Вирок № 54788099, 31.12.2015, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/667/15-к

Провадження № 1-кп/603/70/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2015 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

за участю секретаря судового засідання Осиф Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська Тернопільської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210140000286 від 28 грудня 2013 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм на приватному підприємстві «Інвестцентр», освіти професійно-технічної, одруженого, не судимого,-

у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Левчука А.О.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 Злочин вчинено за таких обставин.

24 грудня 2013 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 рухався по автодорозі «Монастириська-Підлісне» у напрямку з с. Високе в сторону с. Горожанка Монастириського району Тернопільської області.

Під час руху на 16 км + 720м автодороги «Монастириська-Підлісне», що між селами Високе Горожанка Монастириського району Тернопільської області, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 "б" і 12.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, а саме те, що дорога мала ухил, заокруглення та місцями нерівності дорожнього полотна, хоча був попереджений дорожніми знаками 1.7 «Крутий спуск» та 1.1. «Небезпечний поворот праворуч», які встановлено та діяли на ділянці дороги в його напрямку, що призвело до заносу автомобіля і втрати ним керованості з наступним виїздом на ліве узбіччя та наїздом на насип гравію та перекидання автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, які призвели до перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії хребта і спинного мозку Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з 25 грудня 2013 року по 13 лютого 2014 року. Дані тілесні ушкодження супроводжувалися проявами шоку тяжкого ступеня та за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення вищевказаних приписів Правил дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_1, перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, зазначених в обвинувальному акті, не визнав та пояснив, що 24 грудня 2013 року біля 22 години він рухаючись на автомобілі НОМЕР_2 у селі Високе зупинився й запитав двох пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 чи вони не бачили його собаки, після чого запропонував їм проїхати до села Горожанка, на що вони погодилися. На переднє пасажирське сидіння сів потерпілий ОСОБА_2, а на заднє пасажирське сидіння сів свідок ОСОБА_4. Рухаючись зі швидкістю до 60 км/год, на ділянці дороги між селами Високе Горожанка Монастириського району Тернопільської області ліве переднє колесо автомобіля потрапило у вибоїну, внаслідок чого пошкодилося, через що автомобіль знесло на узбіччя, він втратив керованість автомобілем і автомобіль перекинувся. Гадає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є некерованість автомобіля після пошкодження колеса.

Вважає себе невинуватим, оскільки не мав обєктивної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Органи Державтоінспекції про факт вчинення ДТП не повідомляв, оскільки потерпілий цього не вимагав. Після ДТП перемістив свій автомобіль по місцю знаходження домогосподарства за адресою с. Горожанка Монастириського району. Карету швидкої допомоги для потерпілого не викликав, оскільки не вважав це за необхідне. Потерпілому під час його госпіталізації відшкодував витрати на лікування у розмірі 20000 грн. Просить його виправдати.

Не зважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 24 грудня 2013 року ввечері він разом із своїм товаришем ОСОБА_4 йшли дорогою в селі Високе у напрямку села Горожанка. Було темно, сиро й примерзало. Близько 21 год. біля них зупинився автомобіль Опель, за кермом якого перебував обвинувачений ОСОБА_1 й повідомив, що шукає загублену собаку й запропонував їм проїхати до села Горожанка, на що вони погодилися. Після чого, він сів на переднє пасажирське сидіння, а на заднє пасажирське сидіння сів ОСОБА_4 Дорожнє покриття у напрямку села Горожанка перебувало в незадовільному стані. За селом обвинувачений почав збільшувати швидкість руху, на що він та ОСОБА_4 йому неодноразово робили зауваження, проте обвинувачений відказував їм не хвилюватися.

