Рішення № 54792876, 29.12.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2015 року Провадження №2/425/1418/15

Справа №425/3861/15-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_1, про стягнення на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованості у розмірі 19505 доларів США 07 центів за кредитним договором № LGP3AU01280162 від 26 грудня 2006 року.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 29 грудня 2015 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не зявились. Представник позивача через канцелярію Рубіжанського міського суду Луганської області подав клопотання, у якому просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі доказів, а у випадку неявки відповідача вказав, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.

У звязку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 25 грудня 2015 року та 29 грудня 2015 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини пятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом ЦПК України) занесена до журналу судового засідання.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У позові, представник позивача вказував на те, що між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким банком були виконані шляхом надання кредиту. А відповідач свої зобов`язання по його поверненню у строки, встановлені договором не виконав. Тому у банка виникло право вимоги до відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування, а також комісії за користування кредитом. А оскільки договором передбачено також і право банка на нарахування та стягнення неустойки за невиконання грошових зобовязань, банк користуючись своїм правом просить стягнути і їх.

На основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

Двадцять шостого грудня 2006 року, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (код ЄДРПОУ: 14360570) уклали кредитний договір № LGP3AU01280162 (а.с.13-14,17,18,20,21).

За вказаним кредитним договором закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк взяв на себе зобов'язання видати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9237 доларів 62 цента США на купівлю автомобіля, а також 2401 долар 78 центів США для сплати страхових платежів у випадках та у порядку передбаченими п.п.2.1.3.,2.2.7. договору зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця а період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, а ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання повернути кредит, сплатити проценти за його користування та комісійні винагороди у строки та порядку, передбаченому цим договором, щомісячним платежем в розмірі 219 доларів 19 центів США, у період з 25 по 30 число кожного місяця, з 26 грудня 2006 року по 26 грудня 2011 року (а.с.13-14).

Взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту на купівлю автомобіля банк виконав у повному обсязі (а.с.15-16), але ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів і комісії у строки та розмірах передбачених договором, не виконує (а.с.8-11).

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 17 липня 2009 року змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК (а.с.18,19).

Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 17 січня 2012 року на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК з ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за кредитним договором № LGP3AU01280162, у розмірі 11498 доларів 63 центи США, що складало еквівалент 91656 гривень яка утворилась станом на 22 липня 2011 року (а.с.7).

Пятнадцятого жовтня 2015 року, публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором № LGP3AU01280162 від 26 грудня 2006 року (а.с.2-3).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільні (зобовязальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобовязанні, отримати достроково виданий кредит, сплату процентів за його користування та комісійну винагороду, а також неустойку з порушення грошових зобов`язань по договору.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України зобовязання можуть виникати з договорів, які стають обовязковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення статті 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою кредитодавця, як другою стороною договору. А користуючись положеннями статті 628 вказаного кодексу, сторони мають право укласти договір, в якому будуть міститись елементи різних договорів (змішаний договір), тоді до відносин сторін у такому договорі, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 26 грудня 2006 року, ОСОБА_1 та закрите акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК уклали кредитний договір, за яким банк взяв на себе зобовязання видати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9237 доларів 62 цента США на купівлю автомобіля, а також 2401 долар 78 центів США для сплати страхових платежів у випадках та у порядку передбаченими п.п.2.1.3.,2.2.7. договору зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця а період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту (а.с.13-14).

Факт виконання банком як кредитодавцем своїх зобовязань із надання кредиту на купівлю автомобіля, підтверджується письмовими доказами (а.с.15-16).

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обовязку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за кредитним договором № LGP3AU01280162 від 26 грудня 2006 року, ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання повернути кредит, сплатити проценти за його використання та комісію у строки та порядку, передбаченому цим договором, щомісячним платежем в розмірі 219 доларів 19 центів США, у період з 25 по 25 число кожного місяця з 26 грудня 2006 року по 26 грудня 2011 року (а.с.13-14).

Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання).

Виходячи з документів наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором (а.с.8-11), ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання належним чином не виконував. У звязку з чим, у нього як позичальника, станом на 01 жовтня 2015 року, утворилась така заборгованість: 6209 долара 10 центів США - заборгованість за кредитом; 8577 доларів 63 цента США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 310 доларів 32 цента США заборгованість за комісіями, 15906 доларів 65 центів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, що разом складає: 31003 долара 70 центів США в тому числі і сума у розмірі 11498 доларів 63 цента США, яка була стягнута рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 17 січня 2012 року, у гривневому еквіваленті (а.с.13-14).

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе грошових зобовязань у вигляді повернення кредиту, сплати процентів та комісій, на підставі кредитного договору від 26 грудня 2012 року, а тому і доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цих зобовязаннях, на отримання від відповідача, як боржника, наданого йому кредиту, сплати процентів та комісій.

Тому, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості в розмірі 19505 долара 07 центів США, як різниці між стягнутою раніше сумою боргу та заборгованістю, що виникла, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому судом враховано, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували наявність усіх обставин, з якими стаття 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» повязує необхідність її застосування.

А правильність стягнення заборгованості з відповідача саме у іноземній валюті, підтверджується висновком Верховного Суду України, наданим у постанові від 24 вересня 2014 року (справа №6-145цс14) та тим фактом, що позивач має відповідну ліцензію (а.с.20).

Зважаючи на викладене, позов публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6228 гривень 94 копійки та витрати, повязані з опублікуванням оголошення про виклик відповідача у розмірі 420 гривень, які понесені позивачем по цій справі на загальну суму 6648 гривень 94 копійки, суд вважає документально підтвердженими (а.с.22,34), вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі.

Отже, керуючись статтями 1-11,15,18,57-64,88,159-197,208,209,212-215,224-233 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № LGP3AU01280162 від 26 грудня 2006 року, яка утворилась станом на 01 жовтня 2015 року, у розмірі 19505 (девятнадцять тисяч пятсот пять) доларів 07 (сім) центів США.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати у розмірі 6648 (шість тисяч шістсот сорок вісім) гривень 94 (девяносто чотири) копійки.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - Д.С. Коваленко