Рішення № 54792011, 29.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/8862/15-ц Провадження № 22-ц/773/1901/15 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар Концевич Я.О.,

з участю пр-ка відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційними скаргами позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та відповідача ОСОБА_2, поданою від її імені представником ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між банком та ОСОБА_2 кредитного договору б/н від 12.12.2007 року останній було надано кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за його користування у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею і банком договір.

Під час дії договору кредитний ліміт змінювався.

У порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору ОСОБА_2 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 30.09.2013 року виникла заборгованість, яка становить 21752,57 грн., з яких 6472,11 грн. ? заборгованість за кредитом, 10467,71 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 3300,72 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1012,03 грн. штраф (процентна складова).

Враховуючи наведене, банк просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 9772,83 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 12.12.2007року, з яких заборгованість за кредитом 6472,11 грн., нарахована комісія 64,72 грн., прострочена комісія 3236 та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,40 грн..

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить змінити це рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В апеляційній скарзі представник відповідача від її імені, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

У судовому засіданні представник відповідача подану ним апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити, апеляційну скаргу позивача заперечив та просить її відхилити.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення частково, а рішення суду в частині відмови у стягнення заборгованості по процентах підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до стягнення з відповідача підлягає лише заборгованість по кредиту та комісії і простроченій комісії. Вимоги про стягнення штрафних санкцій, які перевищують строки спеціальної позовної давності до задоволення не підлягають у звязку із поданням заяви відповідача про застосування позовної давності.

Разом з тим, відмовляючи у позовних вимогах про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.214, 215 ЦПК України мотивів для такої відмови у судовому рішенні не навів.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 12 грудня 2007 року сторонами було укладено договір шляхом написання заяви відповідачем, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку і Правилами користування платіжною карткою складає між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг (а.с.9-16).

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із базовою процентною ставкою 3% в місяць із розрахунку 360 днів у році із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Встановлено проценти та комісію за несвоєчасне виконання зобовязань за договором. Також встановлено право банку в будь-який момент збільшити, зменшити чи анулювати кредитний ліміт.

Із довідки позивача вбачається, що кредитний ліміт відповідачу по даному кредитному договору 08.01.2008 року був збільшений до 7000 грн., 06.07.2009 року був зменшений до 6500 грн., а 08.07.2009 року був зменшений до 6480 грн. (а.с.72).

ОСОБА_2 належнм чином не виконала своїх зобовязань за вказаним договором, внаслідок чого у неї перед банком станом на 30.09.2013 року виникла заборгованість у розмірі 21752,57 грн., з яких 6472,11 грн. ? заборгованість за кредитом, 10467,71 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 3300,72 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1012,03 грн. штраф (процентна складова), яка підтверджується відповідним розрахунком позивача та випискою по рахунку (а.с.6-8, 66-69).

Сторонами судове рішення в частині відмови в позові про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Покликання відповідача та її представника на пропуск позивачем строку звернення в суд з позовом з тих підстав, що останній платіж відповідачем здійснено у червні 2009 року не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно відповідач здійснила останній платіж у червні 2009 року, що стверджується і випискою по рахунку і розрахунком заборгованості.

В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі представник відповідача просив застосувати строк позовної давності до усіх позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.1.1. Умов та правил надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

Відповідно до заяви від 12.12.2007 року, яка є невідємною частиною договору, укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 відповідачу видано картку № 4149605370195174, термін дії якої закінчився у грудні 2011 року (а.с.9-зворот, 70, 71).

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 26 листопада 2013 року (а.с.2), тобто в межах строків позовної давності.

Покликання представника відповідача на те, що відповідачем загублена кредитна картка не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору обовязок поновити картку після її втрати покладено саме на позичальника.

Покликання представника відповідача на необхідність відмови в позові про стягнення кредиту та комісії не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору не визначалися щомісячні платежі з конкретизацію сум, які мають бути сплачені позичальником.

Довідкою про умови кредитування (а.с.10) визначено лише мінімальний процентний відсоток від загальної суми заборгованості для погашення кредиту, тобто щомісячно нараховувалися лише проценти за користування кредитом та за прострочений кредит, як це визначено умовами договору.

Враховуючи наведене, заява відповідача про застосування позовної давності підлягає до задоволення по вимогах про стягнення заборгованості лише по процентах.

Відповідно не заслуговують на увагу покликання позивача про те, що відповідачем 20 травня 2015 року підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої термін позовної давності встановлено тривалістю 50 років, оскільки така анкета підписана майже через два роки після звернення із даним позовом в суд і не може поширюватися на ті правовідносини, які виникли до її підписання.

Із розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що з листопада 2010 року по вересень 2013 року включно заборгованість відповідача перед банком по процентах за користування кредитом та за прострочений кредит (за мінусом списання процентів за прострочений кредит) становить 6504 грн. 48 коп. ((206,85+6498,26)-200,63), які і підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки суд першої інстанції дійшов до своїх висновків про відмову в стягненні заборгованості по процентах з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення.

В звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача понесені ним судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 166 грн. 14 коп. пропорційно до задоволених вимог (62%).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, подану від її імені представником ОСОБА_1, відхилити.

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року в даній справі в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 6504 грн. 48 коп. (шість тисяч пятсот чотири грн. 48 коп.) заборгованість по процентах за користування кредитом б/н від 12.12.2007 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 166 грн. 14 коп. (сто шістдесят шість грн. 14 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді