Ухвала суду № 54794662, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/1842/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012

у справі № 2а-7648/09/2270/10 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ)

до Кредитної спілки "Веста" (КС "Веста")

про стягнення 460962,00 грн. в доход державного бюджету,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009, у задоволенні позову ДПІ про стягнення з КС "Веста" грошових коштів у сумі 460 962,00 грн. в доход державного бюджету України, як отриманих без установлених законом підстав, відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ДПІ проведено виїзну планову перевірку КС "Веста" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009, результати якої зафіксовані актом від 15.06.2009 № 5628-0/26293689. У ході вказаної перевірки встановлено, що КС "Веста" в порушення пунктів 1.2, 1.8, 1.9 розділу 11 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.12.2003 № 146 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1225/8546, у період з 07.04.2007 по 16.07.2007 здійснювалась діяльність по залученню внесків (вкладів) членів спілки на депозитні рахунки без отримання відповідної ліцензії.

Основним видом діяльності КС "Веста" є залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки, виконання якої потребує отримання дозвільного документу - ліцензії. З метою здійснення вказаного виду діяльності КС "Веста" отримала ліцензію Серії АА № 771533 від 09.04.2004 із терміном дії з 06.04.2004 по 06.04.2007. У зв'язку із закінченням дії ліцензію Серії АА № 771533 КС "Веста" 06.03.2007 звернулася до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України із заявою про видачу ліцензії. За результатами розгляду заяви КС "Веста" про видачу ліцензії на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України 18.07.2007 видала ліцензію Серії АВ № 319398 від 06.03.2007 на здійснення діяльності у сфері фінансових послуг зі строком дії з 07.07.2007 по 17.07.2010.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 07.04.2007 по 16.07.2007 КС "Веста" здійснювалась діяльність по залученню внесків (вкладів) членів спілки на депозитні рахунки лише по діючих депозитних договорах, укладених до закінчення дії ліцензії, відповідач протягом цього часу в нові правовідносини щодо залучення грошових коштів не вступав, а тому норми законодавства у сфері фінансової і ліцензійної діяльності не порушив.

Залишаючи без змін судове рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції, разом з тим, вказав інші підстави для задоволення позову, зазначивши, що статтею 10 Закону України "Про податкову службу в Україні" визначені функції державних податкових інспекції, зокрема, пунктом 11 цієї статті, передбачено звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав. Водночас, спеціальним законодавством з ліцензування певного виду господарської діяльності (Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; Указ Президента України "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України") уповноваженим органом, який має право притягнути до відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за здійснення діяльності, що потребує ліцензії, за відсутності такої ліцензії, визначено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. Крім того, цим законодавством не передбачено санкції у вигляді стягнення коштів, отриманих внаслідок діяльності на ринках фінансових послуг без ліцензії.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Частиною 4 статті 8 Закону України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 № 2908-III (далі - Закон України № 2908-III) передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлена статтею 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-III (далі - Закон № 1775-III) Втратив чинність згідно із Законом України від 02.03.2015 № 222-УІІІ з 28.06.2015). Згідно з частинами другою - четвертою цієї статті до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України.

Рішення про стягнення штрафів, приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Статтею 239 Господарського кодексу України (далі - ГК) встановлено, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.

Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Норми статті 239 ГК є бланкетними, передбачені ними санкції, зокрема стягнення в доход бюджету прибутку (доходу), отриманого внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, в тому числі і без отримання відповідної ліцензії, застосовуються за правопорушення, склад якого визначений нормою закону.

Правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (далі - Закон № 2664-III).

Відповідно до підпункту 12 части 1 статті 1 Закону № 2664-III регулювання ринків фінансових послуг здійснюється спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади. Таким органом є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка утворена на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 № 292/2003.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-XII) (втратив чинність з 20.11.2012) визначені функції державних податкових інспекції, зокрема, пунктом 11 цієї статті, передбачено звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Наведена правова норма узгоджується з частиною 2 статті 50 та частиною 5 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є процесуальною нормою і не визначає права і обов'язки сторін у матеріальних правовідносинах, як підстави для звернення ДПІ до суду з позовними вимогами, передбаченими цією нормою. За відсутності в національному законодавстві станом на звернення ДПІ з позовом норми, яка б встановлювала санкції за здійснення без ліцензійної діяльності у вигляді стягнення до державного бюджету отриманого від такої діяльності, суд апеляційної інстанції правильно визначив підстави, з яких позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Є.А. Усенко

Судді: О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев