Рішення № 54781835, 30.11.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р.Справа № 925/1647/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Швидкій О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго"

до Комунального підприємства "Уманська міська лікарня"

про стягнення 1 085 688 грн. 14 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов, у якому позивач просить стягнути з Комунального підприємства «Уманська міська лікарня» 1 034 320 грн. 60 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 17021 грн. 77 коп. пені, 30 050 грн. 43 коп. інфляційних та 4295 грн. 34 коп. трьох процентів річних по договору №151 від 07 лютого 2014 року.

16 листопада 2015 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої донарахував три проценти річних до 20 021 грн., тобто збільшив розмір позовних вимог. Судовий збір у звязку із збільшенням розміру позовних вимог в сумі 235 грн. 09 коп. позивачем не був сплачений, копія заяви про уточнення позовних вимог відповідачу не направлялась. З огляду на викладене, суд не прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.

Відповідач письмового відзиву суду не надав, направив витребувані судом документи, а саме: докази сплати основного боргу та просив провести судове засідання по наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та подані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

07 лютого 2014 року між Уманським комунальним підприємством "Уманьтеплокомуненерго" (Теплопостачальник) в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та Комунальним підприємством «Уманська міська лікарня» (Споживач), в особі в.о. головного лікаря ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту було укладено договір №151 купівлі-продажу пари та гарячої води (постачання теплової енергії для опалення) (далі «Договір»).

Відповідно до п.1.1 Договору Теплопостачальник відпускає Споживачу теплову енергію (код 35.30.1 пара та гаряча вода) на опалення приміщень Уманської міської лікарні по вул. Шевченка, 50, вул. Жовтневої Революції, 57, вул. Затонського, 16 м.Умань.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Теплопостачальник постачає Споживачу в опалювальний період теплову енергію в гарячій воді в межах 3980,04 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням 1,802985 Гкал/годину.

У пункті 3.2.1 Договору встановлено, що Теплопостачальник зобовязаний забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії згідно норм при умові оплати за спожиту теплову енергію.

Ціна Договору становить 4 464 036 грн. (п.4.3 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору порядок розрахунків встановлюється шляхом попереднього вручення рахунку. Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Згідно пункту 9.1. Договору термін його дії з 07 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року.

02 січня 2015 року сторони уклали інший договір Договір №151 купівлі-продажу пари та гарячої води (постачання теплової енергії для опалення), термін дії якого згідно пункту 9.1. з 02 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Таким чином, Договір діяв лише по 31 грудня 2014 року. Оскільки позовна вимога сформульована позивачем про стягнення заборгованості лише за Договором, суд не вправі виходити за межі позовної вимоги і досліджувати заборгованість відповідача і по Договору №151 від 02 січня 2015 року.

Позивач вказує, що на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію з січня 2014 року по червень 2015 року становить 1 034 320 грн. 60 коп.

Оскільки Договір діяв з 07 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року, судом досліджувалися документи та докази саме за цей період.

За період з лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року по Договору позивач надав відповідачу теплової енергії на суму 676 345 грн. 47 коп. (рахунок-фактура №300306 від 31.03.2014 року на суму 267 066 грн. 63 коп., рахунок-фактура №300306 від 30.04.2014 року на суму 234 242 грн. 63 коп., рахунок-фактура №300306 від 30.06.2014 року на суму 61 110 грн. 69 коп. та 85 277 грн. 81 коп., рахунок-фактура №300306 від 31.07.2014 року на суму 14689 грн. 85 коп., рахунок-фактура №300306 від 31.08.2014 року на суму 57910 грн. 65 коп., рахунок-фактура №300306 від 30.09.2014 року на суму 16941 грн. 37 коп., рахунок-фактура №300306 від 31.10.2014 року на суму 3033 грн. 49 коп., перерахунок по гарячій воді з липня 2014 року по вересень 2014 року -77832, 12 грн., рахунок-фактура №300306 від 30.11.2014 року на суму 10 186 грн. 79 коп., рахунок-фактура №300306 від 31.12.2014 року на суму 15427 грн. 77 коп., перерахунок по гарячій воді -11709,75 грн.). Рахунок-фактура №300306 від 28.02.2014 року на суму 376422 грн. 54 коп. за лютий 2014 року виставлений за договором №151/8 від 01.02.2013 року, тобто не по Договору, який є предметом судового розгляду.

Відповідач направив до суду докази сплати основного боргу, а саме платіжні доручення №348 від 22.10.2014, №337 від 10.10.2014, №198 від 26.05.2014, №299 від 03.09.2014, №240 від 02.07.2014, №266 від 06.08.2014, №206 від 04.06.2014, №188 від 15.05.2014, №166 від 18.04.2014, №138 від 24.03.2014, №730 від 29.04.2014, №690 від 28.04.2014, №684 від 24.04.2014, №1030 від 22.05.2014, №999 від 19.05.2014, №1402 від 20.06.2014, №1992 від 03.07.2014, №1993 від 03.07.2014, №2558 від 15.08.2014 №2644 від 04.09.2014, №2645 від 04.09.2014, №2746 від 17.09.2014, №2866 від 31.10.2014, №2949 від 20.11.2014, №372 від 18.04.2014, №535 від 28.03.2014, №534 від 28.03.2014, №533 від 28.03.2014, №138 від 24.03.2014, №470 від 21.03.2014, №327 від 11.03.2014, №326 від 11.03.2014, №172 від 27.02.2014, №171 від 27.02.2014, №130 від 21.02.2014, №21 від 24.02.2014 року. Майже на всіх платіжних дорученнях підставою перерахування грошових коштів є Договір від 07 лютого 2014 року.

Згідно вказаних платіжних доручень відповідач перерахував позивачу 2018142, 61 грн., що підтверджується також і актом звірки взаєморозрахунків №1 від 09.01.2015 року.

Таким чином, заборгованість відповідачу за період дії Договору - з 07 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року відсутня, оскільки мала місце навіть переплата за вказаний період.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові в частині стягнення основного боргу в розмірі 1034320 грн. 60 коп.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, зазначені у п.5.3 даного Договору, Споживач сплачує на користь Теплопостачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 17021 грн. 77 коп. пені.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача, згідно положень ст. 625 ЦК України 30 050 грн. 43 коп. інфляційних та 4 295 грн. 34 коп. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено факту прострочення платежів, враховуючи шестимісячний період стягнення пені.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки з боку позивача протягом 2014 року була навіть переплата по платежах по Договору, підстав для стягнення інфляційних немає. За таких обставин, у стягненні інфляційних необхідно відмовити.

Щодо трьох процентів річних, то за розрахунком суду до стягнення підлягає 49 грн. 42 коп. трьох процентів річних.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0 грн. 74 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Уманська міська лікарня» (20300, Черкаська область, м.Умань, вул. Шевченка, б.50, код ЄДРПОУ 02005036) на користь Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, б.12А, код ЄДРПОУ 02082675) 49 грн. 42 коп. трьох процентів річних, 0 грн. 74 коп. судового збору.

3.У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне судове рішення складено 30 грудня 2015 року.

Суддя В.В. Потапенко