Постанова № 54781679, 22.12.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"22" грудня 2015 р. Справа № 806/5091/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Котік Т.С.

ОСОБА_2,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" листопада 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання прийняти рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії з 06.03.2012; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати йому як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, зі змінами згідно постанови від 25.07.2011 № 815, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_3, визначеного на день встановлення йому інвалідності, зазначеного в довідці Житомирського обласного військового комісаріату від 16.04.2015 № С3/3900/Х3 49025. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 13.03.2012 йому було встановлено другу групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії, захворювання, що повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зазначав, що відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", йому гарантовано право на отримання одноразової грошової допомоги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ОСОБА_3 обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії з 06.03.2012, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.05.2015 № 15.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_3 як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, зі змінами згідно постанови від 25.07.2011 № 815, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_3, визначеного на день встановлення йому інвалідності, зазначеного в довідці Житомирського обласного військового комісаріату від 16.04.2015 № С3/3900/Х3 49025.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову. Зокрема, посилається на те, що на час звільнення позивача з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги. Окрім того, вказує, що грошове забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги має визначатися для осіб, звільнених зі служби, на день звільнення. Суд, не звернув уваги на те, що повноваження відповідача щодо спірних відносин є дискреційними та виключною компетенцією уповноваженого органу, не притягнув до участі у справі в якості третьої особи Житомирський обласний військовий комісаріат При прийнятті рішення судом не було враховано положення ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Розглянувши справу у межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу в країнах, де велись бойові дії та має поранення, захворювання, які пов'язані з виконанням цих обов'язків. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 206131 від 13.03.2012 позивачу з 06.03.2012 року була встановлена ІІ група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії та захворюванням, повязане з виконанням обовязків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується.

16.04.2015 року позивач звернувся до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів .

Згідно витягу з Протоколу № 15 від 29 травня 2015 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, комісія, розглянувши подані ОСОБА_3 документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день його звільнення діяла ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно приписів статті 41 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами частини другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 другу групу інвалідності встановлено з 06.03.2012 року. З відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивач звернувся 16.04.2015 року, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців".

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, а тому при вирішені спірних відносин суд повинен керуватися нормами вказаного Закону, якими внесено зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Відповідно приписів частини другої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 року № 975 відповідно до пункту 2 статті 16- 2 та пункту 9 статті 16- 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається.

Пунктом два вказаної постанови визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як встановлено судом, позивачу допомога раніше не призначалася, вперше позивач звернувся до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги 16.05.2015 року.

Отже, вирішуючи спір та зобов'язуючи відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, суд першої інстанції помилково послався на Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499, оскільки виплата такої допомоги визначена частиною другою постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. N 975 узгоджується зі статтею 58 Конституції України та не суперечить пунктам 1, 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" .

Відтак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині посилання на нормативно-правовий акт , який установлює призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Доводи апеляційної скарги, що на відповідача не може бути покладено обов'язок про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки відповідні документи повернуто позивачу не є підставами для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині. Предметом розгляду даної справи є відмова відповідача у призначені допомоги.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги, що позивач відповідно до приписів ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повинен був реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права , оскільки на час виникнення у позивача права на отримання допомоги діючим законодавством не було встановлено обмежень.

З огляду на вищенаведене, постанову суду першої інстанції слід змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в новій редакції, зобов'язавши Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_3 як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975.

В решті постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" листопада 2015 р. змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в новій редакції.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_3 як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: Т.С. Котік

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" грудня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 пров.Волошковий,37,м.Житомир,10007

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України пр-т Повітрофлотський , 6,м.Київ,03168

4-представнику позивача ОСОБА_4 - АДРЕСА_1,