Рішення № 54781373, 29.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2015Справа №910/29087/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО"

До Державного підприємства "ОБ'ЄДНАНА КОМПАНІЯ

"УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ"

Про стягнення 312 933, 21 грн.

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники сторін:

Від позивача: Краснощоков Є. В. (за дов.)

Від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції в загальному розмірі 312 933, 21 грн. за порушення грошових зобов'язань за договором поставки № 19/Т-14 від 08.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29087/15 та призначено до розгляду на 17.12.2015.

В судовому засіданні 17.12.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва на 29.12.2015.

В судове засідання 29.12.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 19/Т-14 від 08.07.2014 щодо оплати поставленого товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що оплата товару здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і відповідно до п. 7.4 договору відповідач не несе відповідальності за прострочення оплати, якщо таке фінансування було відсутнє.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Біоенерго", як постачальником та Державним підприємством "Центрально-Західна компанія "Вуглеторфреструктуризація", як покупець було укладено договір поставки №19/Т-14 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) у порядку і на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця брикету паливного, одержаного з торфу, класифікаційне угруповання згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010, "категорія" 19.20.1. (брикети, котуни й подібні види твердого палива) (далі - товар) окремими партіями, забезпечити надання супутніх послуг, пов'язаних з поставкою товару до отримувачів (отримувач - особа, яка згідно ст.48 Гірничого Закону України має право на забезпечення торф'яними брикетами на побутові потреби), а покупець зобов'язується у порядку і на умовах, визначених договором, приймати та оплачувати товар та надані послуги.

09.07.2014 сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору №1, за якою Державне підприємство "ЦЗК "Вуглеторфреструктуризація" у зв'язку з реорганізацією замінено на Державне підприємство "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на підставі наказу Міністерства енерговугілля від 15.05.2014 №358 "Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств".

Згідно з п. 4.1 договору постачальник зобов'язується поставити товар за договором у строк з червня по грудень 2014 року. Поставка товару кожному отримувачу здійснюється два рази в рік: - за кожне півріччя окремо відповідно до вимог "Інструкції про порядок забезпечення працівників підприємств та організацій Мінвуглепрому України паливом на побутові потреби" (Міністерство вугільної промисловості України, 22.05.1995).

Згідно з п. 4.2 договору разом з товаром постачальник повинен у кожному окремому випадку поставки передати уповноваженій особі покупця документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать: акт приймання-передачі товару у трьох примірниках; сертифікат якості; рахунок-фактура; видаткова накладна у трьох примірниках; товарно-транспортна накладна, реєстр талонів, талони; податкова накладна.

Поставка товару здійснюється постачальником на підставі талонів на поставку пільгового побутового палива, які виписуються згідно Інструкції (далі - талони), та передаються постачальнику покупцем за відповідним актом приймання-передачі талонів, який посвідчується підписами та печатками сторін (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору визначено, що факт належного виконання постачальником своїх зобов'язань по поставці товару та його якості підтверджується підписом особи - отримувача товару на талоні, який після цього повертається покупцю за відповідним зворотнім актом приймання-передачі талонів.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника, про що свідчить підпис уповноваженого представника покупця на зворотньому акті приймання-передачі талонів (п. 4.6 договору).

Пунктами 4.7, 4.8 договору визначено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України. Поставка та оплата товару здійснюється в межах поточних бюджетних призначень за відповідним напрямком.

Відповідно до п. 5.2.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Відповідно до п. 3.5 договору підставою для здійснення оплати за договором у кожному окремому випадку є рахунок-фактура, видаткова накладна та акт приймання-передачі товару, посвідчені підписами та печатками сторін.

Відповідно до п. 3.8 договору оплата за договором здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки. Пунктом 3.9. договору сторонами погоджено право покупця вимагати відстрочку платежу на строк до 120 календарних днів, та обов'язок постачальника її надати.

В пункті 7.4. договору сторони погодили, що у зв'язку з тим, що оплата товару покупцем здійснюється а рахунок коштів Державного бюджету України, то покупець не несе відповідальності за прострочення строків сплати за договором, якщо на момент настання строків оплати таке фінансування було відсутнє. При цьому покупець зобов'язується протягом 10 банківських днів після надходження з Державного бюджету України необхідної суми, оплатити переданий за договором товар.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" надало покупцю рахунки-фактури на оплату поставленого товару, а саме: № 909/1 від 09.09.2014 на суму 241 013,78 грн., №1111/1 від 11.11.2014 на суму 124 597,87 грн.; № 1201/1 від 01.12.2014 на суму 139256,45 грн.; № 1212/2 від 12.12.2014 на суму 137399,44 грн.; №1215/1від 15.12.2014 на суму 248082,31 грн.

