Ухвала суду № 54798587, 13.07.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/599/15 Справа № 699/1498/14-к Категорія: ч. 4 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Корсунь-Шевченківського району Демченка М.І., потерпілого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, невійськовозобов'язаний, розлучений, непрацюючий, не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі;

запобіжний захід залишино попередній: тримання під вартою до вступу вироку в законну силу;

стягнуто з ОСОБА_7 - 479 грн. 44 коп. процесуальних витрат в дохід держави.

вирішено долю речових доказів,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що, він 19 вересня 2014 року, близько 10 години 30 хвилин, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, що належало потерпілому ОСОБА_9, скориставшись знаряддям для полегшення здійснення злочинного наміру - фомкою, яку привіз з собою для вчинення даної крадіжки, шляхом пошкодження замка вхідних дверей будинку №30/1 на вул. Петровського в м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, що належить потерпілому, таємно проник через вхідні двері до вказаного будинку і скориставшись відсутністю потерпілого та будь-яких інших осіб, вчинив таємну крадіжку грошей у сумі 164 000 грн. та 2005 доларів США, що знаходилися у тумбочці під телевізором у спальній кімнаті будинку, склавши викрадені гривні і долари до світлого поліетиленового пакету, який знайшов там же у будинку, після чого з місця вчинення злочину зник, викинувши фомку по дорозі, у напрямку річки Корсунка та у подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду у великих розмірах.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, прокурором прокуратури Корсунь-Шевченківського району ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_9 подані апеляційні скарги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі вирок вважав незаконним, так як винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права та просив вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з однорічним іспитовим строком, міру запобіжного заходу ОСОБА_7 змінити з тримання під вартою на особисте зобовязання, виключити з числа речових доказів грошові кошти в сумі 800 доларів США та 1200 грн. та повернути їх ОСОБА_7

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в ході судового розгляду встановлено наявність викраденого майна лише в сумі 102 000 грн., тобто відсутня така кваліфікуюча обставина, як вчинення злочину у великих розмірах, тому дії обвинуваченого слід перекваліфікувати на ч. 3 ст. 185 КК України, про що захисник заявляв клопотання в ході судового розгляду, однак судом воно вирішено не було. Також вказує на порушення процесуальних норм при винесенні вироку, посилаючись на те, що потерпілий не заявив до закінчення досудового розслідування про наявність свідків, а заявив про це під час судового засідання, вважає, що протокол слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_7, не може вважатися належним та допустимим доказом, також вказує на незаконне та не задокументоване затримання обвинуваченого, на відсутність обґрунтованої підозри та на те, що не можуть бути використані факти здобуті методом примусу.

Прокурор у апеляційній скарзі просить скасувати вирок першої інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості та винести новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років та 6 місяців позбавлення волі. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує, що судом не враховані рекомендації та розяснення, викладені в п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання , де вказано, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Прокурор посилається на те, що суд вірно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував дії обвинуваченого, але при призначенні останньому покарання не в достатній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, характеристику особи засудженого та те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі вказав, на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості та просив вирок суду скасувати та призначити обвинуваченому покарання у виді 7 років та 6 місяців позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, думки обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляцій прокурора та потерпілого, апеляцію захисника підтримали та просили її задовольнити; міркування прокурора, який апеляційні скарги прокуратури та потерпілого, підтримав та просив їх задовольнити, проти апеляції захисника заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника в інтересах обвинуваченого, потерпілого та прокурора до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За цими правилами призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому до постановлення попереднього вироку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався указаних вимог.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.4 ст. 185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку. Тому ці висновки суду колегія суддів вважає обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції та при апеляційному розгляді свою вину визнавав частково та пояснював, що він дійсно при вказаних у вироку часу, місці і обставинах вчинив крадіжку коштів з будинку потерпілого, але не в тому обсязі який йому інкримінується. Вказував, що він викрав з домоволодіння потерпілого лише кошти які були у нього вилучені під час затримання з відрахуванням його особистих коштів, оскільки на час вчинення крадіжки у нього при собі були 1200 грн. та 800 доларів США, які він напередодні взяв у батька в м. Золотоноша, тобто ним було викрадено у потерпілого 100800 грн. та 405 доларів США.

При розгляді апеляційним судом даного кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що він не наполягає на проведенні повторної перевірки за фактом застосування до нього незаконних методів слідства.