Під час руху на повороті, автомобіль "знесло" ліворуч з наступним виїздом автомобіля за межі проїзної частини дороги та наїзду на насип гравію, що знаходився на узбіччі для оброблення дорожнього полотна при ожеледі, внаслідок чого автомобіль перекинувся, під час перекидання відчув удар і втратив свідомість. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отримав значні тілесні ушкодження. Після того як прийшов до тями відчував біль, зателефонував до свого товариша ОСОБА_5 щоб той приїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди. Зазначив, що жодних перешкод для руху на проїзній частині дороги не бачив. На думку потерпілого, причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що водій автомобіля ОСОБА_1 швидко їхав та не слідкував за дорожньою обстановкою і як наслідок, не впорався з керуванням. З якою конкретно швидкістю руху їхав обвинувачений, потерпілий повідомити не зміг, оскільки за приладом для вимірювання швидкості руху транспортного засобу не спостерігав.

Потерпілий вказав, що під час перебування в лікарні, обвинувачений ОСОБА_6 надав йому 20000 грн. на лікування.

Показання свідка ОСОБА_4 свідчать про те, що він, 24 грудня 2013 року близько 21 год. разом із потерпілим ОСОБА_2 погодилися на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_1 поїхати з ним у село Горожанка на його автомобілі Опель. Після чого, він сів на заднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_2 на переднє. Того вечора снігу не було, однак було сиро й примерзало. За селом водій ОСОБА_1 почав збільшувати швидкість руху, однак враховуючи незадовільне дорожнє покриття на цій ділянці дороги й погану видимість та ожеледу, він разом із потерпілим ОСОБА_2 почали просити обвинуваченого ОСОБА_1 зменшити швидкість руху, однак він залишив це поза увагою і запевнив, щоб ті не хвилювалися. Однак наближаючись до повороту праворуч на ділянці дороги між селами Високе Горожанка автомобіль знесло на узбіччя, після чого він наїхав на насип гравію, і як наслідок призвело до перекидання автомобіля. Під час перекидання відчув удар і втратив свідомість. Прийшовши до тями вийшов з машини і побачив лежачих неподалік автомобіля потерпілого ОСОБА_2 та водія ОСОБА_1 Автомобіль був пошкоджений, однак стояв на колесах за межами проїзної частини дороги на узбіччі. Пізніше приїхав їх товариш ОСОБА_5 на автомобілі «Урал» та відвіз їх із ОСОБА_2 додому. Вранці від матері ОСОБА_2 дізнався, що той знаходиться в лікарні. З якою конкретно швидкістю руху їхав обвинувачений, свідок не повідомив, оскільки за приладом для вимірювання швидкості руху транспортного засобу не спостерігав.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 24 грудня 2013 року пізно ввечері до нього зателефонував його товариш ОСОБА_5Б та повідомив, що необхідна його допомога, оскільки їх знайомий ОСОБА_2 між селами Високе та Горожанка попав у дорожньо-транспортну пригоду і потребує допомоги. Близько 22 год. він разом ОСОБА_5 автомобілем «Урал» приїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди й побачили пошкоджений автомобіль Опель, колеса якого були вивернуті. ОСОБА_1 та ОСОБА_2І стояли поряд із автомобілем. Водій ОСОБА_1 повідомив, що швидку карету викликати не потрібно, оскільки його брат лікар й він може оглянути й надати медичну допомогу. Пізніше ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля «Урал» й відвіз ОСОБА_2 та ОСОБА_4 додому, після чого повернувся й за допомогою троса витягнув із кювета пошкоджений автомобіль ОСОБА_1 й на прохання останнього залишив автомобіль біля дорожнього покриття. Свідок також вказав, що дорожнє покриття перебувало в незадовільному стані на узбіччях були насипи з гравію. Того вечора була ожеледь та мряка.

Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні показав, що біля 22 год. до нього зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що необхідна його допомога, оскільки між селами Високе та Горожанка він разом із своїм товаришем, які були пасажирами в автомобілі потрапили в дорожньо-транспортну пригоду і потребують допомоги. Після чого він зателефонував до свого товариша ОСОБА_7 та попросив щоб той узяв автомобіль «Урал» та поїхав разом із ним на місце дорожньо-транспортної пригоди. Коли вони приїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди, то побачили пошкоджений автомобіль Опель. Пізніше він сів за кермо автомобіля «Урал» й відвіз ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які мали тілесні ушкодження, додому. Після чого повернувся і на прохання ОСОБА_1 за допомогою троса витягнув із кювета пошкоджений автомобіль й залишив його біля дорожнього покриття. Свідок також вказав, що дорожнє покриття, на ділянці дороги де сталася дорожньо-транспортна пригода, перебувало в незадовільному стані, мали місце вибоїни, на узбіччях були насипи гравію. Того вечора була ожеледь та мряка, видимість погана, щоб безпечно подолати даний відрізок дороги рухатись автомобілем необхідно було зі швидкістю близько 30 км/год.

Крім того, в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8 , який суду надав покази про те, що він працює на посаді шляхового майстра Філії «Бучацький райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» й оглядав ділянку дороги на якій сталася дорожньо-транспортна пригода. Зазначив, що стан дороги між селами Високе та Горожанка в 2013 році був незадовільний. На ділянці дороги були дорожні знаки «Крутий спуск», «Небезпечний поворот праворуч» і «Слизька дорога», щодо наявності дорожнього знака «Поворот» не пригадує. Повідомив, щоб безпечно подолати даний відрізок дороги необхідно рухатись автомобілем зі швидкістю до 60 км/год. Дана дорога не освітлювалася, покриття дороги чорно-щебеневе

Окрім показань свідків вина ОСОБА_1 також підтверджується наступними дослідженими судом доказами.

- протоколом огляду місця події від 28 грудня 2013 року з план-схемою і таблицею ілюстрацій до протоколу, з яких вбачається, що оглянута ділянка дороги де відбулася дорожньо-транспортна пригода, зокрема 16 км + 720 м. автомобільної дороги «Монастириська Підлісне» та прилеглої до неї території яка розміщена між селами Високе та Горожанка Монастириського району Тернопільської області, що є спуском в напрямку села Горожанка та кривою в плані із викривленням вправо (якщо спостерігати в напрямку с. Горожанка), покриття проїзної частини дороги чорно-щебеневе (скріплене смолою). Дорожнє покриття має хаотично розкинуті вибоїни різної площі та глибини; сліди юзу коліс відсутні, ширина проїзної частини дороги 7 (сім) м. з двома різносторонніми смугами руху шириною по 3,5 м. кожна, які розділені слабо вираженою дорожньою розміткою у вигляді суцільної (безперервної) білої лінії, ширина правого узбіччя (якщо спостерігати в напрямку с.Горожанка) 2 м., лівого - 2,5 м., на лівому узбіччі ділянки дороги наявний насип піску та щебеню дрібної фракції, висотою близько 0,5 м., на відстані близько 4 м., перед насипом суміші з піску та щебеню. Від оглядуваної ділянки дороги відходить польова дорога, поверхня якої покрита вкатаною травою, із поступовим викривленням в ліво у плані (якщо спостерігати в напрямку с.Горожанка). Проведеним оглядом також встановлено, що на вищевказаному насипі із піщано-щебеневої суміші та лівій від неї поверхні узбіччя наявні паралельні, повздовжні, статичні сліди контакту із іншорідним тілом у вигляді часткового зрізання їхніх поверхонь. Перед насипом із піщано-щебеневої суміші на відстані 2,3м. наявні два дрібних уламки полімерного скла, червоного кольору. Поруч із насипом виявлено уламки червоного полімерного скла, уламки декоративного ковпака до автомобіля, слід зрізання поверхні ґрунту, уламки твердого матеріалу, ймовірно фарби, осип скла (70х25 см), осип скла (85х42 см), гумовий ущільнювач вікна (фрагмент), напівпрозора плівка із потрісканим склом, масна пляма чорного кольору з запахом бензину (а.м.к.п. 65-73);

