Ухвала суду № 547843, 28.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-25096/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Селянка А.О.

відповідача: Діденко І.В., Яременко З.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 11.04.2006 р.

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного суду від 09.06.2006 р.

у справі № 127/12-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітекс"

доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000162300/0 від 10.03.2006 р. Іванівської МДПІ, вказавши, що він, як платник ПДВ, придбавши у квітні 2005 року товари, сплативши при цьому в їх вартості суми ПДВ, отримало відповідно до чинного законодавства України право на відшкодування ПДВ у розмірі 9907597,00 грн., що підтверджується податковими накладними.

Постановою Господарського суду Київської області від 11.04.2006р. , залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2006р., позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Іванівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000162300/0 від 10.03.2006 р. на суму 9907597,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віт екс" 3,40 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що факт несплати постачальником та будь-якими іншими платниками податків до бюджету податку на додану вартість не є перепоною для включення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відображення у податковій декларації відємного значення з ПДВ.

Іванківська МДПІ Київської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7, п.п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та ст. 86 КАС України. Вважає, що у позивача відсутнє право включати суму податку на додану вартість до податкового кредиту у квітні 2005 року та право на відшкодування цього податку у сумі 9907597,00 грн., оскільки факту надмірно сплаченого податку на додану вартість не встановлено.

Представники податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити. Зазначили, що хоча позивачем були отримані податкові накладні на товар і проведена його оплата, він не мав права на формування податкового кредиту і на бюджетне відшкодування, оскільки факту надмірної сплати податку на додану вартість не було.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Представник позивача після оголошення перерви в судове засідання не зявився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Актом позапланової невиїзної документальної перевірки №23-83/31936777 від 28.02.2006 р. встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого податкова інспекції дійшла висновку про необхідність зменшення відємного значення з податку на додану вартість за квітень 2005 р. в сумі 9907597,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162300/0 від 10.03.2006 р., яким визначено завищену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9907597,00 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про неправомірність висновків податкового органу стосовно відсутності права у позивача на включення до податкового кредиту у квітні 2005 року сплаченого ПДВ на підставі податкової накладної № 330 від 29.04.2005р., виданої ТОВ "Авангард", та відповідно, відсутності права у позивача на заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення ПДВ у розмірі 9907597 грн. у деклараціях з ПДВ за квітень 2005 р.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Авангард" передало позивачеві товар (плати печатні) загальною вартістю 60133486,75 грн. в т.ч. 10022247,79 грн. ПДВ та виписало податкову накладну № 330 від 29.04.2005р., яка відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі непідтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту (абз. 2 п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

За приписами п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Чинне, на час формування позивачем спірного податкового кредиту, законодавство не ставило у залежність виникнення права у покупця на віднесення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ та відображення у податковій декларації відємного значення з ПДВ від сплати контрагентами податків до бюджету.

Як було правильно зазначено судами попередніх інстанцій, податковий орган шляхом прийняття спірного податкового повідомлення-рішення фактично поклав на позивача вину за несплату його контрагентом податкових зобовязань, тоді як законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за невиконання вказаних зобовязань іншою юридичною особою.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції та нормам законодавства.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 11.04.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного суду від 09.06.2006 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді А.І. Брайко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко