Ухвала суду № 54792531, 29.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3075/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2319/К/15 суддя Костенко В.В.

Категорія № 26 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів:Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

за участю: секретаря Маслової К.В.

представника відповідача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, завданої у звязку з втратою працездатності-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПАТ «ЦГЗК») та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд) про стягнення моральної шкоди, завданої у звязку з втратою працездатності, в якому просила стягнути з кожного відповідача окремо по 243000,00 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що пропрацювала в ВАТ «ЦГЗК», правонаступником є ПАТ «ЦГЗК» в період з 14.11.1990 року по 10.08.2006 року по професії оператором пульта, машиністом конвеєру дробарної фабрики, дозувальником, вивантажувачем пилу фабрики огрудкування. Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини встановлено професійне захворювання за діагнозом: пиловий бронхіт першого ступеня. Емфізема легень першого ступеня.Висновком МСЕК позивачу первинно 15.12.2003 року встановлено 15 % втрати професійної працездатності безстроково, при наступному переогляді в стані здоровя відбулися погіршення 13.01.2015 року встановлено 25 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін. Вказує, що вона втратила здоровя, працездатність, змушена переносить хронічні фізичні болі, тим самим їй завдано моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди з ПАТ «ЦГЗК» залишено без розгляду за заявою представника позивача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, завданої в зв'язку з втратою працездатності 14000,00 (чотирнадцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Судові витрати віднесено на рахунок держави.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Фонду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Фонду посилався на те, що Законом України № 717-V від 23.02.2007 року виключено всі норми, якими передбачалась виплата моральної шкоди, із Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві…». При цьому вважає, що Конституційний суд України, визнаючи конституційними норми Закону України від 23.02.2007 року, зазначив, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду скасовано для всіх застрахованих громадян, незалежно від дати встановлення втрати працездатності. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01.01.2015 року, визначено, що відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не є страховою виплатою, у звязку з чим вважає, що Фонд є неналежним відповідачем. Також представник Фонду вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим, зокрема вважає, що позивачем не доведено в повній мірі факту існування в неї моральних страждань, тоді як, згідно ОСОБА_4 медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоровя від 05.03.2012р., факт завдання моральної шкоди потерпілому до 20.03.2007р. встановлювався МСЕК на підставі медичних документів, які підтверджували наслідки перенесеного стресу. Крім того, на думку представника Фонду, позивачем не вказано перелік змін в її житті та доказів на їх існування. Також в апеляційній скарзі представник Фонду посилався на пропуск позивачем тримісячного строку позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду. Також, представник Фонду посилався на те, що вказану справу слід розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки Фонд та його робочі органи на місцях є субєктом владних повноважень, тобто органом державної влади, оскільки здійснює владні управлінські функції. Крім того, на думку представника Фонду, позовна заява не відповідає вимогам 119 ЦПК України, оскільки позивачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода та якими доказами це підтверджується. Поміж тим, представник відповідача вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди завищений і такий, що не відповідає вимогам розумності та справедливості.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Фонду ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 14.11.1990 року по 10.08.2006 року працювала на посадах оператора пульта, машиніста конвеєру дробарної фабрики, дозувальником та вивантажувачем пилу фабрики огрудкування на ПАТ «ЦГЗК»(а.с. 9-11)

ОСОБА_5 про розслідування професійного захворювання за формою П-4 № 8 від 07 листопада 2003 року, виявлено, що ОСОБА_3 протягом 13 років 10 місяців працювала під впливом шкідливих чинників, супроводжуючих технологічний процес (аерозолів пилу з вмістом кремнію, діоксиду), внаслідок чого виникло професійне захворювання у вигляді пилового бронхіту першого ступеня, емфіземи легень першого ступеня та ДП першого-другого ступеня (а.с. 12).

Висновком МСЕК від 15.12.2003 року позивачу первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності з 15 грудня 2003 року безстроково (а.с. 13).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. ст. 21, 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності, в редакції, що діяла на час встановлення ОСОБА_3 втрати професійної працездатності, яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту її спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з втратою професійної працездатності встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та неврахування судом обовязку встановлення цього факту МСЕК є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з грудня 2003 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.

До того ж ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 р.).

Доводи Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки Законом України № 717-V від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачається виплата моральної шкоди - виключено і Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року визнав ці зміни конституційними, а тому Фонд є неналежним відповідачем, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки на час спричинення ушкодження здоровя ОСОБА_3О, норми вищевказаного Закону, в частині відшкодування моральної шкоди були чинними.

Не може погодитись, колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, у звязку з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01.01.2015 року.

Так, згідно із ч. 8 ст. 36 цього Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ОСОБА_5 зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 2 п. 11.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.

Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року №229-IV, КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі № 6-26цс12.

Крім того, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони помякшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

ОСОБА_5 ж висновків Конституційного Суду України, викладених в пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), положення частини першої статті 58 Конституції України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що "вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

Оскільки, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у грудні 2003 року, відшкодування шкоди має бути здійснено на підставі чинного на той час законодавства, а саме на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності, в редакції станом на грудень 2003 року, за умовами якого обовязок по відшкодуванню заподіяної працівникові моральної шкоди, отриманої внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з позовною заявою, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Безпідставними є й доводи відповідача щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розгляд справ з відшкодування моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому вона задоволенню не підлягає, як необґрунтована.

Необґрунтованими вважає колегія суддів доводи апеляційної скарги відповідача щодо розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахування розяснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час її роботи на ПАТ «ЦГЗК» у шкідливих умовах протягом тривалого часу, що стало причиною її професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності у розмірі 15% безстроково та тривале лікування у медичних закладах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: