Постанова № 54794814, 16.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5434/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року м. Одеса

12 год. 52 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Лопатюк Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представник відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ОДЕСААВТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 22479374) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 року № НОМЕР_1 та від 20.08.2015 року № НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАВТОТРАНС» з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25.05.2015 року № НОМЕР_1 на суму грошового зобовязання 341928 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція 85482 грн. 00 коп. та від 20.08.2015 року №0000372205 на суму штрафних (фінансових) санкцій 85482 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необгрунтованих висновків акту перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.07.2015 року №1918/10/15-32-10-02-07 у звязку з чим позивач не погоджується з податковими повідомленнями рішеннями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.05.2015 року № НОМЕР_1 та від 20.08.2015 року №0000372205 та вважає їх протиправним, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові.(т.1 а.с. 6-10)

В судове засідання 11.12.2015 року представник відповідача не прибув. Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (т.3 а.с.6), про причини неприбуття суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надійшло. Представником відповідача надані суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо отримання ПАТ «Одесаавтотранс» будівельно-монтажних робіт від ТОВ «Даммара». (т.2 а.с.210-217)

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.

В судові засідання призначені на 16.11.2015 та 03.12.2015 представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, також не прибув, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ПАТ «Одесаавтотранс» підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

29.08.1997 року публічне акціонерне товариство «ОДЕСАВТОТРАНС» (далі ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» / позивач) зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код: 22479374, місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5 (т.5 а.с. 39)

06.06.1995 року позивач взятий на облік в органах державної податкової служби за №СМ-15 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси / відповідач).

08.05.2015 року відповідно до Наказу ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 487 від 03.04.2015 року та направлення № 001005/509 від 03.04.2015 року, направлення № 001004/509 від 03.04.2015 року посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 22479374) щодо підтвердження придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Даммара» (код ЄДРПОУ 38352731) за період жовтень 2014 року, реальності фінансово-господарських операцій та повноти відображення в обліку.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08 травня 2015 року №3039/15-53-22-05/22479374. (т.1 а.с. 18-39)

Згідно акту, при проведенні перевірки посадовою особою позивача надано наступні документи (т.1 а.с. 24-25):

- установчі та реєстраційні документи позивача;

-договори оренди обєктів за місцем провадження господарської діяльності;

-оборотно-сальдові відомості по рах. 634 (Постачальники) з ТОВ «Даммара» за період жовтень 2014 року, листопад 2014 року;

-оборотно-сальдова відомість по рах. 92 (витрати на утримання ОФ, інших необоротних активів) за жовтень 2014 року;

-оборотно-сальдова відомість по рах. 311 (рух грошових коштів) по ТОВ «Даммара» за листопад 2014 року;

-договори на виконання робіт з ТОВ «Даммара» за період жовтень 2014 року;

-податкові накладні від ТОВ «Даммара» за жовтень 2014 року;

-акти форми КБ-2 за період жовтень 2014 року;

-локальні кошториси на будівельні роботи за період жовтень 2014 року;

-довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2014 року;

-довідки про договірні ціни на будівництво за період жовтень 2014 року;

-підсумкові ресурсні відомості за жовтень 2014 року;

-підсумкові звітні відомості за жовтень 2014 року;

-основна Декларація з ПДВ за період жовтень 2014 року;

-платіжні доручення.

Також, при проведенні перевірки відповідачем використано:

-дані інформаційних баз ДФС України ІС «Податковий блок»;

-АРМ «Митниця», «Архів електронної податкової звітності».

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 341933 грн. 24 коп., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на 341928 грн. 34 коп.