Не зважаючи на зайняту обвинуваченим позицію часткового визнання своєї вини у інкримінованому злочині, вина його доведена наведеними у вироку доказами, а саме показаннями потерпілого ОСОБА_9, щодо суми викраденої з його будинку, а саме 164 тисячі грн. номіналом по 500 і 200 грн. та 2005 доларів США, купюрами по 100 доларів США та 1 п'ятидоларову та повернутих йому купюр, а саме по 500 гр. в кількості 98 шт. та 16 купюр номіналом по 200 грн., тобто повернуто 102 200 грн. та 1205 доларів США, та не повернуто ще 61 800 грн. та 800 доларів США. Його показання були послідовними протягом досудового розслідування та судового розгляду, обґрунтовані щодо наявності купюр та кількості на час скоєння крадіжки. Сумнівів у їх правдивості колегія суддів не вбачає.

Обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені потерпілим, узгоджуються з його заявою від 19 вересня 2014 року до Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України у Черкаській області, даними протоколу огляду місця події, протоколом проведення слідчого експерименту з участю захисника та понятих про час, місце, спосіб проникнення, місця знаходження коштів у тумбочці під телевізором, які ОСОБА_7 не рахував, склав до пакету, вийшов з будинку з пакетом і фомкою, пішов в сторону річки, викинувши по дорозі фомку.

Переглядом відеозапису судом встановлено, що обвинувачений добровільно, у присутності слідчого, свого адвоката, двох понятих, вказав на будинок потерпілого, та уточнив, що впевнений, що це саме той будинок, на територію якого він проник 19 вересня 2014 року після 10 години, вказав на місце де перелазив через паркан: пояснив, що вхідні двері до будинку знаходяться справа, з яких він зірвав замок за допомогою принесеної з собою фомки, проник у будинок і у спальні, у тумбочці під телевізором, знайшов гроші, які не рахував, а склав до пакету, що знайшов у будинку, вийшов з будинку з пакетом і фомкою, переліз через цегляний паркан, показав місце де це було, пішов в сторону річки, викинувши по дорозі фомку. Обвинувачений також розказав, що він був одягнений у темний одяг, світлі кросівки, чорні матерчаті рукавиці. Потім був затриманий потерпілим і свідком із самооборони. Викрадені ним кошти забрав потерпілий. Також обвинувачений пояснив, що адресу обвинуваченого йому дали особи, з якими познайомився у м. Києві перед 19 вересня 2014 року.

Обвинувачений давав пояснення добровільно, заяв, клопотань не заявляв, про тиск на нього теж не заявляв.

Суд на законних підставах визнав належними і допустимими речові докази кошти 102 200 грн. та 1205 доларів США, які були зібрані потерпілим під час переслідування обвинуваченого, їх кількість і обставини при яких були зібрані потерпілим по руху обвинуваченого кошти. Даний факт підтверджений показаннями свідка ОСОБА_11

Ніхто з учасників судового провадження не заявляв клопотання про повторне дослідження обставин чи доказів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покази батька обвинуваченого ОСОБА_12 в частині грошей, оскільки ці покази спростовуються показами потерпілого та свідків, та нічим не підтверджені.

Таким чином, вина ОСОБА_7 доведена показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та іншими доказами наведеними у вироку.

Дані показання вказаних свідків та потерпілого, які узгоджуються з іншими доказами, суд визнав правдивими та разом з протоколами огляду місця події, протоколом проведення слідчого експерименту та іншими доказами обґрунтовано поклав у основу обвинувального вироку.

На підставі аналізу і оцінки ретельно досліджених доказів в їх сукупності суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні при викладених у вироку обставинах кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Викладені у апеляційній скарзі доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про перекваліфікацію дій обвинуваченого не підлягають до задоволення, так як необхідна сума для кваліфікації дій обвинуваченого як крадіжка вчинена у великих розмірах становить 154 тис., а обвинувачений викрав 164 тис, що для кваліфікації є достатнім.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України, як умисне таємне викрадення чужого майна ( крадіжка ), поєднане з проникненням у житло та вчинене у великих розмірах, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який характеризується посередньо та відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді п'яти років позбавлення волі є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком до семи років шести місяців.

Доводи апеляційних скарг та інші матеріали кримінального провадження, не містять вказівок на порушення кримінального процесуального закону, які могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Тому, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, потерпілого та захисника обвинуваченого слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок без зміни.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги заступника прокурора Корсунь-Шевченківського району Демченка М.І., потерпілого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді :