Рішення № 5478320, 22.04.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2009 р.Справа № 12/52-09-1267 Позивач: приватне підприємство "ГАЛІТ";

Відповідач: суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1;

про стягнення 73178,49 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Криницький О.М. довіреність від 23.09.2008р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство "ГАЛІТ", звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за договором купівлі-продажу №б/н від 20 грудня 2006 р., на загальну суму 73178,49 грн., з яких 53747,86 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1960,52 грн. 3 % річних; 274,25 грн. штраф та 17195,86 грн. курсової різниці внаслідок зміни курсу валюти.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.04.2009р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши надані докази, суд встановив:

20 грудня 2006 року між приватним підприємством "ГАЛІТ" (Продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі продажу № б/н (далі Договір), відповідно до умов якого продавець зобовязався передати, а покупець прийняти стоматологічне обладнання.

Згідно п.8.2 даний договір вступає в силу після підписання його обома сторонами.

Відповідно до п.1.2 Право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту повної її оплати.

Згідно до п. 2.1 ціна продукції становить: сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 00 коп. у тому числі ПДВ при офіційному обмінному курсі гривні до ЄВРО 6,66.

Відповідно до п. 2.2 у разі зміни офіційного обмінного курсу гривні до ЄВРО, вартість продукції визначається за формулою: Ц 2= (К2 : К1) * ЦІ, де

ЦІ - вартість всієї продукції або частина вартості продукції у випадку розстрочення оплати згідно п.3.2 даного договору;

Ц2 вартість продукції або частина вартості продукції у разі зміни офіційного обмінного курсу гривні до ЄВРО;

К1 - офіційний обмінний курс гривні до ЄВРО на момент укладення договору;

К2 - офіційний обмінний курс гривні до ЄВРО на момент оплати продукції чи оплати її частини.

Відповідно до п.3.1 договору Покупець зобов'язаний сплатити на рахунок Продавця 11016,00 грн. по факту поставки.

Згідно пункт 3.2. договору решту суми - 65818 грн. Покупець зобов'язаний сплатити на протязі 6-ти місяців наступним чином:

20.01.07р. 10970 грн.20.04.07р. 10970 грн.

20.02.07р. 10970 грн.20.05.07р. 10970 грн.

20.03.07р. 10970 грн.20.06.07р. 10970 грн.

Однак, всупереч взятих па себе зобов'язань, Відповідач не дотримався графіку сплати, здійснивши платіж у відповідному обсязі та у належний строк тільки у березні 2007 р., що підтверджується банківською випискою від 19.03.2007 р.

Крім того відповідно до п.2.2. Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу курсову різницю внаслідок зміни курсу валюти, що спричинена подорожчанням євро по відношенню до української валюти - гривні, а саме 17 195,86 грн. так, як продукція, що була придбана Відповідачем у Позивача придбана останнім у Європейського виробника за валюту, а саме за євро, що підтверджується копіями митних декларацій, що є у матеріалах справи.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасні розрахунки передбачені договором покупець зобовязаний сплатити продавцю штраф у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен випадок порушення.

Враховуючи те, що Відповідач не здійснив належної оплати у строки визначені Договором, та жодним чином не реагував на неодноразові усні вимоги Позивача погасити існуючу заборгованість 09.02.2009 р. Позивач направив Відповідачу листа з вимогою сплатити заборгованість, про що свідчить опис вкладення від 09.02.2009 р. та поштова квитанція.

Станом на 10 березня 2009 року Відповідач не провів повного розрахунку за Договором, заборгувавши Позивачу 37 922,00 грн.

Порушення Відповідачем зазначених вище договірних зобовязань зумовило звернення Позивача до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що відповідно до вимог п.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору тільки при умові, що про це є клопотання зацікавленої сторони, а позивач відповідного клопотання не надав, суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, наданий позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, штрафу; 3 % річних від суми боргу; та курсової різниці внаслідок зміни курсу валюти вважає, що позовні вимоги приватного підприємства "ГАЛІТ" є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Зробивши відповідні розрахунки, суд встановив, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 53425,63 грн.

З урахуванням цього, суд вважає, що слід стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість на загальну суму 72856,26 грн., з яких: 53425,63 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1960,52 грн. 3 % річних; 274,25 грн. штрафу та 17195,86 грн. курсової різниці внаслідок зміни курсу валюти.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 728,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 118 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 ( 65114, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "ГАЛІТ" (46012, м. Тернопіль, вул. Лісова, 1, р/р 2600801663321 в Тернопільському відділенні „Укрексімбанку”, МФО 338879 код ЄДРПОУ 30938037) - 53425 (пятдесят три тисячі чотириста двадцять пять) грн. 63 коп. основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 1960 (одна тисяча девятсот шістдесят) грн. 52 коп. 3 % річних, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 25 коп. - штрафу, 17195 (сімнадцять тисяч сто девяносто пять) грн. 86 коп. - курсової різниці внаслідок зміни курсу валюти, 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 56 коп. витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно ст..85 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.