Рішення № 54781285, 23.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015Справа №910/27835/15За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини 3078 Національної гвардії України

до публічного акціонерного товариства "АвтоКРАЗ"

про стягнення 211 692,80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури Тимко В.В.(посв. № 034226 від 06.07.2015)

Від позивача Зернов Р.Ю.(дов. від 19.03.2015)

Від відповідача: Білявський В.В.(дов. від 05.01.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини 3078 Національної гвардії України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "АвтоКРАЗ" про стягнення 211 692,80 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2015 порушено провадження у справі №910/27835/15 та призначено до розгляду на 18.11.2015.

В судове засідання 18.11.2015 прибули представники прокуратури, позивача, відповідача та дали пояснення по справі.

Представник прокуратури подав суду уточнення до позовної заяви, в якій просить суд викласти прохальну частину позовної заяви у наступній редакції:

1. Звільнити військову прокуратуру Київського гарнізону від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук. Полтавська обл.. 39631. код ЄДРПОУ 05808735) на користь військової частини 3078 Національної гвардії України (04080. м. Київ, вул. Нижньоюрківська. 8-А код ЄДРПОУ) штрафні санкції у розмірі 211 692,80 грн.

4. Для повного і об'єктивного розгляду справи витребувати встановленим порядком у військовій частині 3078 Національної гвардії України договір № 63 т від 14.11.2014. який містить відомості з обмеженим доступом інформації (гриф "таємно"),

5. Розгляд справи здійснювати у закритому режимі.

6. Судовий розгляд провести за участю прокурора.

7. Судові витрати покласти на Відповідача та стягнути їх в дохід держави.

Суд прийняв дану заяву як заяву про збільшення позовних вимог.

Розгляд справи відкладено на 26.11.2015.

В судове засідання 26.11.2015 прибули представники прокуратури, позивача, відповідача та дали пояснення по справі.

Суд, дослідивши письмові докази та пояснення представників сторін, прийшов до висновку про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Розгляд справи відкладено на 16.12.2015.

16.12.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 23.12.2015 для подання додаткових доказів по справі.

Представники прокуратури, позивача та відповідача з'явилися в судове засідання 23.12.2015, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, про що свідчить відзив на позовну заяву.

Крім того, представник відповідача подав суду заяву про зменшення неустойки на 95% та залишити до сплати 5% неустойки.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю. Проти заяви відповідача про зменшення неустойки на 95% та залишити до сплати 5% неустойки - заперечували.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з наявних матеріалів звернення в суд прокурора з даним позовом зумовлене порушенням інтересів держави, які потребують судового захисту, в умовах відсутності фінансування витрат позивача на оплату судового збору, тому посилання відповідача на відсутність у прокурора підстав для подачі позову в інтересах держави є необґрунтованими.

14.11.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 63 m на закупівлю за державні кошти (має гриф "таємно"), згідно з умовами якого відповідач зобов'язався виготовити та протягом 45 календарних днів з моменту надходження авансового платежу передати позивачу продукцію, зазначену у специфікації, загальною вартістю 1 707 200,00 грн., а позивач - прийняти та оплатити її вартість на умовах договору.

Згідно умов п. 4.2 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість продукції протягом 10 банківських днів з дати укладення договору шляхом здійснення 100 % попередньої оплати від загальної суми договору.

Указані обставини підтверджуються поясненнями прокурора, сторін у справі та наявною у матеріалах копією цього контракту.

За своєю правовою природою договір між сторонами є договором підряду, оскільки його умови передбачають виготовлення певних речей з переданням їх замовнику.

Таким чином між сторонами у справі виникли відносини з договору підряду, врегульовані гл. 61 ЦК України.

Поясненнями прокурора, сторін, платіжним дорученням № 79 від 19.11.2014 стверджується факт здійснення позивачем на користь відповідача попередньої оплати за договором у розмірі 1 707 200,00 грн.

За таких обставин, з урахуванням наведених умов договору відповідач зобов'язаний був виготовити передбачену цим правочином продукцію та передати її позивачу не пізніше 4 січня 2015 р.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт передачі відповідачем позивачу продукції за договором з пропуском встановленого строку, а саме:

Відповідно до накладної №10704 від 04.03.2015 було поставлено 54 одиниці товару з простроченням на 54 дні. Пеня за один день прострочення становить 0.1 відсоток, а саме 1 707,20 грн. За 54 дні прострочення поставки сума пені складає 92 188,80 грн. (1 707,20 *54).

Отже, сума пені по договору № 63 m складає 92 188,80 грн.

Доказів передачі продукції за контрактом в установлений строк суду не надано.

Згідно з умовами п. 9.2.2 договору за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив поставку товару за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України підлягає стягненню 92 188,80 грн. пені з урахуванням фактичного періоду прострочення.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару в сумі 92 188,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 119 504,00 грн.