Протягом вересня - грудня 2014 ТОВ "Компанія Біоенерго" на виконання умов договору поставило товар відповідачу - брикет торф'яний на адресу, зазначену в додатку №3 (реквізити призначення торф'яного брикету) до договору поставки № 19/Т-14 від 08.07.2014 на загальну суму 890 349,85 грн.:

- за видатковою накладною №909/1 від 09 вересня 2014 року на суму 241 013,78 грн. товар отримано, складено Акт прийому-передачі товару від 09.09.2014 за реєстром талонів вивезених отримувачам побутового палива.

- за видатковою накладною №1111/1 від 11 листопада 2014 року на суму 124 597,87 грн. товар отримано, складено Акт прийому-передачі товару від 11.11.2014 за реєстром талонів вивезених отримувачам побутового палива.

- за видатковою накладною № 1201/1 від 01 грудня 2014 року на суму 139 256,45 грн. товар отримано, складено Акт прийому-передачі товару від 01.12.2014 за реєстром талонів вивезених отримувачам побутового палива.

- за видатковою накладною № 2 від 23 грудня 2014 року на суму 137 399,44 грн. товар отримано, складено Акт прийому-передачі товару від 23.12.2014 за реєстром талонів вивезених отримувачам побутового палива.

- за видатковою накладною № 1 від 23 грудня 2014 року на суму 248 082,31 грн. товар отримано, складено Акт прийому-передачі товару від 23.12.2014 за реєстром талонів вивезених отримувачам побутового палива.

Загалом відповідачу поставлено товар відповідачу за договором на загальну суму 890 349,85 грн., який покупцем був оплачений лише частково, в розмірі 241 013,78 грн. 30.09.2014.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки станом на 01.10.2015 становила 649 336,07 грн., яку рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18516/15 постановлено стягнути з відповідача на користь позивача.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 3 % річних в розмірі 16 803, 50 грн. за загальний період прострочення грошового зобов'язання з 24.09.2015 по 05.11.2015 та втрат від інфляції в розмірі 296 129, 71 грн. за грудень 2014 року - вересень 2015 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

У відповідності до п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи що відповідачем було допущено порушення грошового зобов'язання визначеного договором суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Відповідно такі позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Доводи відповідача стосовно того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є рішення господарського суду, яким вирішений господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав - рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі № 910/18516/15 відхиляються судом. На тій підставі, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 649 336,07 грн. - суму основного боргу, 13 601,30 грн. - 3% річних, 266 215,55 грн. - інфляційні втрати, не була прийнята до розгляду судом, а відтак по суті відповідні вимоги не розглядалися в рамках справи № 910/18516/15.

Відхиляються судом і доводи відповідача, щодо того, що відповідачем не було здійснено користування грошовими коштами, належними відповідачу з огляду на те, що відповідач фінансується за рахунок коштів державного бюджету на підставі п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14.

Стосовно посилання відповідача на п. 7.4. договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За умова п. 7.4. договору покупець не несе відповідальності за прострочення строків оплати, якщо на момент оплати таке фінансування було відсутнє. Відтак заперечуючи проти задоволення позовних вимог з посиланням на п. 7.4. договору відповідач мав довести, що станом на момент оплати за договором відповідне фінансування було відсутнє. Проте, відповідач до свого відзиву жодних доказів не надав.

Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в розмірі 16 803, 50 грн. за загальний період прострочення грошового зобов'язання з 24.09.2015 по 05.11.2015 та втрат від інфляції в розмірі 296 129, 71 грн. за грудень 2014 року - вересень 2015 року.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України, з огляду на задоволення позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "ОБ'ЄДНАНА КОМПАНІЯ "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" (ідентифікаційний код юридичної особи 39244468, адреса місцезнаходження: пров. Приладний, 2-А, м. Київ, 03680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" (ідентифікаційний код юридичної особи 37809862, адреса місцезнаходження: вул. Радянська, 42 -А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28002) 16 803 (шістнадцять тисяч вісімсот три) грн. 50 коп. 3 % річних, 296 129 (двісті дев'яносто шість тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 71 коп. втрат від інфляції та 4 693 (чотири тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 99 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам у справі.

Повне рішення складено 30.12.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк