Рішення № 54781250, 23.12.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" грудня 2015 р. Справа № 906/1556/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №010-01/4995 від 14.096.2015р.;

ОСОБА_2 - головний економіст сектору кредитування МСБ філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (в порядку ст. 30 ГПК України; в судовому засіданні 21.12.2015);

від відповідача-1: ОСОБА_3 - довіреність від 06.04.2015р.;

ОСОБА_4 - довіреність від 25.09.2015р. (в судовому засіданні 23.12.2015);

від відповідача-2: ОСОБА_3 - довіреність від 01.12.2015р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі

до 1. Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач"

2. Дочірнього підприємства "Квант" Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач"

про стягнення 2015879,00 грн.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - по 25.12.2015.

В судовому засіданні 21.12.2015р., згідно ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 23.12.2015р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості в сумі 2015879,00грн., з яких: 1035160,65грн. прострочена заборгованість, 11910,09грн. проценти за кредитом, 38239,43грн. прострочені проценти за кредитом, 4129,25грн. комісія за управління кредитом, 332866,34грн. пеня, 130000,00грн. штраф, 29808,45грн. 3% річних та 433764,79 грн. інфляційні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.11.2015р.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2015р. відкладено розгляд справи на 23.11.2015р.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2015р. розгляд справи відкладено на 30.11.2015р.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2015р. оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2015р.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2015р. відкладено розгляд справи на 21.12.2015р.

В судовому засіданні 21.12.2015р. оголошено перерву до 23.12.2015р.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2015р. продовжено строк вирішення спору по 25.12.2015.

22.12.2015 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зменшення розміру пені.

23.12.2015 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку 923759,61грн., з яких: 130000,00грн. штраф; 330186,37грн. пені (299412,69грн. пені по простроченому основному боргу, 5877,62грн. пені за простроченими процентами, 598,00грн. пені за простроченою комісією, 24298,06грн. пені згідно додаткової угоди №5208К11-012 до кредитного договору №5208К11 від 23.04.2008); 29808,45грн. 3 % річних; 433764,79грн. інфляційних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву до розгляду та вирішує спір з урахуванням вказаної заяви.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заяві від 23.12.2015 (а.с. 58-60, т. 4) та письмових поясненнях (а.с. 119-121, т. 3; а.с. 9, 23-25, т. 4).

Представники відповідача-1 проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 51-56, т. 3) та письмових поясненнях (а.с. 92-95, 169-171, т. 3, 14-17, т. 4).

Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 91, т. 3) та письмових поясненнях (а.с. 149-154, т. 3).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (банк/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Електровимірювач" (позичальник/відповідач-1) укладено генеральну угоду №5208N2 (далі - генеральна угода) ( а.с. 11-17, т. 1).

До генеральної угоди сторонами укладались додаткові угоди від 30.01.2009, 06.05.2010, від 09.04.2013 (а.с. 19-30 т.1).

Додатковою угодою №5208N2 від 09.04.2013 генеральну угоду № 5208N2 від 23.04.2008 викладено у новій редакції (а.с. 21-30, т. 1).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. генеральної угоди (в редакції від 09.04.2013) генеральна угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника, яка містить усі напрями діяльності підприємства позичальника, зазначені у бізнес-плані позичальника.

Метою цієї генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

За умовами п. 4.1. генеральної угоди (в редакції від 09.04.2013) відповідно до положень та умов цієї генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5. Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням кредитного договору, укладеного в рамках цієї Генеральної угоди. Якщо будь-яке з положень кредитного договору суперечить положенню генеральної угоди, положення генеральної угоди мають перевагу.

Відповідно до п. 4.2. генеральної угоди, кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальника у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом та плат та за кредитним договором, рахунки для обслуговування кредиту, графік надання і погашення кредиту та інші умови.

Згідно ст. 2 генеральної угоди "Кредитний договір" - означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї генеральної угоди і є її додатком.

За умовами п. 4.3. генеральної угоди термін користування кредитом за цією Генеральною угодою встановлюється до 31 грудня 2015 року.

Процентна ставка визначається у кредитному договорі за згодою сторін відповідно до статті 6 Генеральної угоди (п. 4.4. генеральної угоди).

