Постанова № 54787655, 03.12.2015, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2807/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Драб В. І. секретарі Гарані О. А., за участю позивачки ОСОБА_1, її представника за ордером адвоката ОСОБА_2, представника відповідача за довіреністю ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Берегівському районі про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення.

Позов мотивований наступним.

При призначенні пенсії за віком позивачці відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом від 08.07.2011 р. № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що набрали чинності з 1 жовтня 2011 р.), хоча вона наведеним умовам призначення такої допомоги відповідає, адже пенсія за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається не раніше 1 жовтня 2011 р.; - на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 названого Закону, вона працювала в закладі комунальної форми власності спочатку в якості лікаря-інтерна, а згодом на посаді викладача медучилища (перейменованого згодом у коледж), робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону «Про пенсійне забезпечення»; страховий стаж на цій посаді для неї, як жінки, становить 34 роки; до цього не одержувала будь-якої пенсії.

Відповідач вважає, що вона не має необхідних для даної виплати 30 років стажу, оскільки наказом № 62/1 по Берегівському медичному коледжу її від 01.06.2006 р. було переведено з посади викладача на посаду зав. відділенням післядипломної підготовки коледжу на одну ставку із залишенням за нею 0,5 ставки викладача у цьому ж навчальному закладі. На думку відповідача з 1 червня 2006 р. основним місцем її роботи визначена посада зав. відділенням, яка відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою КМУ № 909 від 4 листопада 1993 р., не дає права на зазначений вид пенсії.

Правову позицію відповідача вважає помилковою тому, що він виходить не з системного аналізу і суті закону, а з його формальних ознак і звужено трактує вказану у Переліку професію викладач.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та додала, що помилка УПФ в тому, що вони з 2006 року не вважають її викладачем, хоча вона таким є; вона працює у медичному училищі (згодом перейменованому в коледж) з 1982 року, весь цей час її трудова книжка знаходиться там, це є її основним місцем роботи.

Представник позивачки ОСОБА_2 позов також підтримав та додав, що робота позивачки у якості викладача підтверджується, зокрема, наданою довідкою, у якій зазначено про педагогічне навантаження позивачки; крім того, вона неодноразово направлялася на курси як викладач; відповідачу при вирішенні питань призначення пенсії треба не суто формально відноситися до аналізу нормативно-правових актів, а здійснювати це комплексно та системно.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позову з мотивів його безпідставності, стверджуючи, що УПФ щодо позивачки діяло правомірно, адже посада позивачки, яку вона займає з 01.06.2006 р., не передбачена відповідним переліком посад, період роботи на яких зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні такої пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою КМУ № 1191 від 23.11.2011 р. затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, де зазначено, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи, зокрема, у кодеджах на посаді викладача.

Згідно ч. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2001 р. № 78, працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Та обставина, що позивачку з середини 2006 року крім залишення викладацького навантаження призначили зав. відділенням післядипломної підготовки осіб, які мають закінчену освіту і продовжують її підвищення не свідчить про те, що вона перестала бути викладачем, а навпаки є підтвердженням її більш якісного професійного рівня педагога з більш високою професійною майстерністю, якій можна було довірити організацію та проведення навчального процесу на рівні викладача-методиста.

Викладацькі обовязки за 9 років (з 2006 по 2015 роки), які відповідач вважає неможливим зараховувати їй до викладацького стажу, виконувались нею за цей період щороку від 360 до 700 годин.

Наказом МОН № 665 від 01.06.2013 р. «Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів» завідувач відділення навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації, серед яких рахується Берегівський медичний коледж, також віднесений до переліку педагогічних посад.

Головне управління ПФУ у своєму листі-відмові, який по суті є аналогічним з листом відповідача, наголошує, що «право на пенсію за вислугу років визначається за основним місцем роботи незалежно від педагогічного навантаження».

У наступному ж абзаці зазначається, що «…з 01.06.2006 р. ОСОБА_2 переведено з посади викладача Берегівського медичного коледжу на посаду завідуючої відділенням післядипломної підготовки вищезазначеного коледжу на 1 ставку, залишивши за Вами 0,5 ставки викладача. Тобто наказом № 62/1 від 05.06.2006 р. по Берегівському медичному коледжу з 01.06.2006 р. основним місцем Вашої роботи визначено посаду завідуючої відділенням, яка відповідно до Переліку не дає права на зазначений вид пенсії».

Відповідач та його вищестояча організація плутають місце роботи працівника (як ознаку входження працівника в колектив конкретного закладу освіти з конкретно визначеним місцем його розташування) з посадою, тобто з трудовими функціями, які працівник у одному і тому ж закладі виконував (викладач та зав. відділенням викладацького колективу).

Статею 1 п. 1 пп. 12 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вперше в Україні дано законодавче визначення поняття «основне місце роботи».

Це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

При цьому трудова книжка позивачки з 5 серпня 1982 р. і часу її звернення до суду, знаходилась виключно у Берегівському медичному коледжі (раніше медучилище).

За таких обставин, позивачка ОСОБА_1 має спеціальний педагогічний стаж більше 33 років, і тому має право на пенсію за вислугою років, а відповідно, і на одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій.

Керуючись п. 33-1б постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», ст.ст. 12, 13, 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10 (десять) місячних пенсій особи на день її призначення.

Визнати за ОСОБА_1 право на призначення їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10 (десять) місячних пенсій особи на день її призначення та зобовязати управління Пенсійного фонду у Берегівському районі виплатити їй вказані грошові нарахування.

Стягнути з управління Пенсійного фонду у Берегівському районі на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Берегівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Драб В. І.