- протоколом огляду місця події від 31 грудня 2013 року, і таблицею ілюстрацій до протоколу, з яких вбачається, що в с. Горожанка Монастириського району Тернопільської області проведеним оглядом домогосподарства ОСОБА_1 встановлено, що позаду господарської прибудови знаходиться присадибна ділянка на узбіччі якої знаходиться легковий автомобіль марки «Опель-кадет», світлосинього кольору з суцільними полосами вздовж двох сторін автомобіля, а саме переднього крила, дверки та заднього крила, червоного та оранжевого кольору. На момент огляду на автомобілі державний номерний знак відсутній, автомобіль знаходиться в пошкодженому стані, кузов автомобіля деформований (а.м.к.п. 77-85);

- постановою від 03 січня 2014 року, відповідно до якої уламки червоного полімерного скла, уламки декоративного ковпака до автомобільного колеса, дрібні уламки автомобільного скла, уламки твердого матеріалу синього кольору, фрагмент гумового ущільнювача автомобільного вікна із залишками уламків скла, напівпрозора плівка чорного кольору із приклеєним до неї потрісканим автомобільним склом та автомобіль марки «Опель-кадет», державний номерний знак НОМЕР_3, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12013210140000286 від 28.12.2013 року та здані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Монастириського РВ УМВС в Тернопільській області, а автомобіль марки «Опель-кадет» переданий на зберігання власнику ОСОБА_1 (а.м.к.п. 75);

- висновком від 29.05.2014 року № 2-275/14 (дослідження лакофарбових матеріалів і покрить), за яким частинки речовини пластичної неправильної форми, максимальними розмірами 23х95мм, в яких одна сторона синьо-сірого кольору, а інша світло-сірого кольору, які є девятишаровою системою лакофарбового покриття (ЛФП) з поверхневим шаром синьо-сірого кольору, вилучені 28.12.2013 з автодороги між с. Горожанка та с. Високе Монастириського району, мають спільну родову належність з всіма шарами частинок девятишарової системи лакофарбового покриття автотранспортного засобу з поверхневим непрозорим шаром синьо-сірого кольору, які вилучені з кузова автомобіля марки «Опель-кадет», р.н.з. АТ 0234 ВЕ, вилучені під час проведення огляду автомобіля (а.м.к.п. 133-143);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23 серпня 2014 року і таблицею ілюстрацій до протоколу, з яких вбачається, що проїжджаючи по автодорозі Монастириська Підлісне в напрямку с.Горожанка, потерпілий ОСОБА_2 запропонував зупинитись біля дорожнього знаку «поворот вправо» (фото №1), який розміщений на 16 км + 400 м. автодороги Монастириська Підлісне, пояснивши, що після вказаного дорожнього знаку знаходиться ділянка дороги у вигляді спуску із поворотом вправо, на якій 24.12.2013 року він спільно з свідком ОСОБА_4 на автомобілі марки «Опель Кадет» під керуванням обвинуваченим ОСОБА_1 потрапили в ДТП. Із протоколу також вбачається, що проїхавши вищевказаний дорожній знак, автомобіль «Опель-кадет» рухався посередині дороги в напрямку с.Горожанка. ОСОБА_2 зупинившись посередині даної дороги на відстані 245 м. від базової лінії повідомив, що приблизно у даному місці 24.12.2013 року, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій ОСОБА_1 почав змінювати траєкторію руху автомобіля, скерувавши його на ліву (якщо спостерігати в напрямку с.Горожанка) частину дороги, щоб ймовірно оминути вибоїни, які були на дорозі. Із протоколу також слідує, що потерпілий ОСОБА_2 зупинившись на узбіччі дороги на відстані 275,4 м. від базової лінії, повідомив, що приблизно у даному місці розпочався занос автомобіля марки «Опель Кадет». На відстані 315,3 м. від базової лінії задня частина автомобіля марки «Опель Кадет» злетівши в результаті заносу з узбіччя дороги, опинилась в кюветі (фото №15, №16), а після цього автомобіль, перебуваючи у заносі продовжив свій рух вперед частково будучи повернутим за годинниковою стрілкою лівим боком від напрямку руху та рухаючись таким чином передньою своєю частиною наштовхнувся на насип з щебеню, що призвело до перекидання автомобіля в кювет (а.м.к.п. 86-91);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23 серпня 2014 року і таблицею ілюстрацій до протоколу, з яких вбачається, що проїжджаючи по автодорозі Монастириська Підлісне в напрямку с.Горожанка свідок ОСОБА_4 запропонував зупинитись біля дорожнього знаку «поворот вправо» (фото №1), який розміщений на 16 км + 400 м. автодороги Монастириська Підлісне, пояснивши, що після вказаного дорожнього знаку знаходиться ділянка дороги у вигляді спуску із поворотом вправо на якій 24.12.2013 року він разом із потерпілим ОСОБА_2 на автомобілі марки «Опель-кадет» під керуванням ОСОБА_1 потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. ОСОБА_4, зупинившись посередині даної дороги на відстані 237 м. від базової лінії повідомив, що приблизно в даному місці вищевказаний автомобіль 24.12.2013 року безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, рухаючись до цього посередині дороги, почав змінювати траєкторію свого руху, переміщаючись на ліву (якщо спостерігати в напрямку с.Горожанка) частину дороги (фото №2). На відстані 274,8 м. від базової лінії ОСОБА_4 повідомив, що приблизно у даному місці розпочався занос за годинниковою стрілкою автомобіля «Опель-кадет» безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою (фото №7, №8). Після цього ОСОБА_4 пройшовши вниз по лівому узбіччю в напрямку с.Горожанка, зупинився на краю даного узбіччя на відстані 312,5 м. від базової лінії та пояснив, що приблизно в даному місці вищевказаний автомобіль задньою частиною почав злітати з узбіччя в кювет (фото №9, №10), а після цього автомобіль рухаючись у заносі за годинниковою стрілкою від напрямку руху передньою лівою частиною наштовхнувся на насип щебеню для підсипання дороги, що призвело до перекидання автомобіля у кювет (а.м.к.п. 92-96);

