Рішення № 54781535, 24.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015Справа №910/28673/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" До Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Простягнення 131 870,74 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - Галуза Л.О., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 126 185,22 грн. збитків від інфляції та 5 685,52 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу вимог ст. 625 ГПК України відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати та 3% річних до повного фактичного виконання рішення господарського суду Черкаської області від 19.05.2015р. у справі №925/720/15.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, послався на те, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому поданий позов не підлягає задоволенню через його безпідставність.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Черкаської області було розглянуто справу №925/720/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"; приватного підприємства "Оскар" про стягнення 1 125 555 грн. 92 коп.

19.05.2015р. господарським судом Черкаської області було прийнято рішення у справі №925/720/15, яким вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" 760151 грн. 93 коп. боргу, 335227 грн. інфляційних нарахувань, 28615 грн. 03 коп. три проценти річних та 22479 грн. 89 коп. витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позову до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" відмовлено. Прийнято відмову від позову до приватного підприємства "Оскар". Припинено провадження у справі в частині позову до приватного підприємства "Оскар".

Вказане рішення не підлягало оскарженню в апеляційному порядку. Рішення суду від 19.05.2015р. №925/720/15 набрало законної сили.

Господарським судом у справі №925/720/15 було встановлено:

- факт наявності боргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" за виконані за договором №1/081013 підрядні роботи в розмірі 760151 грн. 93 коп. (1520303 грн. 87 коп. - 760151 грн. 93 коп.).

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом у справі №925/720/15 був встановлений факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань на суму 760 151,93 грн.

Судом взято до уваги, що рішенням господарського суду Черкаської області від 19 травня 2015 року у справі № 925/720/15 інфляційна складова була нарахована з лютого 2014 року по березень 2015 року від суми боргу 760 151,93 грн., а 3% річних з 18.01.2014р. по 20.04.2015р. від суми боргу 760 151,93 грн.

Позивачем у зв'язку із простроченням відповідачем сплати грошових зобов'язань на суму 760 151,93 грн. нараховані інфляційні втрати у розмірі 126 185,22 грн. за період з квітня 2015 року по липень 2015 року та 3% річних у розмірі 5 685,52 грн. за період з квітня 2015 року по липень 2015 року.

За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 5 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на свій території України.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.11.2011р. при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 року в справі №12/207 за позовом приватного підприємства "Анабуд" до ТОВ "Ілта" про стягнення суми. Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 2 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Судом встановлено, що Відповідачем здійснено погашення заборгованості за рішенням суду від 925/720/15 від 19.05.2015р. наступним чином: 08.07.2015р. - 460000,00 грн., 09.07.2015р. - 230000,00 грн., 13.07.2015р. - 230000,00 грн., 13.07.2015р. - 226473,85 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму 760 151,93 грн. до повного фактичного виконання рішення суду визнається судом обґрунтованою.

При цьому судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30), (п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Таким чином, за розрахунком суду інфляційні втрати підлягають задоволенню в заявленому розмірі 126 185,22 грн. проте за період з квітня 2015 року по червень 2015 року, оскільки відповідачем погашення заборгованості відбулось до 15 числа відповідного місяця.

Позивач у позові нараховує 3% річних за період з квітня 2015 року по липень 2015 року, відповідно до розрахунку, який доданий до позову, позивачем здійснюється нарахування за квітень, травень, червень, загалом на 91 день. Вказаний розрахунок 3% річних визнається судом не обґрунтованим, у зв'язку з не визначенням точного періоду нарахування 3% річних.

Вимога про стягнення 3% річних за розрахунком суду підлягає задоволенню судом в розмірі 5 185,69 грн. за період з 21.04.2015р. по 12.07.2015р. (початок періоду визначено з урахуванням того, що у рішення суду №925/720/15 3% річних були нараховані до 20.04.2015р., а кінець періоду визначено з урахуванням того, що останній день погашення боргу не враховується у період прострочення зобов'язання).

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вул. Алма-Атинська, буд. 37, см. Київ, 02092, ідентифікаційний код 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" (вул. Пушкіна, буд. 2а, м. Христинівка, Черкаська область, 20000, ідентифікаційний код 33819678) 126 185 (сто двадцять шість тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 5 185 (п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 69 коп. 3% річних, 1 970 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят) грн. 56 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.12.2015р.

Суддя І.І.Борисенко