Рішення № 54792523, 28.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3207/15-ц 22-ц/774/2350/К/15

Справа 214/3207/15-ц Головуючий в суді першої Провадження № 22ц/774/2350/К/15 інстанції - ОСОБА_1

Категорія № 33 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем Горбачевською І.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розіапеляційну скаргуОСОБА_4 нарішенняСаксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2015 року посправіза позовом ОСОБА_4 до Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 23 жовтня 2003 року прокурором Покровського району Дніпропетровської області відносно нього порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченогоч. 2 ст. 368 КК України, обрана міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд, накладено арешт на його майно.03 листопада 2003 року позивача звільнено з органів Внутрішніх справ. Вказану кримінальну справу направлено Межівським районним судом Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування, яким доказів вини позивача у вчиненні кримінальних злочинів не добуто. Постановою слідчого Межівської районної прокуратури Дніпропетровської області від 24 грудня 2004 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 213 КПК України за недостатністю доказів.У звязку з незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури та суду, перебуванням під слідством впродовж 1 року та 2 місяців, незаконним застосуванням відносно нього запобіжного заходу - підписки про невиїзд, позивач просив суд стягнути з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2015 року

Позов ОСОБА_4. задоволено частково. Стягнуто з ДержавноїКазначейськоїслужбиУкраїни за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь моральну шкоду у розмірі 19292,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при визначені розміру стягнутої з відповідача на його користь моральної шкоди, судом невраховано характер незаконного притягнення позивача в якості обвинуваченого впродовж 1 року і 2 місяців, застосуванням відносно нього запобіжного заходу - підписки про невиїзд, проведення незаконних обшуків та арешту майна, звільнення зі служби в ОВС й виниклі у звязку з цим наслідки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 08 липня 1992 року служив в органах внутрішніх справ безперервно 11 років 04 місяці 25 днів (а.с. 5).

Наказом УМВС України в Дніпропетровській області № 152 о/с від 03 листопада 2003 року ОСОБА_4 звільнений в запас Збройних Сил по п. 66 (за дискредитацію) (а.с. 6) на підставі наказу УМВС України в Дніпропетровській області від 14 жовтня 2003 року № 682 (а.с. 7-8).

Постановою прокурора Покровського району від 28 січня 2004 року ОСОБА_4 притягнуто в якості обвинуваченого у кримінальній справі та предявлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368КК України (а.с. 9-10), відносно нього обрано запобіжний захід- підписку про невиїзд та накладено арешт на все майно.

Постановою слідчого Межівської районної прокуратури Дніпропетровської області від 24 грудня 2004 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 213 КПК України за недостатністю доказів (а.с. 19-21), а постановою від 25 грудня 2004 року знято арешт з належного йому майна (а.с. 11).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2005 року ОСОБА_4 поновлено на службу в органи Внутрішніх справ України на посаду начальника відділення ДАІ Покровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області та стягнуто на його користь кошти в рахунок відшкодування втраченого заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 16-18), на підставі рішення суду 11 липня 2005 року видано виконавчі листи (а.с. 13, 14).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 підданий кримінальному переслідуванню впродовж 1 року 2 місяців, під час якого притягався в якості обвинуваченого по кримінальній справі, відносно нього обиралась міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи на його користь 19292 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що незаконними діями органів досудового слідства порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість, закріплене вст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завдано моральної шкоди, що виявилась в душевних стражданнях, які зазнав позивач в зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під підпискою про невиїзд, пов'язаними з цим обмеженнями в його житті, в порушенні нормального та звичного способу життя, в порушені і розриві деяких його соціальних зв'язків, в пригніченому стані, почутті приниження, відчаю і страху, що не могло не відбитись на його психологічному стані.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимогст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За ч. 1ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно з ч. 1ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок його незаконного засудження, незаконного притягнення, як обвинуваченого, а згідно із вимогами ст. 3 цього ж Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно із вимогами ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Відповідно до ч.1 ст.1 цього Закону відшкодування моральної шкоди

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на положенняст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості.

Встановивши, що постановою слідчого Межівської районної прокуратури Дніпропетровської області від 24 грудня 2004 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 213 КПК України за недостатністю доказів, передбаченого скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, взявши до уваги, що позивач перебував під судом та слідством на протязі 14 місяців та що до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позову.

Однак, визначаючи розмір належної позивачу компенсації за спричинену йому моральну шкоду, суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких законом встановлено лише мінімальній розмір відшкодування моральної шкоди, а реальна компенсація моральної шкоди має визначатись судом з

урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, а також засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи рішення у справі та визначаючи компенсацію моральної шкоди у мінімальному розмірі, що визначений шляхом множення 14 місяців перебування під слідством на встановлений законом на день розгляду справи мінімальний розмір заробітної плати (1378грн.), суд першої інстанції не врахував, що внаслідок незаконного обвинувачення позивача у скоєнні кримінального правопорушення, його було незаконно звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію (а.с. 6), проте рішення суду про поновлення позивача на посаді, яку він займав до звільнення (а.с. 16 18), не виконано до теперішнього часу, про що свідчить трудова книжка ОСОБА_4 БТ-П № 3900285, оглянута колегією суддів під час перегляду справи за апеляційною скаргою.

На думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин справи та обсягу заподіяної шкоди, приймаючи до уваги глибину та тривалість моральних страждань позивача, який, згідно з його поясненнями, згодом втратив інтерес у поновленні його на попередній службі та працював в інших установах, а також виходячи із засад розумності і справедливості, належною коменсацією моральної шкоди позивачу має бути сума 35000гр., у звязку з чим рішення суду в частині розміру моральної шкоди підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Віповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду в іншій частині не оскаржується, колегія суддів не вдається в обговорення цієї частини судового рішення.

Керуючись ст. 303, 307 ст.309 ч.1 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

РішенняСаксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2015 року в частинірозміру моральної шкоди, стягнутої з ДержавноїКазначейськоїслужбиУкраїни за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4, змінити, збільшивши його з 19292,00 (дев`ятнадцяти тисяч двохсот дев`яносто двох) грн. до 35000,00 (тридцяти п`яти тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

ОСОБА_5