Згідно змісту акта перевірки, вищенаведені порушення встановлені відповідачем виходячи з наступного:

-на порушення ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України та наказу від 09.10.2014 року №67/1, позивачем не передано ТОВ «Даммара» будівельних майданчиків (обєктів), про що свідчить не надання до перевірки актів прийому-передачі вказаних обєктів;

-відповідно до системи «Податковий блок», наявності основних фондів ТОВ «Даммара» не встановлено;

-відповідно до наданої ТОВ «Даммара» звітності (відомості згідно системи «Податковий блок»), кількість працюючих складає 4 особи, зокрема, на підставі чого зроблено висновок про неможливість виконати вказаний обсяг робіт. При цьому, згідно наданих документів до перевірки, враховується, що відповідні послуги стороннього трудового ресурсу ТОВ «Даммара» не залучалися;

-до перевірки не надано документів, що підтверджують перебування в.о. керівника ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» ОСОБА_2 у відрядженні 31.10.2014 року з метою підпису актів прийому-передачі обєктів виконаних робіт за адресами: смт. Любашівка, вул. Привокзальна, 48; смт. Овідіополь, вул. Кірова, 41; м. Балта, вул. Уварова, 38; м. Ізмаїл вул. Пушкінська 79 / Савицького, 63; м. Кодима, пл. Пашкевича, 1; м. Кілія, вул. Пролетарська, 42а.

-до перевірки не надано попередніх актів, що підтверджують прийняття результатів виконаних робіт начальниками автостанцій «Ізмаїл», «Любашівка», «Кілія», «Балта», «Кодима», «Ананьїв», «АВ Одеса», а підпис на актах форми КБ-2 підтверджує прийняття обєктів виконаних робіт безпосередньо директором ОСОБА_2;

-проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо отримання позивачем будівельно-монтажних робіт від ТОВ «Даммара» за період жовтень на 2014 року на загальну суму 2051599 грн. 44 коп., в т.ч. податок на додану вартість 341933 грн. 24 коп.

На акт документальної виїзної позапланової перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374, позивачем подані заперечення за вих. № 6/385 від 19.05.2015 року (т.1 а.с. 40-41), додаток до заперечень за вих. № 6/641-1 від 25.05.2015 року.

Зазначені заперечення на акт перевірки отримані відповідачем 19.05.2015 року. (т.1 а.с. 45)

Листом відповідача від 25.05.2015 року № 14331/10/15-53-22-05 (т.1 а.с. 45-51) висновок по акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374 залишено без змін, а заперечення позивача за вих. 6/385 від 19.05.2015 року до акту перевірки без задоволення.

Прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача від 25.05.2015 року № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 52) позивача повідомлено, що згідно з пп. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями),на підставі акта перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374, встановлено порушення п. 198.2, п.198.3 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, на суму грошового зобовязання 341928 грн. 00 коп., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 85482 грн., 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження:

-податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.05.2015 року № НОМЕР_1 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення;

-позивачу збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на 85482 грн., 00 коп. (т.1.а.с.61-70)

Прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20.08.2015 року № НОМЕР_2,

(т.1 а.с.72) позивача за порушення пп.20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), позивачу збільшено суму штрафних санкцій з платежем: податок на додану вартість, на суму 85482 грн., 00 коп.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Одесаавтотранс» (замовник) та ТОВ «Даммара» (підрядник/виконавець) протягом жовтня 2014 року укладено договори на виконання робіт: № 111/14 від 13.10.2014 року; № 113/14 від 14.10.2014 року; № 106/14 від 18.10.2014 року; 120/14 від 10.10.2014 року; 108/14 від 16.10.2014 року; 105/14 від 15.10.2014 року; 111/14 від 13.10.2014 року; 116/14 від 15.10.2014 року; 109/14 від 10.10.2014 року; 110/14 від 15.10.2014 року; 103/14 від 09.10.2014 року; 118/14 від 14.10.2014 року; 107/14 від 17.10.2014 року; 114/14 від 15.10.2014 року; 104/14 від 18.10.2014 року, та про надання послуг: 115/14 від 09.10.2014 року; 117/14 від 10.10.2014 року; 112/14 від 09.10.2014 року.

Так, в порядку та на умовах, визначених окремим договором на виконання робіт, виконавець зобовязується виконати певні ремонтні роботи за наступними адресами:

- м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 70 / Савицького, 63;

-смт. Овідіополь, вул. Кірова, 41;

-територія автостанції в смт. Любашівка (смт. Любашівка, вул. Привокзальна, 48);

-територія автостанції в м. Ізмаїл (вул. Пушкіна, 70 / Савицького, 63);

-м. Ананьїв, вул. Леніна, 1;

-територія автостанції в м. Кодима (м. Кодима, пл. Пашкевіча, 1);

-смт. Любашівка, вул. Привокзальна, 48;

-територія автостанції в м. Балта (вул. Уварова, 38);

-м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58;

-територія автостанції в м. Одесі (вул. Колонтаївська, 58);

-територія автостанції в м. Кілія (вул. Пролетарська, 42а).

В свою чергу Замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик, передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.

Крім того, змістом укладених позивачем із ТОВ «Даммара» договорів на виконання робіт, зокрема, передбачено:

-Замовник не пізніше 3 банківських днів після підписання даного Договору, передає підрядникові проектно-кошторисну документацію, попередньо розроблену підрядником.

-Строк завершення виконання робіт 30.10.2014 року.

-Підрядник має право:

-отримати оплату за виконані обсяги робіт у розмірах та у строки, передбачені даним Договором;

-залучати за власним вибором, для виконання певних обсягів робіт, субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації.

-Даний договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2014 р.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в т.ч. на підтвердження виконання умов вищенаведених договорів, правильності декларування податкових зобовязань з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період, позивачем суду також надано копії, зокрема:

-підсумкових відомостей ресурсів;

-договірних цін, визначених у відповідності із ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва»;

-локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1;

-довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2014 року;

-актів приймання виконаних будівельних робіт;

-попередніх актів прийомки виконаних будівельних робіт;

-податкових накладних;

-актів здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг);

-протокол № 11/14/ОАТ-НС від 07.10.2014 року засідання наглядової ради ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» та наказ № 333-к від 07.10.2014 року про призначення ОСОБА_2 в.о. директора;

-договори суборенди;

-службові записки посадових осіб автостанцій «Кілія», «Балта», «Ізмаїл», «Кодима», головного інженера автостанції у м. Одесі (вул. Колонтаївська, 58), щодо необхідності проведення ремонтних робіт на вищевказаних обєктах;

-наказ в.о. директора ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» ОСОБА_2 від 09.10.2014 року № 67/1 про ремонтно-технічні роботи в підрозділах підприємства.

Крім цього, представником позивача до суду надано копію ліцензії з додатком на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури Серії АЕ № 262046, виданої 05.07.2013 року ТОВ «Даммара» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. (т.3 а.с. 11-12)

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі:

- податкових декларацій (розрахунків),

- фінансової, статистичної та іншої звітності,

- регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом,

- первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також

- отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

-документи, визначені цим Кодексом;

-податкова інформація;

-експертні висновки;

-судові рішення;

-інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема,датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.4, 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивільного кодексу України встановлено права підрядника, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 902 передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких повязане виникнення права платника податку на податковий кредит.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобовязань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобовязань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо законодавець не повязує.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників робіт (послуг) по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Також така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

У справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо окремих обставин, на які посилається відповідач в акті перевірки позивача, як на підстави встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Так в акті перевірки зазначено, що «На порушення ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України та наказу від 09.10.2014 року №67/1, позивачем не передано ТОВ «Даммара» будівельних майданчиків (обєктів), про що свідчить не надання до перевірки актів прийому-передачі таких обєктів».

Зі змісту акта перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374 вбачається, зокрема, що вищезазначений наказ № 67/1 від 09.10.2014 року надано до перевірки посадовим особам відповідача, та останніми, зроблено висновок про порушення позивачем його положень.

