Постанова № 54783046, 30.12.2015, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/1769/15-а

2-а/379/141/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2015 року м.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Василенко О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання нечинною відмову відповідача про відміну обмеження максимальним розміром пенсії та стягнення податків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом і просить суд визнати нечинними дії Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі щодо відмови в здійсненні перерахунку і виплати йому пенсії без обмеження максимальним розміром та утримання податку в розмірі 16,5 %. Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Таращанскькому районі Київської області провести перерахунок і виплату утриманої максимальним розміром пенсії з 01.01.2013 року та утримання податків з пенсії з 01.01.2015 року в розмірі 16,5 %. Здійснювати в подальшому виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та без утримання податків в розмірі 16,5 % та стягнути з державного бюджету України на його користь судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у травні місяці 1997 року йому було призначено пенсію державного службовця із заробітної плати судді Таращанського районного суду Київської області.

В 2013 році, згідно постанови Таращанського районного суду Київської області від 05.04.2013 року УПФУ у Таращанському районі Київської області провів перерахунок належної йому пенсії з більшого заробітку судді району. Пізніше позивачу стало відомо, що УПФУ у Таращанському районі Київської області в повному обсязі не виплачує йому пенсію, а лише в розмірі десяти прожиткових мінімумів для непрацюючих осіб.

У 2015 році відповідач став незаконно утримувати з пенсії 15 % податку на доходи фізичних осіб в сумі 1062 грн. та 1,5 % військового збору в сумі 106,29 грн. і розмір одержуваної позивачем пенсії став ще меншим.

8 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом зняття обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01.02.2013 року та шляхом зняття утримання податку з пенсії, починаючи з 01.02.2015 року і в подальшому виплату пенсії проводити в розмірі призначеної суми, при перерахунку пенсії.

Проте, в звязку з тим, що 15 грудня 2015 року УПФУ у Таращанському районі Київської області надало лист про відмову позивачу у знятті обмеження максимальним розміром пенсії та знятті утримання податку з пенсії, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в установлений законом строк надав до суду заперечення в якому зазначив, що позов вважає не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав,

Згідно ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України №71-УІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», встановлено осіб, з яких утримується податок на доходи фізичних осіб, що визначені пунктом 162.1. ст.162 ПК України, тобто, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Обєктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи, що визначені п.162.1. ст.163 ПК України, тобто, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.п. 164,2.19. п.164.2. ст.164 ПК України, з 01.01.2015 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються зокрема суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої з 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, зокрема, нарахованих (виплачених, наданих) у вигляді пенсій, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Якщо база оподаткування (сума пенсії) в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20%, про що вказано в пункті 167.1. ст.167 ПК України.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» №80 від 28.12.2014 року встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з січня 1 218,00 грн., а тому згідно з Податковим кодексом України та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3 654,00 грн. на місяць.

Крім цього, до завершення реформи Збройних сил України були внесені зміни до Перехідних положень Податкового кодексу України, якими встановлюється військовий збір, платниками якого згідно пункту 162.1. ст.162 ПК України є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Обєктом оподаткування військового збору є доходи, визначені в ст.163 ПК України, тобто, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), тобто, із сум пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3 654 грн.

Більше того, 01.01.2013 року відповідно до рішення Таращанського районного суду №379/551/13-а від 05.04.2013 року ОСОБА_1 проводився перерахунок пенсії згідно ст.37-1 Закону України «Про державну службу» на підставі довідки №92 від 26.02.2013 року про заробітну плату, підвищення якої, передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач звільнився з посади судді за власним бажанням у звязку з виходом а пенсію відповідно до ст. ЗО Закону України «Про державну службу». На момент його звільнення був чинний Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року. Відповідно до ст.43 зазначеного закону кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років має право на відставку. У разі відставки за власним бажанням, станом здоровя або у звязку з закінченням строку повноважень суддя має право за його вибором на пенсію на умовах державного службовця, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або на отримання довічного утримання за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 20 років.

Тому, на момент звільнення позивач мав право, і ним же скористався, лише на призначення пенсії за статтею 37 Закону України «Про державну службу».

03.06.2013 року рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 визнано неконституційним обмеження максимального розміру пенсії (десять прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян) лише виключно для суддів у відставці.

Зокрема в рішенні зазначено, що одержання суддею щомісячного довічного грошового утримання обумовлене винятково наявністю стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років та виходом у відставку і не залежить від досягнення суддею пенсійного віку.

Оскільки, стаж роботи на посаді судді Таращанського районного суду позивача становить лише 3 роки і 9 місяців, він не має права на одержання довічного грошового утримання та відповідно не має законного статусу судді у відставці, оскільки був звільнений за власним бажання, відпрацювавши суддею менше 20 років.

Законом України від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» чітко визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тому, провести перерахунок пенсії без застосування граничного розміру пенсії немає законних підстав, оскільки позивач отримує пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», що обмежується на підставі ст.2 Закону України від 08.07.2011 року № 3668-У1 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», положення яких, в частині обмеження максимального розміру пенсії державним службовцям, на даний час, не визнано таким, що не відповідають Конституції України, тому виплачувати пенсію державного службовця без обмеження максимальним розміром немає законних підстав, а доводи позивача не містять законного обґрунтування.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та у своїх міркуваннях виходить із наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Таращанському районі Київської області з 15 травня 1997 року отримує пенсію відповідно до положення ст. 37 Закону України «Про державну службу».

З листа Управління ПФУ в Таращанському районі Київської області № 8470/02-02 від 11 грудня 2015 року вбачається, що розмір пенсії позивача, без обмеження максимального розміру, становить 10997,10 грн., з яких 257,48 грн. є перевищенням максимального розміру пенсії, і становить 10740.00 грн., з якої утримується 15% податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1062.00 грн. та 1,5% ставки військового збору на загальну суму 106.29 грн. Таким чином, розмір фактично виплаченої пенсії становить 9423.63 грн.. При цьому відповідач, здійснюючи вказаний розрахунок, застосовував приписи Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011, тобто після призначення позивачу пенсії, а саме 15.05.1997 року.

Згідно п. 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії ( щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія ( щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. А, поскільки пенсія позивачеві була призначена до набуття вказаним Законом чинності, то відповідно до викладеного встановлені цим Законом обмеження не можуть застосовуватись при перерахунку його пенсії.

За викладених обставин відповідач порушив вимоги ч.1 ст.58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, із припису ч.2 ст. 64 Конституції України вбачається, що не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст.8 Конституції України).

Наголошуючи на тому, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, в частині першій пункту другого постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» розяснив, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституції України як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституції України у разі, коли закон, який був чинним до введення в дію Основного закону чи прийнятий після цього, суперечить їй (підпункт два частини третьої пункту два зазначеної Постанови).

Більше того, відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Таращанському районі Київської області, ігнорував спеціальний статус Закону України «Про пенсійне забезпечення» в ч. 4 ст. 8 якого зазначено, що пенсії не оподатковуються.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 99 КАС України адміністративним позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

З наведено вище слідує, що дії відповідача щодо стягнення податків з призначеної позивачу пенсії та обмеження виплати пенсії до 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян є протиправними, а право позивача на належний рівень соціального забезпечення підлягає захисту в межах строків встановлених ст. 99 КАС, тобто з 17 червня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 58,62 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 99, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинними дії Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі щодо відмови в здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та утримання податку в розмірі 15% на доходи фізичних осіб та 1,5% ставки військового збору.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Таращанскькому районі Київської області провести перерахунок і виплату утриманої максимальним розміром пенсії та утримання податків з пенсії з 17.06.2015 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.

ГоловуючийОСОБА_2