Рішення № 54789494, 25.12.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Стр. 1 із 6

Справа №303/3096/15-ц

2/303/1841/15

Номер рядка стат. звіту - 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді Камінського С.Е.

при секретарі Федорці В.В.

за участю: представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до Мукачівського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № KF 50851 від 16.07.2008 року в сумі 16440 доларів США 36 центів, що за курсом 22,118662 грн. НБУ станом на 19.05.2015 р. складає 363638,77 грн. та судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 липня 2008 року між ПАТ ВіЕс Банк (правонаступник ВАТ Електрон Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KF 50851 з додатками та доповненнями, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 57000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 14.07.2023 року під 13,50 % річних. Позивачем умови кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1665_3 від 16.07.2008 р. Згідно п. 5.3.1. кредитного договору банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суму боргу на підставі наказу на примусову сплату боргового зобовязання, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобовязань за кредитним договором від поручителя (гаранта). В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № KF 50851 від 16.07.2008 року з ОСОБА_4 було укладено договір поруки № РО 94836 від 16.07.2008 року згідно з умовами якого ОСОБА_4 є поручителем по зобовязаннях ОСОБА_2 Згідно п. 1.3. договору поруки № РО 94836 від 16.07.2008 року у випадку порушення боржником своїх зобовязань перед кредитором за кредитним договором № KF 50851 від 16.07.2008 року боржник і поручитель згідно цього договору відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У звязку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору виникла заборгованість у загальній сумі 16440,36 доларів США, що за курсом 22,118662 грн. НБУ станом на 19.05.2015 р. дорівнює 363638,77 грн. з яких: 15552,58 доларів США, що

Стр. 2 із 6

дорівнює 344002,26 грн. заборгованість по кредиту; 882,78 доларів США, що дорівнює 19525,91 грн. заборгованість по відсотках; та 5,00 доларів США, що дорівнює 110,59 грн. пеня, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору.

Зустрічний позов обгрунтовує і мотивує тим, що Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які розроблені у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. У даних Правилах вказані обовязкові умови із числа інших обовязкових умов договору, на які міститься посилання в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту. При укладенні кредитного договору позичальник не був ознайомлений з усіма умовами кредитування, що пропонуються банком, в обсязі і в порядку, що передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». У змісті кредитного договору відсутні встановлені законодавством обовязкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме:

- всупереч вимогам п.3.1 Правил та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобовязань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо;

- всупереч вимогам п.3.2 Правил та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитний договір і зокрема, графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі щомісяця, щокварталу, тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил;

- всупереч вимогам п.3.3 Правил та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобовязань споживача, які повязані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значенні та грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використанням наведеної в Постанові Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за сукупні послуги, повязані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Вважає, що відповідач за зустрічним позовом скористався тим, що позивачу обєктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитного послуг, а відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 закону «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах. Крім того, умови кредитного договору не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови договору є несправедливими, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача: п. 10.1 договору для позичальника пені у розмірі 0,5 % від несвоєчасної суми прострочки за кожен день прострочення кредиту ; п. 10.2 договору для

Стр. 3 із 6

позичальника штрафу у розмірі несплаченого страхового платежу. У той же час, для банку відповідальність договором не передбачена.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, з підстав і мотивів, вказаних в позовній заяві, просив суд їх задоволити. Зустрічний позов не визнав, просив застосувати наслідки позовної давності і на цій підставі відмовити у позові.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнав, заперечив проти його задоволення, пояснив, що представником позивача не доведено належними доказами факт видачі кредиту, зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «ВіЕс Банк», підтримав та пояснив, що банк увів у оману ОСОБА_2, встановивши несправедливі умови надання їй кредиту, спонукав її сплачувати за послуги, які не надавалися. Також уточнив, що у зустрічній позовній заяві допущено опечатки, зокрема при посиланні на пункти 10.1 та 10.2 кредитного договору, мається на увазі пункти 6.1, 6.2 договору.

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не зявився повторно, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі докази у справі, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ч.2, 3 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом ; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору 16.07.2008 року), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно вимог ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій

Стр. 4 із 6

формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Відповідно до вимог ч.4 ст.11 вказаного Закону, договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача ;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

У відповідності до ч.6 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

У судовому засідання належними та допустимими доказами встановлено, що 16 липня 2008 року між ПАТ ВіЕс Банк, який є правонаступником ВАТ Електрон Банк, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KF 50851 з додатками та доповненнями, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 57000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 14.07.2023 року під 13,50 % річних. Позивачем умови кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1665_3 від 16.07.2008 р. Згідно п. 5.3.1. кредитного договору банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суму боргу на підставі наказу на примусову сплату боргового зобовязання, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобовязань за кредитним договором від поручителя (гаранта).

В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № KF 50851 від 16.07.2008 року з ОСОБА_4 було укладено договір поруки № РО 94836 від 16.07.2008 року згідно з умовами якого ОСОБА_4 є поручителем за зобовязаннями ОСОБА_2 Згідно п. 1.3. договору поруки № РО 94836 від 16.07.2008 року поручитель у випадку порушення боржником своїх зобовязань перед кредитором за кредитним договором № KF 50851 від 16.07.2008 року боржник і поручитель згідно цього договору відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У звязку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору у неї виникла заборгованість перед банком у загальній сумі 16440,36 доларів США, що за курсом 22,118662 грн. НБУ станом на 19.05.2015 року становить 363638,77 грн. з яких: 15552,58 доларів США, що дорівнює 344002,26 грн. заборгованість по кредиту; 882,78 доларів США, що дорівнює 19525,91 грн. заборгованість по відсотках; та 5,00 доларів США, що дорівнює 110,59 грн. пеня, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Стр. 5 із 6

При одержанні кредиту ОСОБА_2 була ознайомлена з усіма умовами кредитування. Зокрема ці умови містяться у кредитному договорі № KF 50851 від 16.07.2008 року, додатку № 1 до кредитного договору про графік погашення кредиту, додатку № 2 до кредитного договору про розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту, одже її права, як споживача, не були порушені.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З врахуванням всіх наведених обставин суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту є обгрунтованим, доведеним, тому його необхідно задоволити.

У судовому засіданні представником позивача за зустрічним позовом не доведено належними доказами, що при укладенні кредитного договору № KF 50851 від 16 липня 2008 року між ВАТ Електрон Банк, правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк, та ОСОБА_2 з боку банку було допущено порушення вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законодавчих актів по відношенню до ОСОБА_2, зокрема уведення її в оману при укладанні цього договору. Крім цього, вона не скористалася своїм, визначеним у ч.6 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», правом відкликати свою згоду на укладення кредитного договору.

Оскільки право позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не було порушено, відповідно і не вбачається підстав для застосування наслідків, передбачених ст.267 ЦК України (сплив позовної давності).

Тому в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити по суті позовних вимог за їх недоведеністю.

У відповідності вимог до ст.88 ЦПК України, судові витрати (сплачений судовий збір) за первісним позовом необхідно стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь позивача. Судові витрати за зустрічним позовом необхідно віднести за рахунок позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 533, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 60, 209-210, 212-218, 223 ЦПК України, суд

Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІДН НОМЕР_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м.Львова, МФО 325213, ЄДРПОУ 19358632) заборгованість за кредитним договором № KF 50851 від 16.07.2008 року в сумі 16440 (шістнадцять тисяч чотириста сорок) доларів США 36 центів та судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 3636 (три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 39 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору № KF 50851 від 16.07.2008 року відмовити.

Сплачений судовий збір за зустрічним позовом віднести за рахунок позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його

Стр. 6 із 6

проголошення. Особи, які брали учать у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий С.Е. Камінський