- висновком транспортно-трасологічної експертизи від 07.02.2014 року №5-79/14, з якого вбачається, що автомобіль «Опель-кадет» рухався по автодорозі в напрямку с.Горожанка. В місці, де автодорога має заокруглення праворуч та примикання другорядної польової дороги, вказаний автомобіль виїхав на другорядну польову дорогу та рухався ймовірно в стані зносу за напрямком руху годинникової стрілки, у вказаний момент могли утворитись пошкодження на лівому передньому колесі автомобіля. В подальшому автомобіль ймовірно стабілізувався в русі, виникло ексцентричне закидання в зворотному напрямку (проти напрямку руху годинникової стрілки) та на ділянці зафіксованої в протоколі огляду місця події слідової інформації автомобіль перекидається через передню праву частину (в подальшому через праву бокову) (а.м.к.п. 129-132);

- висновком авто-технічної експертизи № 5-78/14 від 24.02.2014 року, з якого вбачається, що технічний стан автомобіля НОМЕР_4, а саме система рульового керування автомобіля, знаходиться в стані повної відмови, однак робоча гальмова система вказаного автомобіля знаходиться в працездатному стані. З приводу рульового управління порушено нормальне просторове розташування рульової колонки та зміщено спереду-назад і заблоковано праве кероване колесо автомобіля. Диск переднього лівого колеса містить деформації зовнішньої закраїни із напрямком деформуючого зусилля від краю до центру, його шина розгерметизована і містить наскрізний розрив зовнішньої боковини та чисельні наскрізні пошкодження у вигляді розривів внутрішньої боковини. Виявлені несправності знаходяться в зоні основних аварійних пошкоджень автомобіля і спричинені чисельними динамічними ударами під час ДТП (перекидання) і подальшого транспортування ТЗ до місця зберігання. Ці несправності не носять експлуатаційного характеру, а тому водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП (а.м.к.п. 108-116);

- висновком судових трасологічної та автотехнічної експертиз від 31.01.2015 року №4441/354 за яким встановлено, що пошкодження зовнішньої закраїни диску колеса утворене в момент ДТП під час аварійних навантажень в момент ударної взаємодії із сторонніми відносно твердими предметами грунтовими елементами дорожнього обладнання (кювет, укіс тощо); наскрізні пошкодження шини лівого переднього колеса автомобіля «Опель Кадет» за характером є розривами, що утворені після ДТП, внаслідок тривалого руху з недостатнім або відсутнім тиском повітря в шині колеса; пошкодження диску лівого переднього колеса автомобіля, яке призвело до втрати герметичності колеса, відбулося під час дорожньо-транспортної пригоди в момент виїзду автомобіля за межі проїзної частини дороги та перекидання у кювет; до моменту дорожньо-транспортної пригоди виїзду автомобіля за межі проїзної частини дороги та перекидання у кювет, шина та диск лівого переднього колеса автомобіля знаходились у працездатному стані, а тому їх стан не впливав на керованість та стійкість автомобіля (а.м.к.п. 121-125);

- даними листа Філії «Бучацький райавтодор» Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» №139 від 21.08.2014 року, з якого вбачається, що розташування дорожніх знаків автодороги Монастириська Підлісне в місці ДТП: праворуч: км 16+300 дорожній знак 1.7 «Крутий спуск»; км 16+400 дорожній знак 1.1 «Небезпечний поворот праворуч»; км 16+380 дорожній знак 1.13 «Слизька дорога» з табличкою 7.12 «Ожеледиця»; дозволена максимальна швидкість для даної категорії дороги 60 км/год; автодорога Монастириська Підлісне обласного значення 4-ої технічної категорії, дана ділянка характеризується кривими в плані та вертикальними кривими в профілі (спуск 60%), стан покриття на час дорожньо-транспортної пригоди задовільний, ширина проїзної частини 7 м., ширина смуги руху праворуч 3,5 м., ширина смуги руху ліворуч 3,5 м., поперечний ухил проїзної частини праворуч 20%, поперечний ухил проїзної частини ліворуч 20%, поперечний ухил узбіч праворуч 40%, поперечний ухил узбіч ліворуч 40%, покриття проїзної частини чорно щебеневе (а.м.к.п. 147);

- висновком cудово-медичної експертизи від 23.05.2014 року № 186, за яким у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, за даними наданих медичних документів були встановлені травматичні зміни: закрита травма шиї з переломами 1, 2, 5 шийних хребців та забоєм шийного відділу спинного мозку; закритий уламковий перелом правої плечової кістки із зміщенням; закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку; «рвані» рани та садна на голові, які утворилися від значної по силі дії тупих предметів незадовго до вступу громадянина ОСОБА_2 в стаціонар Монастириського районного територіального медичного обєднання 25.12.2013 року, не виключено, під час дорожньо-транспортної пригоди і які відносяться за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння до тяжких (а.м.к.п. 102-105).

Отже, вищенаведеними доказами доведено, що ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не був уважним, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобіля та допустив його перекидання.

Разом з тим, органами досудового розслідування у обвинувальному акті вказано, що обвинувачений рухався під час дорожно-транспортної пригоди близько 90 км/год., яке не знайшло свого об'єктивного підтвердження в суді. Оскільки, як показав обвинувачений в судовому засіданні, він рухався зі швидкістю десь близько 60 км/год., потерпілий та свідок ОСОБА_4 показали, що водій рухався швидко, однак з якою саме швидкістю конкретно не вказали, оскільки за приладом для вимірювання швидкості руху транспортного засобу не спостерігали. Інших доказів, які б безсумнівно вказували, що ОСОБА_1 їхав зі швидкістю близько 90 км/год. стороною обвинувачення суду не надано так і в суді не здобуто, а тому вказану обставину суд виключає з його обвинувачення і приймає до уваги саме швидкість вказану обвинуваченим в судовому засіданні. Разом з тим суд враховує, що зазначена швидкість 60 км/год з якою рухався обвинувачений ОСОБА_1 не була безпечною в тих умовах, при яких сталась дорожньо-транспортна пригода.

В ході судового розгляду справи сторона захисту звертала увагу суду на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не мав обєктивної можливості уникнути перекидання автомобіля, оскільки після пошкодження лівого переднього колеса через вїзд у вибоїну автомобіль став не керований.

Суд не може погодитись з такою позицією захисту, оскільки таке твердження спростоване висновком судових трасологічної та автотехнічної експертиз від 31.01.2015 року № 4441/354 за яким встановлено, що до моменту дорожньо-транспортної пригоди виїзду автомобіля за межі проїзної частини дороги та перекидання у кювет, шина та диск лівого переднього колеса автомобіля знаходились у працездатному стані, а тому їх стан не впливав на керованість та стійкість автомобіля.

На спростування зазначеного, сторона захисту жодних належних та допустимих доказів не надала.

Таким чином, доводи сторони захисту на відсутність обєктивної можливості уникнути перекидання автомобіля суд розцінює як спробу ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки висловлені обвинуваченим доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження, і спростовуються зібраними у справі доказами, що були досліджені судом, та які суд вважає послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, є достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину й кваліфікує його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд керується вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями), враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Крім того, суд враховує також і вимоги, що містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди враховують не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

На виконання вказаних вимог закону, судом враховується факт порушень обвинуваченим ОСОБА_1 правил дорожнього руху, наслідком яких є спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, відсутність будь-яких мотивів для допущення таких неправомірних дій, що призвели до тяжких наслідків, наявність об'єктивної спроможності не допустити дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, в якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не судимий, на утриманні має двох дітей, характеризується за місцем роботи та проживання позитивно (а.м.к.п. 156-159).

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Разом з тим, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 частково відшкодував витрати на лікування потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 20000 грн., що також на думку суду є суттєвою обставиною, яка має враховуватися при призначенні остаточного покарання.

Таким чином, обмірковуючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, ставлення обвинуваченого до скоєного, який свою вину не визнав у вчиненому не розкаявся, думку потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання, однак без позбавлення його волі, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за вчинений ним злочин у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, яке за розміром наближене до мінімального, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Розглядаючи питання про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який віднесений до категорії тяжких, конкретні обставини кримінального правопорушення, наслідки у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, а також те, що дане кримінальне правопорушення, повязане з наявністю у користуванні обвинуваченого джерела підвищеної небезпеки автомобіля, а також бере до уваги неповідомлення обвинуваченим органи Державтоінспекції про факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, переміщення автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди, не виклик карети швидкої допомоги для потерпілого, а відтак приходить до переконання про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один (один) рік шість місяців.

Зважаючи на вищевказані обставини, суд дійшов до висновку, що обвинувачений не до кінця усвідомлює, підвищену відповідальність особи, яка керує транспортним засобом. Така особа, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право керувати автомобілем, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги факт того, що обвинувачений працює водієм, як безумовну підставу для ухвалення рішення щодо незастосування відносно обвинуваченого додаткового виду покарання.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_3 ініційовано питання, яке підтримане обвинуваченим ОСОБА_1 щодо звільнення останнього від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 08 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році», як особу, яка не позбавлена батьківських прав і яка на день набрання чинності цим Законом має дітей, яким не виповнилося 18 років.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав (а.м.к.п. 177), на момент вчинення злочину мав двох дітей, яким не виповнилося 18 років: сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.м.к.п. 175, 178), до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.м.к.п. 160), вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжкий, не дивлячись на невизнання ним своєї вини, суд не вбачає перешкод для звільнення обвинуваченого від основного та додаткового покарання відповідно до п. «в» ст. 1, ст. 14 Закону України від 08 квітня 2014 року (зі змінами та доповненнями від 06.05.2014 року) «Про амністію у 2014 році».

По даному кримінальному провадженні прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_11 заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час вчинення ОСОБА_1 вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії хребта і спинного мозку Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з 25.12.2013 року по 13.02.2014 року, а саме, 50 ліжко-днів і вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 становить 2005 грн. 32 коп. що підтверджується довідкою зазначеного медичного закладу (а.м.к.п. 11, 152).

Прокурор в судовому засіданні цивільний позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявлений прокурором цивільний позов в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні щодо затрачених лікувальним закладом коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 визнав повністю.

Отже, перевіривши матеріали цивільного позову, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину доведений, і підлягає задоволенню повністю, оскільки згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування проведені судова автотехнічна експертиза від 24 лютого 2014 року і надано висновок за № 5-78/14, вартість експертизи становить 489,44 грн.; судова транспортно-трасологічна експертиза від 07 лютого 2014 року і надано висновок за № 5-79/14, вартість експертизи становить 611,80 грн.; судова експертиза лакофарбових матеріалів і покрить від 29 травня 2014 року і надано висновок за № 2-275/14, вартість експертизи становить 978,88 грн.; судові трасологічна та автотехнічні експертизи від 31 січня 2015 року і надано висновок за №4441/354, вартість експертизи становить 1869,60 грн.

Відтак, ці процесуальні витрати в сумі 3949,72 грн. на залучення експерта за ініціативою сторони обвинувачення, відповідно до ч. 2 ст. 122 та ч. 2 ст. 124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Як слідує із реєстру матеріалів досудового розслідування, строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання стосовно ОСОБА_1 закінчився 02 жовтня 2015 року, за таких обставин правових підстав щодо розгляду питання відносно запобіжного заходу, при ухваленні вироку, суд не вбачає.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, п. «в» ст. 1, ст. 14 Закону України від 08 квітня 2014 року (зі змінами та доповненнями від 06.05.2014 року) «Про амністію у 2014 році», суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

Відповідно до п "в" ст. 1 та ст. Закону України від 08 квітня 2014 року (зі змінами та доповненнями від 06.05.2014 року) «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання.

Цивільний позов прокурора відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_11 в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні (р/р 35416001019134, ГУДКСУ в Івано-Франківській області, Код 01993150, МФО 836014, призначення платежу «Відшкодування за лікування») кошти, витрачені на лікування ОСОБА_2, потерпілого від злочину, в сумі 2005 (дві тисячі пять) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 3949 (три тисячі девятсот сорок девять) грн. 72 коп. витрат на залучення експертів.

Речові докази:

- автомобіль НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6, без переднього лівого колеса, який знаходиться на зберіганні ОСОБА_1, яким він володіє на підставі довіреності, після набрання вироком законної сили залишити в користуванні ОСОБА_1;

- переднє ліве колесо автомобіля НОМЕР_7, яке знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області, після набрання вироком суду законної сили, повернути ОСОБА_1;

- 2 уламки червоного полімерного скла; уламки декоративного ковпака до автомобільного колеса; дрібні уламки автомобільного скла; три уламки твердого матеріалу синього кольору, ймовірно автомобільної фарби; фрагмент гумового ущільнювача автомобільного вікна із залишками уламків скла; напівпрозора плівка чорного кольору із приклеєним до неї потрісканим автомобільним склом, які поміщені в сейф-пакет №1934401, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_1.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_12