Відповідно до п. 4.5. генеральної угоди, відповідно до положень та умов цієї генеральної угоди Банк встановлює позичальнику такі ліміти:

- загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою: загальний розмір заборгованості позичальника за кредитом за цією генеральною угодою не може перевищувати 3000000,00 грн. Сторони домовились, що загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією Генеральною угодою, та є такими, що діятимуть у рамках цієї Генеральної угоди і є відповідними додатками до цієї Генеральної угоди згідно з Додатком 1 до цієї Генеральної угоди, а також на всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках цієї Генеральної угоди протягом її дії (п. 4.5.1);

- ліміт заборгованості за кредитними договором встановлюється в порядку та на умовах, визначених у кредитному договорі, укладеному банком з позичальником, який є невід'ємною частиною Генеральної угоди (п. 4.5.2.);

- загальна сума всіх чинних лімітів заборгованості за кредитними договорами в будь-який момент дії цієї Генеральної угоди не може перевищувати суми загального ліміту заборгованості за генеральною угодою (п. 4.5.3.).

Пунктом 5.1. генеральної угоди, банк взяв на себе зобов'язання:

- за клопотанням позичальника встановлювати ліміти заборгованості за кредитними договорами та інші умови проведення кредитних операцій відповідно до положень та умов цієї Генеральної угоди (п. 5.1.1.);

- відкривати позичкові рахунки згідно з умовами укладених кредитних договорів (п. 5.1.2.);

- перераховувати кредитні кошти відповідно до положень та умов цієї генеральної угоди відповідного кредитного договору (п. 5.1.3.).

Позичальник відповідно до п. 5.2. генеральної угоди взяв на себе наступні зобов'язання:

- використовувати кредит згідно з умовами генеральної угоди та кредитного договору (5.2.1.);

- своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (п. 5.2.5.).

Умовами п. 8.1. генеральної угоди визначено, що у разі порушення строків сплати основного боргу по кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов'язань за цією генеральною угодою позичальник сплачує банкові пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який нараховується пеня, якщо інше не передбачене кредитним договором, та інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством України та кредитним договором.

23.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (банк/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Електровимірювач" (позичальник/відповідач-1) укладено кредитний договір №5208К11 (далі - кредитний договір; а.с. 31-37, т. 1).

До кредитного договору сторонами укладено додаткові угоди від 30.01.2009, від 30.04.2009, від 01.12.2009, від 03.03.2010, від 06.05.2010, від 24.09.2010, від 30.11.2010, від 14.10.2011, від 09.04.2013, 09.04.2013 (викладено кредитний договір в новій редакції (а.с. 54-64 т.1), від 12.12.2013 р. та від 31.01.2014 (а.с. 40-67, т. 1).

Відповідно до п. 2.1.13 договору, цей договір укладений в рамках Генеральної угоди, підпорядковується умовам Генеральної угоди та є додатком до Генеральної угоди

Згідно п. 3.1. кредитного договору банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору ліміт кредитної лінії 1580334,50грн., кінцевий термін погашення кредиту - 30.12.2014; вид кредиту: невідновлювальна відклична кредитна лінія; цілі кредиту: поповнення оборотних коштів з метою фінансування поточних потреб позичальника; тип процентної ставки за користування кредитом за цим договором - фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 21,8 % річних.

Згідно п. 3.2.10 кредитного договору, розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 3.4.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8. цього договору в строк, зазначений у п. 3.2. цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком надання та погашення кредиту, є обов'язковими.

У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку надання та погашення кредиту, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів (п. 3.4.2. кредитного договору).

За умовами п. 3.5.1. кредитного договору позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8 цієї угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Пунктом 5.1.7. кредитного договору визначено обов'язок позичальника здійснювати протягом всього строку дії договору безперервне страхування майна, що надається в заставу/іпотеку з метою забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, та на дату надання кредитних коштів за цим договором надати підтвердження набуття чинності договорами страхування. Щорічно, протягом строку дії кредитного договору, за власні кошти проводити страхування на користь банку предметів забезпечення на суму їх загальної заставної вартості.

