Постанова № 54788717, 28.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 грудня 2015 р. Справа № 820/11733/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зняти арешт з його майна, в тому числі автомобіля ЗАЗ "Daewoo-Sens", 2004 року, д.н. НОМЕР_1 та припинити його розшук.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в рамках зведеного виконавчого провадження № 29273280, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна боржника. В подальшому, стягувачем до виконавчої служби було подано заяву про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, про що державним виконавцем було постановлено відповідну постанову. Однак, 07.11.2015 року працівниками поліції було безпідставно вилучено та постановлено на штрафну площадку належний йому автомобіль ЗАЗ "Daewoo-Sens", 2004р., АХ 3195 КХ.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував посилаючись на надані до суду заперечення та зазначив, що на даний час у відділу відсутні законні підстави для зняття арешту з майна позивача та скасування інших заходів примусового виконання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 6 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Відтак, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 5 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконавче провадження підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2011 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 27825852 про примусове виконання вимоги УПФУ в Московському районі м. Харкова № 154 від 07.06.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 1908,51 грн. та № 27813167 про примусове виконання вимоги УПФУ в Московському районі м. Харкова № ф5049у від 10.05.2011 року про стягнення с ОСОБА_1 на користь держави заборгованості в розмірі 1732,80 грн..

Також, 12.03.2012 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31642825 про примусове виконання рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова № 1065 від 07.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 189,32 грн., № 31642841 про примусове виконання рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова № 1297 від 17.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 288,74 грн., № 31642856 про примусове виконання рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова № 1636 від 28.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 237,33 грн.

В подальшому, 23.12.2012 року державним виконавцем вищезазначені виконавчі провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження та присвоєно єдиний номер №29273280.

Також, державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33115525 від 19.06.2012 року про примусове виконання вимоги УПФУ в Московському районі м. Харкова № ф564-2 від 26.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 405,61 грн. Зазначене виконавче провадження 27.06.2012 року було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 29273280.

Судом встановлено, що під час проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 29273280 з органів ДАІ МВС України отримано інформацію, що за боржником ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб ЗАЗ "Daewoo-Sens", 2004р., АХ 3195 КХ, у зв'язку з чим державним виконавцем 11.07.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна боржника, яка направлена до виконання до УДАІ ГУМВС України в Харківській області.

У зв'язку з тим, що відповідачем також було отримано інформацію з ОСОБА_3 України в Харківській області про місце реєстрації боржника, а саме: м. Харків, пр. Л. Свободи, б. 50, що відноситься до юрисдикції Дзержинського ВДВС ХМУ, на підставі п. 10. ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень та 26.06.2013 року виконавчі провадження разом з додатками були направлені за належністю до Дзержинського ВДВС ХМУЮ.

В ході розгляду справи представник відповідача зазначив, що оскільки виконавче провадження завершено на підставі до п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження", а зазначена норма регламентує направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, то арешт і розшук транспортного засобу не припиняється.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресата із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У судовому засіданні позивач пояснив, що не отримував постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 27813167, ВП № 27825852, ВП №31642825, ВП № 31642841, ВП № 31642856, ВП № 33115525, а в ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів отримання позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження; не надано поштове повідомлення про вручення боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження, що мала бути надіслана рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі; не надано також і конверт із постановою про відкриття виконавчого провадження, який мав би повернутися до Московського відділу ДВС у разі невручення поштового відправлення боржникові.

Суд звертає увагу, що процесуальний порядок вжиття примусових заходів виконання рішення, таких як звернення стягнення на майно боржника, на заробітну плату (заробіток, доходи, пенсію, стипендію), порядок вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, застосування інших заходів, передбачених рішенням, за яким боржник зобов'язаний особисто виконати певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" та застосовується лише у випадках якщо у встановлений строк для добровільного виконання рішення боржником таке рішення виконано не було. З цього моменту відповідач набуває право на невідкладне примусове виконання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанов державного виконавця Дзержинського ВДВС від 19.11.2013 року, виконавчі документи були повернуті стягувачу без подальшого виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме щодо примусового виконання рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова № 1297 від 17.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 288,74 грн., рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова № 1636 від 28.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 237,33 грн., вимоги УПФУ в Московському районі м. Харкова № ф5049 від 10.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 1732,80 грн., рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова № 1065 від 07.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 189,32 грн., вимоги УПФУ в Московському районі м. Харкова № ф-154 від 07.06.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 1908,51 грн. та вимоги УПФУ в Московському районі м. Харкова № ф-564-2 від 07.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість в розмірі 405,61 грн.

В судовому засіданні позивач пояснив, що 07.11.2015 року працівниками поліції було вилучено та переміщено на штрафну площадку належний йому на праві власності автомобіль ЗАЗ "Daewoo-Sens", 2004р., АХ 3195 КХ, про що було складено відповідний акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 07.11.2015 року о 22:00 год. у присутності свідків.

На заяву ОСОБА_1 від 11.11.2015 року до Московського ВДВС ХМУЮ про зняття арешту та розшуку майна, яке було накладене в ході проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні № 29273280, було надано відповідь від 13.11.2015 року № 10-30/ДВ-21 про відсутність законних підстав для зняття арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано до суду докази того, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 27813167, ВП № 27825852, ВП №31642825, ВП № 31642841, ВП № 31642856, ВП № 33115525, були надіслані на адресу боржника з дотриманням вимог ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" суд вважає, що позивач був позбавлений можливості добровільно виконати рішення, а відтак постанова про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна від 11.07.07.2012 року підлягають скасуванню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 30.11.2015 року, у ОСОБА_1 відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем, а саме шляхом скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 11.07.2012 по зведеному виконавчому провадженню ЗВП 29273280.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про зняття арешту з майна - задовольнити частково.

Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 11.07.2012 по зведеному виконавчому провадженню ЗВП 29273280.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (61204, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачену суму судового збору в розмірі 485 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст складено 31 грудня 2015 року.

Суддя Мельников Р.В.