 1.10 Договору, ПАТ «ДЕЛЬТАБАНК» зобовязаний був повернути Позивачу, ОСОБА_1, вклад та виплатити відсотки в кінці строку дії Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в останній день строку дії Вкладу.

Однак, на день звернення позивачки до суду , відповідач порушив свої зобовязання за договором ,не повернув вкладнику належні йому кошти та відсотки по вкладу. У звязку із цим вимішена звертатись до суду за захистом свого порушеного права.

У судовому засіданні представник позивача ствердила вимоги та дала пояснення,аналогічні змісту позову.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила, та пояснила, що 02.10.2015 р. Правлінням Національного Банку України прийнята постанова, за якою АТ „Дельта банк позбавлений банківської ліцензії, а тому не вправі здійснювати будь-які фінансові операції,оскільки це не відповідатиме приписам Закону УкраїниПро систему гарантування вкладів фізичних осіб, який передбачає спеціальний порядок повернення коштів. У відповідності до ст.36 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів призупиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю , окрім цього , під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Зясувавши обставини справи, заслухавши доводи сторін,суд приходить до переконання , що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 24 лютого 2015 року між ПАТ «ДЕЛЬТАБАНК» в особі уповноваженої особи Львівського відділення №4 ПАТ «ДЕЛЬТАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США .

Згідно з Договором банк прийняв на вкладний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти (строковий вклад) в сумі 5 000,00 доларів США , що підтверджується платіжним дорученням №46380332 від 24.02.2015 р., на строк до 26 березня 2015 р. включно з виплатою відсотків на суму вкладу з розрахунку 5,5 % річних. Відповідно до п.п, 1.5, 1.10 Договору, ПАТ «ДЕЛЬТАБАНК» зобовязаний був повернути Позивачу, ОСОБА_1, вклад та виплатити відсотки в кінці строку дії Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в останній день строку дії Вкладу.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків . Тимчасову адміністрацію в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» було запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

Відповідно до ч.4 ст. 34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 147 від 03 серпня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «ДЕЛЬТА БАНК» до 02 жовтня 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» до 02 жовтня 2015 р. включно.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим, п. 1 ч. 6 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Як встановлено у судовому засіданні , позивачка неодноразово зверталась до банківської установи щодо виплат коштів за вкладом, проте її повідомляли, що вона відсутня у списку вкладників.

У своєму запереченні представник відповідача посилається на те, що відповідно до протоколу Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 15.09.2015 року, рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №174/15 від 27.07.2015 р. та на підставі Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №408 від 29.05.2015 року комісія дійшла висновку, що умови Договорів банківських вкладів ,які укладені після 16.01.2015 року, є нікчемними.

Вичерпний перелік підстав, за яких правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, визначено частиною 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. До них віднесено слідуючи підстави :

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо)щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч.4 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, суд вважає, що ст..ст. 26, 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають виключні підстави для не включення вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та обов'язок уповноваженої особи Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляти сторони за договорами про нікчемність цих договорів.

Відповідачем у судовому засіданні не надано докази на підтвердження того:

- що внаслідок укладання договору №006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 24.02.2015 року банк взяв на себе зобовязання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

- що умови договору №006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 24.02.2015 року передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

- що вклад, розміщений на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайний, може вважатися лише вклад, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень Уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі неприйняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів) такі умови договору не можна вважати індивідуальними.

Відтак, обставини щодо наявності визначених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб підстав нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження.

У судовому засіданні представник відповідача посилається на те, що постановою Правління НБУ від 16.09.2013 року №365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» накладено заборону переказу коштів в іноземній валюті. Слід заначити щодо зазначена постанова забороняє лише переказ коштів в іноземній валюті. з поточного на поточний рахунок. У даному ж випадку відбувся переказ коштів з поточного на депозитний рахунок.

Слід враховати, що відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України та згідно з п.10.12. постанови Правління НБУ №492 від 12.11.2003 р. на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на імя вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Умовами договору банківського вкладу (депозиту) №006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 24.02.2015 року не визначено застережень щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на імя вкладника від іншої особи,що спростовує твердження представника відповідача про порушення позивачем у звязку з дробленням рахунку іншого клієнта.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, Уповноваженою особою Фонду неправомірно визнано договір нікчемним, не включено позивача до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду, оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи.

Тому задоволення вимог позивача є належним і достатнім способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин.

Покликання представника відповідача на постанову Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельтабанк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» як на підставу невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельтабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд вважає безпідставним.

Таким чином, на день розгляду справи позивачці не повернено вклад за Договором №006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту), укладеного 24 лютого 2015 року з ПАТ «ДЕЛЬТАБАНК» за вкладом на суму 5 000,00 доларів США і нараховані відсотки.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, є недопустимою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ст. 1074 ЦК України вбачається, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до засад цивільного законодавства позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом є неприпустимим (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди можуть застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» порушив свої зобов'язання за договором №006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту), укладеного 24 лютого 2015 року та не повернув позивачці ОСОБА_1 депозит в сумі 5 000,00 доларів США , розміщений на вкладному рахунку №26301113037540, позовні вимоги про повернення суми вкладу та суми нарахованих відсотків суд вважає підставними ..

Застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, на думку суду, не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договорів банківського вкладу.

Керуючись ст.ст. 1011,62,209, 212,213,214,215 ЦПК України, ст..ст. 22, 23,386, 525, 611, 615, 629, 1058, 1060 ЦК України, суд

в и р і ш и в

Позов задовольнити.

Стягнути з ПАТ „Дельта Банк на користь ОСОБА_1 вклад за договором №006-13049-240215 банківського вкладу \депозиту\ „Лояльний,укладеного 24 лютого 2015 року між ПАТ „Дельта Банк в особі уповноваженої особи Львівського відділення №4 ПАТ „Дельта Банк та ОСОБА_1 в розмірі 5000 \пять тисяч\ доларів США ,розміщеного на вкладному рахунку №26301113037540 та нараховані відсотки по вкладу.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя ОСОБА_2