Рішення № 54783066, 26.12.2015, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

ун. №382/1230/15-ц

пр. № 2/382/442/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2015 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бурзель Ю.В.,

за участю секретаря Нікішина П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготині Київської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Зазначала, що 07 жовтня 2008 року вона позичила ОСОБА_2 15 тис. доларів США, що є еквівалентом 315 тис. грн., строком на 6 місяців.

На підтвердження укладеного договору позики відповідачем було власноруч написано розписку.

Посилаючись на те, що станом на 10 червня 2015 року ОСОБА_2 борг не повертає, мотивуючи це тяжким матеріальним становищем та неможливістю продати квартиру, у травні 2015 року під час випадкової зустрічі ОСОБА_2 пообіцяла повернути борг до 01 червня 2015 року, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 315 тис. грн. боргу за договором позики.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що строк позовної давності його довірителькою не пропущено, оскільки строк виконання зобов`язання не настав (строк виконання зобовязань визначений моментом продажу квартири). Від своїх клопотань про забезпечення позову відмовився. Також пояснив, що його довірителька не звернулась до суду раніше, оскільки хворіла. У судових дебатах просив стягнути з відповідача на користь позивача 315 тис. грн. у рахунок боргу за договором позики, а також три проценти річних.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що ніяких коштів у борг ОСОБА_2 не отримувала. Між сторонами була домовленість здійснити обмін нерухомим майном. Так позивачу та членам її сім`ї належала квартира АДРЕСА_1. Вказану квартиру вони відчужили на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2008 року. 07 жовтня 2008 року ОСОБА_1 умовила ОСОБА_2 і ОСОБА_3 продати їй житловий будинок №84 по вул. Грушевського у м. Яготині. У рахунок забезпечення подальшого укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_1 умовила ОСОБА_2 написати розписку. ОСОБА_2 грошей за вказаною розпискою не отримувала, наміру продати квартиру №34 в м. Яготині по вул. Незалежності, 20, про яку йдеться мова в розписці, ОСОБА_2 не мала і не могла мати, оскільки квартира була спільною власністю її та її доньки. Крім того, у цій розписці рукою ОСОБА_2 написана лише остання фраза «Я ОСОБА_2 должна пятнадцять тисяч доларами». Також просила застосувати строк позовної давності. Крім того, пояснила, що ОСОБА_1 не могла зустріти ОСОБА_2 у травні 2015 року, оскільки остання є інвалідом першої групи та не виходить із дому.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із розписки від 07 жовтня 2008 року (оригінал розписки оглянуто в судовому засіданні) (а.с. 4) ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 15 тис. доларів, які зобовязалась віддати в термін півроку, а детальніше як продасть квартиру в АДРЕСА_2.

Розписка містить написи, виконані різними почерками.

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 листопада 2009 року (а.с. 38) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2010 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 листопада 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 09 липня 2010 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, у разі визначення строку виконання зобовязання вказівкою на подію, то така подія неминуче має настати. Подія, якою визначено строк виконання зобовязання за договором позики, на який посилається ОСОБА_1, укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 не є подією, яка неминуче має настати, а відтак така подія може розглядатися не стільки строком виконання зобовязання, скільки умовою виникнення зобовязання вцілому.

Водночас у розписці від 07 жовтня 2008 року міститься положення про те, що ОСОБА_2 має повернути борг в термін півроку.

За змістом ст. ст. 256, 257 ЦК України строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, - позовна давність становить три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

За таких обставин, ураховуючи, що розписка, надана ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог, містить строк виконання зобовязання півроку, але не раніше як продасться квартира АДРЕСА_3, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи представника позивача про те, що строк виконання зобовязань за договором позики взагалі не настав, суд не приймає до уваги, оскільки розписка містить вказівку на строк виконання зобовязання півроку і оскільки строк виконання зобовязання, визначений подією продаж квартири АДРЕСА_3, не є строком виконання зобовязання, визначеним відповідно до ст. 530 ЦК України, - тобто подією, яка неминуче має настати.

Доводи представника позивача про те, що з 2009 року позивачка не зверталась до суду, через тяжкий стан здоровя, у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що розписка від 07 жовтня 2008 року написана кількома різними почерками, а також ту обставину, що позивачем не надано розрахунку суми боргу (тобто не зазначено з якого саме курсу долара США та на який час виходив позивач, вказуючи, що еквівалентом 15 тис. доларів США є 315 тис. грн.), а також розрахунку 3% річних, питання про які було поставлено представником позивача в судових дебатах.

Надану представником позивача відповідь на вимогу від 25 травня 2009 року суд також оцінює критично.

Крім того, суд зважає на ту, обставину, що вибір відповідача є диспозитивним правом позивача. У зв`язку із відповідним клопотанням представника позивача, ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 07 грудня 2015 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_3, оскільки остання на момент укладення договору позики була співвласником квартири АДРЕСА_3.

Однак ОСОБА_3 стороною договору позики не була, вимог позивачем до неї не заявлялось.

За змістом ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка є інвалідом ІІ групи, відповідачка є інвалідом першої групи, а тому судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

Ураховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_4