Відповідач прострочив поставку товару понад 30 днів, тому нарахований штраф в розмірі семи відсотків від загальної суми договору №63 m, а саме 119 504,00 грн.

Виходячи з вартості товару, з передачі якого допущене прострочення, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог cт. 624 ЦК України підлягає стягненню 119 504,00 грн. штрафу (1 707 200,00 грн. х 7%).

Відповідач просив суд зменшити неустойку на 95% та залишити до сплати 5% неустойки, на що суд зазначає наступне:

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з умовами п. 9.2.2 договору за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу пеню відповідно до п. 9.2.2 Договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 92 188,80 грн. та штраф відповідно до п. 9.2.2 Договору, розмір якого, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 119 504,00 грн.

При цьому, стаття 233 Господарського суду України надає право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, в силу ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, відповідно до якої господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, вправі зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Як свідчать матеріали справи, відповідач як на підстави для зменшення розміру неустойки посилається на наступне:

- відсутність даних про заподіяння позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання умов договору;

- застосування до ПАТ «АвтоКрАЗ» нарахованої суми неустойки негативно позначиться на його подальшій господарській діяльності та зробить неможливим погашення боргу перед бюджетом та призведе до банкрутства;

- під час виконання умов договору у ПАТ «АвтоКрАЗ» мали місце обставини непереборної сили, у зв'язку із застосуванням енергопостачальними організаціями графіків аварійного відключення споживачів від електроенергії, майже щоденно протягом листопада-грудня 2014 року;

- ПАТ «АвтоКрАЗ» відіграє особливу роль у забезпеченні Збройних Сил України та Національної гвардії України технікою для виконання покладених на них завдань щодо захисту територіальної цілісності України, правопорядку і безпеки громадян, тому стягнення з товариства неустойки у повному обсязі призведе до погіршення фінансового становища та наступного прострочення виконання своїх зобов'язань за іншими контрактами оборонного замовлення.

Дані обставини неспростовані прокурором та позивачем, та підтверджуються матеріалами справи, зокрема, наступним.

- Листом №05-13-02/3767 від 30.12.2014р. Кременчуцька філія Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» повідомила, що аварійне відключення електропостачання ПАТ «АвтоКрАЗ» дійсно мало місце в зазначенні в листі дні та години. Крім того, на період з 01.12. по 31.12.2014р. з 08:00 до 11:00 та з 16:00 до 22:00 по ПАТ «АвтоКрАЗ» було введено графіки обмеження електричної енергії та графіки обмеження електричної потужності (а.с.34 т.1);

- Кременчуцьке відділення Полтавської торгово-промислової палати в листі №17/08-04 від 19.01.2015р. зазначило, що введення графіків обмежень електричної енергії та електричної потужності, а також аварійні відключення ПАТ «АвтоКрАЗ» від електропостачання можуть бути визнані обставинами непереборної сили (а.с.56 т.1);

- для недопущення збитків позивачу, ПАТ «АвтоКрАЗ» для виготовлення продукції за договором було організовано роботу свого виробництва у вихідні дні та у понаднормовий час, про що свідчать відповідні накази товариства (а.с.35-55 т.1).

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, суд вважає можливим зменшити розмір належну з відповідача на користь неустойку до 50%, а саме пеня - 46 094,40 грн., штраф - 59 752,00 грн.

Як слідує з наявних матеріалів звернення в суд прокурора з даним позовом зумовлене порушенням інтересів держави, які потребують судового захисту, в умовах відсутності фінансування витрат позивача на оплату судового збору, тому посилання відповідача на відсутність у прокурора підстав для подачі позову в інтересах держави є необґрунтованими.

Суд враховує, що стягнення пені у зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану відповідача, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, тощо, в зв'язку з чим суд зменшує розмір пені та штрафу на 50%.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансово-економічний стан підприємства, враховуючи той факт, що відповідач фінансується з державного бюджету України, прийшов до висновку про обґрунтованість зменшення розміру пені у зв'язку з наступним:

Оскільки, всі сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені та штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Враховуючи ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, що полягають у відключенні електропостачання відповідача, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору, на 50%, а саме пеня - 46 094,40 грн., штраф - 59 752,00 грн. В решті частини стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 Національної гвардії України задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, буд. 62, код ЄДРПОУ 05808735) на користь Військової частини 3078 Національної гвардії України (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 25574423) пеню в сумі 46 094 (сорок шість тисяч дев'яносто чотири) грн. 40 коп., штраф в сумі 59 752(п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, буд. 62, код ЄДРПОУ 05808735) в дохід Державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу 22030001) 3 175(три тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 39 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.12.2015