В наказі позивача № 67/1 від 09.10.2014 року, йдеться про необхідність керівникам структурних підрозділів на обєктах підготувати території автостанцій та дільниць для проведення ремонтно-технічних робіт в період жовтень 2014 року. Проте, положення щодо складання актів передачі таких обєктів (будівельних майданчиків), у наказі відсутнє.

Також наведена відповідачем в обгронтування встановлених порушень норма цивільного законодавства ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, яка, зокрема передбачає, що замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), так само, як і положення наказу позивача № 67/1 від 09.10.2014 року, не встановлюють імперативного обовязку скласти акт-прийому передачі такого обєкта.

Виходячи з наведеного, судом встановлено помилковість тверджень відповідача про те, що не надання позивачем до перевірки актів прийому-передачі будівельних майданчиків свідчить про відсутність факту надання позивачем ТОВ «Даммара» відповідних будівельних майданчиків (фронту робіт).

Актом перевірки встановлено, що «…відповідно до системи «Податковий блок», наявності основних фондів ТОВ «Даммара» не встановлено…. ТОВ «Даммара» при наявності 4 осіб працюючих не могла виконати вказаний обсяг робіт, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі кваліфікованого персоналу, необхідності спеціальних знань (фаху) працівників. При цьому, згідно наданих документів до перевірки, враховується, що відповідні послуги стороннього трудового ресурсу ТОВ «Даммара» не залучалися».

Статтею 627 Цивільного кодексу України утверджено принцип свободи цивільного договору, - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, п. 2.2. укладених позивачем з ТОВ «Даммара» договорів передбачено, що Підрядник має право для виконання робіт / надання послуг, за власним вибором залучати сторонній трудовий ресурс. При цьому, умовами укладених ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» договорів по-перше, - не передбачено обовязку Підрядника будь-яким чином інформувати або звітувати перед Замовником про залучення субпідрядників, по-друге, - не встановлено обовязку Замовника запитувати документальне підтвердження наявності у Підрядника основних фондів та / або кількості трудових ресурсів.

Аналіз вищенаведених норм законодавства та положень договорів показує, що Позивач не зобовязаний мати у розпорядженні, та, відповідно, надавати будь-яке документальне підтвердження факту залучення відповідних послуг стороннього трудового ресурсу Підрядником ТОВ «Даммара». Крім цього, Позивач не може нести відповідальність на можливе неналежне відображення своїм контрагентом у податковій звітності інформації про наявні або залучені основні та оборотні засоби чи трудові ресурси.

Також в акті зазначено, що «…До перевірки не надано документів, що підтверджують перебування в.о. керівника ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» ОСОБА_2 у відрядженні… До перевірки не надано попередніх актів, що підтверджують прийняття результатів виконаних робіт начальниками автостанцій «Ізмаїл», «Любашівка», «Кілія», «Балта», «Кодима», «Ананьїв», «АВ Одеса», а підпис на актах форми КБ-2 підтверджує прийняття обєктів виконаних робіт безпосередньо директором ОСОБА_2В.»

Відповідно до п. 2 наказу від 09.10.2014 року, начальники автостанцій уповноважувались здійснити попереднє прийняття робіт, про що складено попередні акти приймання робіт. Так, наприклад, на доведення виконання умов договору № 104/14 від 18 жовтня 2014 року, найменування будівництва та адреса: заміна асфальтового покриття на АС «Любашівка» смт. Любашівка, вул. Привокзальна, 48, позивачем надано попередній акт приймання виконаних будівельних робіт від 24 жовтня 2014 року, при цьому, акт приймання виконаних будівельних робіт (не попередній) на аналогічному обєкті датовано 31 жовтня 2014 року, та підписано в.о. директора ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» ОСОБА_2 з одного боку, та директором ТОВ «Даммара», - з іншого.

Відтак, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що в.о. директора ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» дійсно не відряджався для підписання актів приймання-передачі робіт на обєкти, де вони здійснювались, а підписував їх 31.10.2014 року за місцезнаходженням ПАТ «ОДЕСАВТОТРАНС» на підставі попередніх актів приймання робіт, складних начальниками автостанцій, та переданих факсом або електронною поштою позивачу.

За наслідком виконання договорів про надання послуг № 112/14 від 09.10.2014 року, № 115/14 від 09.10.2014 року, № 117/14 від 10.10.2014 року, складено акти здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) № 01-112/14 від 31.10.2014 року, № 01-115/14 від 26.10.2014 та № 01-117/14 від 31.10.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що приймання виконаних будівельних робіт, за результатами виконання умов договорів № 108/14 від 16.10.2014 року (найменування будівництва та його адреса: заміна асфальтового покриття на АС «Одеса» м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58) та № 120/14 від 10.10.2014 року (найменування будівництва та його адреса: утеплення 2 поверху та 3 поверху на АС «Одеса», м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58), здійснено 31.10.2014 року без складання попередніх актів приймання будівельних робіт. Серед цивільних договорів, укладених з ТОВ «Даммара» впродовж жовтня 2014 року, тільки вищевказані договори про виконання робіт № 108/14 від 16.10.2014 року та № 120/14 від 10.10.2014 року, стосуються обєктів із місцезнаходженням в м. Одесі, - а саме, на території АС Одеса. Відтак, з підстав, викладених відповідачем в акті перевірки, фактичне підписання актів прийому виконаних робіт № 6.108 та № 15.120 від 31.10.2014 року в.о. директора ОСОБА_2, не може ставитися під сумнів, оскільки вказані обєкти знаходяться в м. Одесі, чим і пояснюється відсутність в цьому випадку попередніх актів приймання виконаних робіт.

Таким чином, висновок відповідача, про те, що Виконавцем ТОВ «Даммара» не надавались роботи (послуги) згідно укладених договорів про виконання робіт та про надання послуг, який ґрунтувався, зокрема на відсутності попередніх актів, які підтверджують прийняття результатів виконаних робіт / наданих послуг начальниками автостанцій Ізмаїл», «Любашівка», «Кілія», «Балта», «Кодима», «Ананьїв», «АВ Одеса», спростовується наданими позивачем доказами, - а саме копіями актів приймання-передачі робіт та попередніх актів приймання-передачі робіт за наслідками виконання укладених договорів.

Вказані обставини відображені у запереченні позивача на акт про результати документальної позапланової перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374, отриманому відповідачем 19.05.2015 року. Разом із додатком до заперечень вих. № 6/641-1, отриманих відповідачем 25.05.2015 року, позивачем, надано, зокрема копії попередніх актів прийняття виконаних будівельних робіт. Однак, ці документи не враховані відповідачем під час розгляду заперечень на акт перевірки, а в листі-відповіді, складеному за результатами розгляду заперечень позивача відсутня правова оцінка наданих копій попередніх актів прийняття виконаних будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не наведено та не надано. Зокрема, відповідачем не надано письмових доказів, які послужили підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема, - копії Наказу ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 487 від 03.04.2015 року, направлення № 001005/509 від 03.04.2015 року, направлення № 001004/509 від 03.04.2015 року;

на виконання вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, у звязку з чим висновки відповідача про порушення позивачем: п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), є необґрунтованими та безпідставними.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року № НОМЕР_1 та від 20 серпня 2015 року № НОМЕР_2 прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у звязку з чим вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ОДЕСААВТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 22479374) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 року № НОМЕР_1 та від 20.08.2015 року № НОМЕР_2 задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 25 травня 2015 року № НОМЕР_1 на суму грошового зобовязання 341 928 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція 85 482 грн. 00 коп. скасувати.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20 серпня 2015 року № НОМЕР_2 на суму штрафних (фінансових) санкцій 85 482 грн. 00 коп. скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Публічного акціонерного товариства «ОДЕСААВТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 22479374) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2015 року.

Суддя Я.В. Балан

.