Згідно п. 5.1.10. кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 5208К11-012 від 31.01.2014 р.) протягом всього строку дії кредитного договору, а саме протягом останнього строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, надавати банку актуальний звітпро незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, виконаний в акредитованій банком оціночній компанії. У разі, якщо визначена в актуальному звіті ринкова вартість предметів забезпечення буде меншою від вартості відповідних предметів забезпечення, визначеної у попередньому звіті, позичальник зобов'язаний надати банку у додаткове забезпечення ліквідне майно, що має бути погоджене із банком або здійснити погашення заборгованості за кредитною лінією в тому обсязі, щоб коефіцієнт покриття забезпеченням становив не менше, ніж визначено умовами кредитного договору. У разі невиконання позичальником зобов'язання, викладеного у цьому пункті банк застосовує до позичальника штрафні санкції в розмірі 10000,00грн. щомісячно в строки та у порядку, визначені кредитним договором до повного виконання цього зобов'язання.

У п. 5.3.1. кредитного договору передбачено, що протягом строку дії договору позичальник повинен надавати до банку такі документи:

(а) завірені копії фінансової звітності позичальника;

(б) розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості позичальника;

(в) довідки про наявність заборгованості за кредитами в інших банках;

(г) довідки про рух грошових коштів в інших банках;

(д) звіт з екологічних та соціальних питань за формою, наведеною у додатку 2 до Договору.

Зазначені документи, надаються щокварталу не пізніше 25-го числа кожного першого місяця кварталу, наступного за звітним, а за результатами року - до 20 лютого року, наступного за звітним.

Пунктом 7.2. кредитного договору (в редакції від 31.01.2014) визначено, що за порушення/невиконання позичальником зобов'язань взятих на себе відповідно до умов кредитного договору (зокрема: недотримання строків страхування майна, ненадання документів, передбачених умовами кредитного договору) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 2000,00грн. щомісячно, в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення.

09.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Електровимірювач" (позичальник/відповідач-1) та Дочірнім підприємством "Квант" ВАТ "Електровимірювач" правонаступником якого є Дочірнє підприємство "Квант" Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач" (поручитель/відповідач-2) укладено договір поруки №52513Р4 (далі - договір поруки; а.с. 68-70 т.1).

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання

У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника як у солідарних боржників.

Згідно ст. 1 договору поруки основне зобов'язання - зобов'язання позичальника, передбачені Кредитною угодою щодо відшкодування суми кредиту , процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

За визначенням ст. 1 договору поруки, під кредитною угодою розуміється генеральна угода №5208N2 від 23.04.2008 з усіма чинними кредитними договорами, які укладені, укладаються та будуть укладені в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ , відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов відкриває позичальнику відновлювану (невідновлювану) кредитну лінію з лімітом заборгованості 3000000,00грн., на визначених кредитною угодою умовах, строком погашення "31" грудня 2015 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитної угоди.

08.09.2015 р. на адреси ПАТ "Електровимірювач" та ДП "Квант" ПАТ "Електровимірювач" з боку філії ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України" в м. Житомирі направлена претензія № 52/14/191 про сплату заборгованості, штрафних санкцій та пені (а.с. 71, 72 т.1).

Відповідачі відповіді на претензію не надали. Заборгованість, яка виникла перед позивачем, не погасили.

Оскільки позичальник неналежним чином виконував свої зобов'язання, передбачені умовами Генеральної угоду № 5208N2 від 23.04.2008 р. та кредитного договору № 5208К11 від 23.08.2008 р., позивач звернувся до суду про стягнення (згідно заяви про зменшення позовних вимог):

- 130000,00грн. штрафу; 330186,37грн. пені (299412,69грн. пені по простроченому основному боргу, 5877,62грн. пені за простроченими процентами, 598,00грн. пені за простроченою комісією, 24298,06грн. пені згідно додаткової угоди №5208К11-012 до кредитного договору №5208К11 від 23.04.2008); 29808,45грн. 3 % річних; 433764,79грн. інфляційних.

Так, обгрунтовуючи вимоги про стягнення штрафів на загальну суму 130000,00грн. (а.с. 119-121, т. 3) позивач пояснив, що штрафи нараховані за наступні порушення умов договору:

1) оскільки Звіт про оцінку будівель (дата оцінки 26.01.2014) був дійсний протягом 12 місяців від дати оцінки (а.с. 122,123 т.3) і в подальшому більше до банку не подавався, тому відповідачу 1 нараховано штраф за дев'ять місяців по 10000,00грн. за місяць, що передбачено п. 5.1.10 кредитного договору, на загальну суму 90000,00 грн.

2) оскільки всупереч п. 5.1.7 кредитного договору після закінчення дії договорів обов'язкового страхування нерухомого майна № 397037 та 397038, строк дії яких з 05.04.2014 до 04.04.2015 (а.с. 127-136), в подальшому страхування майна відповідачем 1 не здійснювалось, з урахуванням положень п. 7.2 кредитного договору, нараховано штраф за 6 місяців по 2000,00 грн. за кожен місяць на загальну суму 12000,00грн.;

3) за ненадання з грудня 2014 р. довідок про дебетові та кредитові обороти по рахунку, що передбачено п. 5.3.1 кредитного договору, за 11 місяців нараховано штраф на загальну суму 22000,00грн. (2000,00грн. * 11 місяців)

4) за ненадання балансів та фінансової звітності станом на 30.06.2015 нараховано штраф в сумі 6000,00грн. за період з липня по вересень 2015 року (2000,00 грн. * 3)

Заявлена до стягнення пеня на загальну суму 330186,37грн. включає в себі:

1) 299412,69грн. - пеня за несвоєчасну сплату отриманого кредиту (а.с. 26 т.4), нарахована згідно п. 8.1 генеральної угоди

2) 5877, 62 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (а.с. 28 т. 4);

3) 598,00грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії (а.с. 29 т.4);

4) 24298,06грн. - пеня, яка несплачена відповідачем 1 згідно п. 5.1.9. кредитного договору (в редакції додаткової угоди №5208К11-012 від 31.01.2014р) за графіком: лютий 2014 - 7000,00грн.; березень 2014 - 7000,00грн.; квітень 2014 - 10298,06грн.

В порядку ст. 625 ЦК України позивачем за період з жовтня 2013р по жовтень 2015 р. заявлено до стягнення 29808,45грн. 3 % річних та 433764,79грн. інфляційних за несвоєчасну сплату кредитних коштів (а.с. 74, 75 т.1).

Відповідач-1 заперечуючи проти позову вважає, оскільки умовами додаткової угоди до кредитного договору від 31.01.2014 встановлений новий графік сплати кредиту, то початковим періодом погашення кредиту є березень 2014, тобто зобов'язання не може вважатися простроченим не раніше березня 2014 року.

Вказує, що розрахунок пені по простроченому боргу та комісії за період 20.04.2015 по 19.10.2015 не відповідає вимогам ст. 232 ГК України, оскільки зобов'язання щодо сплати платежів підлягало виконанню протягом 2014 року.

Зважаючи на те, що сторони, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору, змінили редакцію п. 7.2. та передбачили штрафні санкції у розмірі 2000,00грн. за кожне окреме порушення, тому, на думку відповідача, з умов договору виключена відповідальність у вигляді пені. У зв'язку з чим нарахування пені за період з 20.04.2015 по 19.10.2015 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вважає необґрунтованим.

Щодо посилань позивача на умови п. 7.4. договору щодо застосування банком штрафних санкцій протягом всього періоду невиконання позичальником своїх зобов'язань, вказує, що положення цього пункту застосовуються лише до зобов'язань визначених п.п. 5.1.3.5, 5.1.7, 5.1.10 договору.

Вважає, що у зв'язку з тим, що штраф є видом неустойки, тому розмір штрафу застосовується виключно у відсотках від суми невиконаного зобов'язання, а не сталому розмірі як заявлено позивачем. До того ж, неодноразове стягнення штрафу суперечить ст. 61 Конституцій України. Стягнення штрафу за ненадання звіту по оцінку майна відповідач-1 вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів закінчення строку дії попередньо наданого звіту.

Вказує, що стягнення штрафу за 11 місяців у зв'язку з ненаданням довідок позивачем необґрунтовано. Вказані довідки надавались вчасно, окрім того стягнення штрафу за 11 місяців поспіль суперечить нормам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Зазначає, що вимога про стягнення штрафу за недотримання строків страхування заставного майна необґрунтована, оскільки відповідачем-1 здійснено страхування заставного майна та надано позивачу відповідні докази.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Крім того, відповідач-1 вказує, що розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції з жовтня 2013 ґрунтується на зобов'язаннях, що існували до моменту зміни кредитного договору, порушення якого і слугувало підставою звернення позивача з позовом до суду, а тому не відповідають підставі подання позовної заяви.

Відповідач-2 заперечуючи проти позову вказує, оскільки поручитель не погоджував збільшений обсяг зобов'язань, не отримував будь-яких вимог протягом шести місяців з 30.12.2014, тому враховуючи норми ст. 559 ЦК України порука вважається припиненою.

Позивач у повному обсязі заперечив проти доводів відповідачів, зокрема звертає увагу, що нарахування інфляційних та 3 % річних нараховані в межах строку позовної давності, з урахуванням проведених проплат.

Штраф та пеня нараховані в межах строків та у відповідності до умов генеральної угоди та кредитного договору.

Крім того, вважає, що строк позовної давності перервався шляхом визнання відповідачем-1 боргу у направленому на адресу банку листі від 17.12.2015 (а.с. 34).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частина 2 зазначеної статті встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, за несвоєчасне виконання взятих, згідно п. п. 5.1.7, 5.1.10 кредитного договору, зобов'язань, відповідачу в порядку п. 5.1.10 та п. 7.2 кредитного договору нараховано штраф на загальну суму 130000,00 грн.

Здійснивши аналіз п.п. 5.1.10., п. 5.1.7., 7.2. кредитного договору, судом встановлено, що кожен з вищевказаних пунктів вказує на те, що факт застосування до позичальника штрафних санкцій обумовлений строками та порядком, які мають бути визначені кредитним договором.

Дослідивши зміст кредитного договору, суд становив, що у договорі відсутні умови, які відображають строки нарахування штрафу та порядок його застосування.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про стягнення штрафу на загальну суму 130000,00 грн. є безпідставною тане підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормами ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, п. 8.1. генеральної угоди сторони визначили, що пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який нараховується пеня, якщо інше не передбачене кредитним договором...

Оскільки в кредитному договорі відсутні інші умови щодо порядку нарахування пені, тому підлягають застосуванню умови генеральної угоди, яка вказує про більший строк нарахування пені, ніж передбачено нормами ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому суд враховує, що згідно умов п. 4.1. генеральної угоди, якщо будь-яке з положень кредитного договору суперечить положенню генеральної угоди, положення генеральної угоди мають перевагу.

За таких обставин , пояснення відповідача щодо відсутності в кредитному договорі умов щодо відповідальності у вигляді пені судом до уваги не приймається, оскільки суперечить умовам генеральної угоди.

Перевіривши розрахунок пені, враховуючи умови укладених генеральної угоди та кредитного договору, норми чинного законодавства, судом встановлено, що позивачем зроблено помилку при розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредитних коштів.

За визначений позивачем період, правомірною є вимога про стягнення 295332,44грн., а не 299412,69 грн., як заявив позивач. За таких обставин в частині стягнення 4080,25 грн. пені за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті кредитних коштів слід відмовити.

Розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 5877,62грн. та за несвоєчасну сплату комісії в сумі 598,00грн. є вірним та відповідає приписам чинного законодавства, умовам Генеральної угоди та кредитного договору.

Разом з тим, розглядаючи клопотання відповідача-1 про зменшення розміру неустойки, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши подані відповідачем-1 в обґрунтування поданого клопотання документи, враховуючи повне погашення останнім основного боргу, процентів, комісії, відсутність доказів спричинення збитків позивачу, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені:

- по основному боргу в розмірі 295332,44грн. до 20 % - 59666,49 грн., враховуючи повне виконання зобов'язання на день винесення рішення;

- по простроченим процентам в сумі 5877,62 грн. та по простроченій комісії в розмірі 598,00 грн. до 10 % - 587,76 грн. та 59,80 грн. відповідно, враховуючи повне виконання зобов'язання на день винесення рішеннята систематичність сплати процентів та комісії.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені в сумі 24298,06грн., які грунтуються на умовах додаткової угоди №5208К11-012 до кредитного договору №5208К11 від 23.04.2008, суд враховує, що відповідач 1 заявив про застосування строків позовної давності.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст.267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Нормами ч.1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Так, згідно додаткової угоди №5208К11-012 від 31.01.2014 р. (а.с. 66 т.1) до кредитного договору №5208К11 від 23.04.2008 сторони визначили графік сплати штрафних санкцій в сумі 24298,06 грн., що виникли з моменту укладання Кредитного договору, а саме 7000,00 грн. - лютий 2014 р.; 7000,00 грн. - березень 2014 р.; 10298,06 грн. - квітень 2014 р.

Тобто перебіг позовної давності відповідно розпочався з 1.03.2014 р.; 01.04.2014 р. та 01.05.2014 р.

Закінчився строк позовної давності відповідно: 01.03.2015; 01.04.2015 та 01.05.2015 р. До суду позивач звернувся 19.10.2015 р.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача, що лист ВАТ "Електровимірювач" вих. № 399 від 17.12.2015, яким відповідач 1 визнав наявність боргу в розмірі 1,4 млн. грн. (а.с. 34, т. 4), свідчить про переривання позовної давності, оскільки вказаний лист надісланий позивачу вже в процесі розгляду справи і з листа не вбачається про визнання відповідачем-1 вимог про стягнення саме пені та штрафу.

Крім того, переривання строку позовної давності можливе саме до його закінчення.

Отже, враховуючи заяву відповідача 1 про застосування строків позовної давності, виходячи з приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 24298,06 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3 % (а.с. 26-27, т.4), суд встановив, що їх нарахування в сумі 29808,45грн. є правомірним, а вимога про їх стягнення - такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 74-75, т. 1), нарахованих в сумі 435381,21грн. за період з жовтня 2013 по вересень 2015, судом також встановлено правомірність їх нарахувань у зазначений період в сумі 433764,79грн.

Розглядаючи вимогу позивача про здійснення солідарного стягнення заборгованості, господарський суд враховує наступне.

За правилом ч.1 ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.2 вказаної статті).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойку, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 вказаної вище статті).

Умовами п. 4.1.1. договору поруки визначено, що кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов'язання у випадку, якщо позичальник не виконає грошове зобов'язання, передбачене кредитною угодою, протягом двадцяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача-2, що договір поруки припинив свою дію, у зв'язку з тим, що поручитель не погоджував збільшення зобов'язань, оскільки в п. 2.1.7. договору поруки сторони обумовили, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Враховуючи викладене, вимога позивача про солідарне стягнення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню на суму 523887,29грн., із яких 59666,49 грн. пені по основному боргу, 587,76 грн. пені по простроченим процентам, 59,80 грн. пені по простроченій комісії, 29808,45 грн. 3% річних, 433764,79 грн. інфляційних.

В частині стягнення 4080,25 грн. пені за несвоєчасну сплату кредитних коштів; 24298,06 грн. пені згідно додаткової угоди від 31.01.2014 р. № 5208К11-012; 130000,00 грн. штрафу, 241494,01грн. - сума, на яку зменшився розмір пені, суд відмовляє.

При цьому суд враховує п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", згідно якого, у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Згідно п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Витрати по сплаті судового збору, в порядку ч.ч. 2, 3 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача-1, пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки саме невиконання договірних зобов'язань останнім стало підставою для звернення позивача до суду.

Водночас, ухвалою господарського суду, враховуючи факт зменшення позовних вимог та наявність заяви про повернення судового збору, позивачу з Державного бюджету України слід повернути 16381,79грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №5627 від 19.10.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач" (10014, м.Житомир, площа Перемоги, 10, ідентифікаційний код 00226098) солідарно з Дочірнім підприємством "Квант" Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач" (10014, м.Житомир, площа Перемоги, 10, ідентифікаційний код 25309678)

на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (10014, м.Житомир, вул. Перемоги, 23, ідентифікаційний код 20401758):

- 59666,49 грн. пені по основному боргу;

- 587,76 грн. пені по простроченим процентам;

- 59,80 грн. пені по простроченій комісії;

- 29808,45 грн. 3% річних;

- 433764,79 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Квант" Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач" (10014, м.Житомир, площа Перемоги, 10, ідентифікаційний код 25309678) солідарно з Публічним акціонерним товариством "Електровимірювач" (10014, м.Житомир, площа Перемоги, 10, ідентифікаційний код 00226098)

на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (10014, м.Житомир, вул. Перемоги, 23, ідентифікаційний код 20401758):

- 59666,49 грн. пені по основному боргу;

- 587,76 грн. пені по простроченим процентам;

- 59,80 грн. пені по простроченій комісії;

- 29808,45 грн. 3% річних;

- 433764,79 грн. інфляційних.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач" (10014, м.Житомир, площа Перемоги, 10, ідентифікаційний код 00226098)

на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (10014, м.Житомир, вул. Перемоги, 23, ідентифікаційний код 20401758)

- 11480,72грн. судового збору

5. В задоволенні решти вимог відмовити.

6. Ухвалою господарського суду повернути Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 16381,79грн., сплачений згідно платіжного доручення №5627 від 19.10.2015.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.12.15

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - до справи;

2- позивачу (згідно заяви: 10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 23)