Постанова № 54794894, 25.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2015 року № 826/21929/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юсіель» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юсіель» (далі - позивач, ТОВ «Юсіель») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0014131502 від 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Юсіель» грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік сплатило у повному обсязі і в строки, визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України). Крім того, у своїх доводах позивач зазначив про відсутність правових підстав у відповідача для проведення камеральної перевірки ТОВ «Юсіель» та протиправності дій податкового органу щодо її проведення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Представники позивача та відповідача подали клопотання про розгляд справи в подальшому за їх відсутності.

З огляду на викладене, з урахуванням положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За результатами проведення камеральної перевірки ТОВ «Юсіель» з питань своєчасності сплати податку на прибуток по декларації за 2013 рік відповідачем складено акт від 12.05.2015 № 1537/2655-15-02 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до змісту вказаного Акта перевірки відповідач встановив, що самостійно визначене платником грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83 784,00 грн., граничний термін сплати якого минув 11.03.2014, було сплачено лише 13.10.2014, тобто із затримкою 216 днів.

На підставі даних Акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0014131502 від 2015 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 16 756,80 грн. (20%) за затримку на 216 днів сплату грошового зобов'язання у сумі 83 784,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення № 0014131502 від 2015 року протиправним і таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

На обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, долучив до матеріалів справи копії декларацій, платіжних доручень, з яких судом установлено наступне.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень позивач у період з березня 2013 року по лютий 2014 року щомісячно сплачував авансові платежі в розмірі 7 248,00 грн., тобто таких платежів здійснено на загальну суму 86 976,00 грн. Крім того, 17.02.2014 позивачем сплачено кошти в сумі 29 986,00 грн. в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2013 рік (платіжне доручення від 17.02.2014 № 116).

Також з матеріалів справи вбачається, що 05.02.2014 ТОВ «Юсіель» подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний 2013 рік. У рядку 14 цієї декларації зазначено суму податку за звітний період у розмірі 116 956,00 грн., у рядку 15 декларації вказано суму 86 970,00 грн. Водночас, рядок 13 декларації «зменшення нарахованої суми податку» заповнено не було, а в рядку 16 «нарахований податок» зазначено суму у розмірі 29 986,00 грн.

Самостійно виявивши технічну помилку у поданій 05.02.2014 декларації з податку на прибуток підприємства за звітний 2013 рік, яка полягала у помилковому зазначені суми 86 970,00 грн. (суми сплачених протягом 2013-2014 років авансових платежів) в рядку 15 декларації, замість відображення вказаної суми у рядку 13 декларації «зменшення нарахованої суми податку», позивач 14.10.2014 подав Уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства. В Уточнюючій податковій декларації позивач суму 86 970,00 грн. відобразив у рядку 13.

Зважаючи на викладене, судом установлено, що станом на 18.02.2014 задекларовані ТОВ «Юсіель» податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 116 956,00 грн. було повністю сплачено, що також підтверджується наданим відповідачем витягом з картки сплати авансових внесків позивача за 2013 рік.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Водночас, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не надано суду доказів, які б свідчили про наявність дозволу Кабінету Міністрів України на здійснення перевірки позивача у травні 2015 року, наявність відповідної заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки, чи рішення суду або проведення такої перевірки позивача згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з твердженням позивача про відсутність у відповідача повноважень щодо проведення камеральної перевірки ТОВ «Юсіель» з питань своєчасності сплати податку на прибуток по декларації за 2013 рік.

Крім того, приймаючи рішення по суті спору, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як установлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, узгоджену суму грошового зобов'язання та авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2013 рік позивач сплатив у повному обсязі та у строк, визначений ПК України, а саме до 11.03.2014.

Згідно з положеннями п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зважаючи на повну сплату позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2013 рік до 18.02.2014 та подання 14.10.2014 Уточнюючої декларації, тобто з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування ТОВ «Юсіель» штрафу згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цьому випадку обов'язок щодо доказування відповідач не виконав, оскільки не довів правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0014131502 від 2015 року.

Натомість, твердження позивача в ході судового розгляду справи знайшли своє належне правове обґрунтування та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, відшкодуванню позивачу підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 900 грн. суд зазначає наступне.

Окрім того, згідно положень статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати на правову допомогу.

Частиною 1 ст. 90 зазначеного Кодексу закріплено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У той же час, частиною 3 названої правової норми передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На реалізацію наведеної бланкетної норми, 20 грудня 2011 року прийнято Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI, в статті 1 якого закріплено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Стаття 2 цього Закону встановлює, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня на рівні 1218,00 грн. Отже, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 45,67 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді у 2015 році.

Згідно наданого позивачем акту надання адвокатських послуг №85 від 30.09.2015 до Договору від 12.01.2015 №238-1/юр., представником позивача витрачено 4 години.

На підставі вищезазначеного, беручи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юсіель» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014131502 від 2015 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юсіель» (код ЄДРПОУ 38004593) здійснені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юсіель» (код ЄДРПОУ 38004593) витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко